bloody river

— Та розслабтеся ви. Ця подорож дійсно багато чого навчила

— Справді?

— Так, але є одне з цієї подорожі…, – дівчина потягнулася за сигаретою. Їй бракувало  слів, вона не знала як почати і сказати все

— Що одне з подорожі?, – потягнувся за останньою сигаретою, запитав Сіріус

— Сіріус ти придурок, це остання сигарета була, – обурено крикнула Касс

— Ну тоді скуримо її вдвох, – сказав він і відставив її в сторону, – але пізніше

Кассіопея глибоко вдихнула. Відчуття неначе перед нею зараз Дамблдор,який все знає, а не Сіріус

— Так що з подорожжю не так?

— Від початку все не так йшло, як мало би. І напевне тому, що серед нас був зрадник. Зілля перетворення і все, решта роботи була не складною. У самому Дурмстренгу роботи дійсно було мало. Точніше взагалі не було. До чарівника, до якого ми летіли, ми недолетіли. По дорозі нам дали звістку, що його вбили. Вже коли були на місці, побачили що це справа Каркарова. Він не є обережний. Його легко зловити, по його слідах. Але його самого ми не змогли знайти. Він неначе провалився крізь землю

— Його зараз вже шукає Дикозор Муді, – сказав Ремус

— Ти звідки знаєш?, – не витримав Джеймс. Для нього за цю ніч, занадто багато інформації

— Вертаючись назад, я його зустрів в одному з лісів Лондона. Він і сказав, що шукає його зараз. А між тим, знайшов і відловив ще кількох зрадників

— Зрадники на кожному кроці…

Від цих слів у Лілі пішли мурашки по шкірі. Від коли вони зробили Пітера Хранителем, їй не по собі. Відчуття небезпеки з нею постійно.

Хоча чого б це? Пітер…

— Каркарова Муді знайде скоро. Він знає своє діло. І відбудеться суд. Останнім часом, всі суди над зрадниками проводить Барті Крауч. Думаю і тут він буде судити. А йому, і сина свого, не буде шкода в таких випадках, – і от, коли вже от-от світанок буде, Джеймс починає розуміти весь абсурд їхнього світу і всю ніч
— Але невже, вас відправили тільки через це? Це ж нікчемна подорож! – не могла витримати Лілі цього абсурду; – ви де й на мітлах летіли, чого не скористалися трансгресією?
— Я була новачком, який міг відвести не туди куди треба. А ключів в тих краях дуже мало, тому мітли були найкращим варіантом.
— Була новачком? Говориш так, неначе вже все побачила на світі від чого ти вже і на пенсію можеш йти, – почав сміятися Сірус, та від похмурого погляду Касс, він замовк

Тут щось не те

— Що? Що не так?, — за довгий час і Ремус озвався більше одного разу
— Коли ми верталися назад, дорога виглядала не такою як спершу. Ми заблукали. Ми вирішили зробити зупинку, ознайомитися із місцевістю і тоді рушити далі. З нами були Гідеон і Фабіан Превети. Вони як головні, вирішили пролетіти над територією, щоб зрозуміти де ми і куди нам варто далі летіти. Але між нами був пацюк…

Він дав звістку де ми. І зовсім скоро ми почули як в лісі пролунали крики. Ми не встигли і кроку зробити… частина пожирачів були біля нас і почалася бійка

Говорити було складно. В горлі пересихало і ком не дозволяв говорити далі. Вона їм не може сказати про смерть, а про те що вони всі піддалися закляттю Круціо, вона тим паче не могла сказати. Не могла сказати, що в Гогвортсі вона була більше тому, щоб підлікуватися. Можливо колись вони дізнаються, але точно не сьогодні…

— А хто був зрадником?

— Я його не знаю. Казали, що він новенький, як я. Але він не тутешній, родом десь із гір Швейцарії. Він точно був метамофром, бо за всю подорож він пив дуже мало. Якби він користувався зіллям перетворення, то він пив би втричі більше

— Метаморф серед пожирачів…, – тепер, уже до роздумів дійшла Лілі; – це недобре, вони так можуть дійти і дальше

— Далі то що було?

— Один не витримав закляття круціо… він помер, я і ще двоє витримали і відбилися. Свого чарівника, пожирачі самі вбили, бо виліт був невдалий і ми не мали хорошої інформації. Серед них був Мелфой. В нього маска злетіла коли вони вже летіли геть.

Коли ми трохи пройшли в себе, полікували рани і пішли шукати братів Преветів. Але було пізно

— Ні? Не може бути. Касс, ти просто жартуєш, правда?, – Лілі не могла сприйняти цю інформацію. Брати Превети були для неї рідні. Вони часто гостювали в будинку Поттерів

— З них теж хотіли витягнути інформацію, але не вдалося. Гідеона вони вбили швидше, Фабіана ще допитували. Використовували Імперіо. Але він не витримав болі, адже упирався…

У кімнаті повисло мовчання. Джеймс, у голові прокручував кілька разів сказані сестрою слова. Він жаліє про їхнє прохання про подорож. Бо замість того, щоб врятувати найріднішу людину від небезпеки, вони самі її наразили. Думки про те, що вона піддалася закляттю Круціо теж не давало спокою. Страшнішого і бути не може.

Це мала бути подорож, щоб вона відпочила і була під захистом, а не на межі смерті. Вона могла… Вона могла вже тут і не сидіти, не розмовляти з нами, через цю нещасну подорож

Касс відчула, що очі наповнюються сльозами, а в голові вона чує крик. Крик болю через втрату рідних. Голова почала боліти, з кожною секундою все більше і більше. Щоб не показувати свій стан, вона встала і пішла на задній двір.

Холодний світанок окутав оголені плечі дівчини. Холоду вона не відчувала. Тільки головний біль, через крик. Вона ладна сама закричати, але знає, що це не поможе і що її почують. Присівши навколішки, дівчина долонями закрила вуха і заплющила очі.

Геть, геть з моєї голови… Геть я тобі кажу!

Будинок Візлі пару тижнів тому

В лице бив холодний вітер. Руки, здавалося, від холоду стали кам’яні. Вони вже другу ніч не їли, а про сон не варто було говорити. В кишені холодом віддавав золотий годинник Фабіана. Повітря не здавалося таким холодним, як годинник. Сльози неначе всі висохнули, хоча ком в горлі досі є. Дівчина надіялася, що він не буде заважати їй говорити.

Серед темного поля, почала виднітися невелика хатина.

— Це Лавгуди, за наступним пагорбом буде будинок Візлів, – кричав один з чарівників. В горлі пересохло від цих слів.

Зовсім скоро, було видно маленьку крапочку світла, яка з кожною секундою ставала все більшою і більшою. Перед парканчиком в сад, вони приземлилися на землю. Тримати мітлу в руках було складно, здавалося вона важить тонни. А можливо, це просто через голод.

Стоявши перед дверима, рука ніяк не піднімалася, щоб постукати. На плече лягла тепла рука Руфуса.

— Можливо я це зроблю? Ти не маєш…

— Зроблю, я зможу.

В наступу секунду пролунало три чітких глухих звуків. За дверима почулися кроки і тихий шепот.

— Артуре? Моллі? Це Кассіопея Поттер, молодша сестра Джеймса Поттера. Я була у подорожі до Дурмстренгу з Фабіаном і Гідеоном. Я…

Кассіопея не договорила. Двері швидко відчинилися і Артур, попросив зайти якнайшвидше у будинок. На кухні сиділа Моллі, яка годувала наймолодшого сина. Здається Роном його назвали.

— Вибачте що так, ми просто стараємося бути дуже обережними. Самі розумієте, діти всі на верху сплять. Ми по черзі спимо, – промовив Артур і запросив сісти за стіл

— Мерлінова борода, що з вами сталося? У вас жахливі рани, ваш одяг.., – Моллі швидко встала і пішла в сусідню кімнату. Через пару хвилин вона повернулася з теплим одягом і паличкою; – дозвольте я полікую ваш рани?

— Дякую Моллі, вони вже самі мають зійти, магія не поможе, – сумно посміхнувся Руфус

— Що сталося з вами?, – тихо запитав Артур, неначе боявся когось налякати

Касс покрутившись на кріселку, все ж встала з-за столу і підійшла до Моллі. Взявши ту за руки, вона попросила вибачення за холодні руки. Напевне, її руки більше не будуть теплими. Однією рукою вона потягнулася до кишені, звідки витягнула холодний годинник і простягнула в руки Моллі. Та дивилася на дії молодої дівчини і говорила “ні”.

— Моллі вибач… Брати.. На нас напали, серед вбитих і Фабіан з Гідеоном…

— Ні… Не може бути.. Ні!, – у кухні пролунав крик болю. Він врізався у вуха кожному і віддавався дзвоном від віком: – Ні! Вони не могли!

Впавши на коліна, Моллі почала безупинно кричати. По сходах пролунали кроки малих ніжок. Два схожі личка, зазирнули на кухню. Побачивши залиту слізьми маму, вони підбігли до неї. Та Моллі не могла зупинити крику і сліз.

—Вони обіцяли повернутися..! – по її голосу можна було зрозуміти, що її вже, не аби як, боліло горло. Було відчуття, неначе кров омиваю глотку. Густа, гаряча кров.

В очах починало вже темніти, коли Моллі підняли на руки…

***

На тендітні плечі опустився чорний плащ. Із заплющеними очима, Кассіопея відчула запах сигарет і чоловічих духів. Її улюблених духів.

— Ти кричала, що сталося?, –  ох цей тихий басистий голос

— Кричала?, – не піднявши голову запитала дівчина

— Так: геть з моєї голови, – дівчина тільки тепер підняла голову і голосно видихнула

— Вибач, я навіть не почула, – Сіріус сів поруч із дівчиною і взяв її руку у свою долоню

— Що з вами там сталося?

— Я ж вже розказала.. дорога, напад, смерть…

— Що насправді сталося? Що сталося у твоїй голові?, – бісовий засранець, він як завжди знає що запитати

— Це не так вже важливо

Сіріус потягнувся у кишеню і витягну з неї пачку із сигаретами. Точніше з однією, останньою сигаретою. Простягнувши її до дівчини, він запитав:

— Розкажеш?, – посміхнувшись, дівчина взяла між зуби сигарету і чекала наступного кроку від Сіріуса. В шкільні роки вони часто так робили, коли знали, що не скоро куплять нову пачку.

Та тільки но Сіріус хотів протягнути до кінчика сигарети паличку, як десь із дома почувся….

Свист…

Дівчина витягнула сигарету і дала відповідь, трішки голоснішу…

Свист…

Свист… 

Свист…

— От ви де, – до парочки з дому, вийшов Джеймс; – не проти зараз випити по каві і поснідати? А тоді, час ваш і 3 двері на горі теж ваші, – з ядовитою посмішкою промовив Джеймс і кліпнув до сестри оком

— Не заздри, старий, – відповів Сіріус і потягнув за ногу друга, від чого той упав поруч; – якщо так хочеш, то… ХТО ОСТАННІЙ ТОЙ ВОНЮЧА ШКАРПЕТКА ГОБЛІНА, – і якнайшвидше побіг в сторону будинка

— Так нечесно!

—Два придурки, – тихо промовила дівчина і підійшовши до будинку:

Свист…

Свист…