Покарання Для Чонгука

… ти сиділа на канапі насупившись. Чонгук потягнувся до твого плеча щоб поцілувати та ти роздратовано відсмикнулась.

– Ревнуєш? – грайливо зауважив хлопець.

– До мільйонів закоханих фанаток з якими ти п’яний загравав на прямій трансляції цілу ніч? – зневажливо зіщулившись, ти відрізала – Ні! Аж ні трохи!

– А мені здається, що таааак – самовдоволено посміхнувся Чон і здійснив ще одну спробу наблизитись.

– Мені краще піти, – ти рвучко встала і попрямувала до дверей.

– Ей! – Гуккі розгублено закліпав – Ти це серйозно?

Не в змозі глянути йому у вічі ти стояла дивлячись на двері.

– Ти співаєш для Армі зі сцени, співаєш для них на трансляціях, ти все робиш для них… Для мене ти ніколи не співав! Впевнений, що в твоєму серці є місце для мене? – почувши як він встає ти відчинила двері не даючи йому часу наблизитись. – Мені треба побути на самоті. Бувай!

Чонгук розгублено застиг посеред порожньої кімнати. Бам розчаровано заскавулів незадоволений тим, що його не погладили на прощання.

Ти нервово крокувала геть від будинку БТС. Коли ви почали зустрічатись ти усвідомлювала, що це буде не просто – щодня ділити кохану людину з мільйонами шанувальників – це не могло бути просто. Та це було справедливо, адже саме завдяки фанатам, БТС стали тими ким вони є та без фанатів гурт не існував би. Колись тобі здавалось, що сили любові вистачить аби впоратись з цим, але з часом ревнощі та сумніви ставали дедалі нестерпнішими. Телефон завібрував – це Чон, оговтавшись від шоку, намагався тобі додзвонитись, ти скинула виклик. Через хвилину почулись наполегливі звуки повідомлень, не в змозі зараз спілкуватись з ним ти вимкнула телефон. Вдома він би швидко тебе знайшов, тому ти попрямувала до ботанічного саду, щоб трохи розвіятись та подумати.

– «Абонент знаходиться поза зоною досяжності» – лунав роботизований голос у слухавці. Чонгук нервово нарізав кола кімнатою ляскаючи себе долонею по чолі:

– Чого я її не зупинив? Чого застиг як укопаний! Дурень! От же ж дурень! Її «бувай» було просто «бувай» чи «прощавай назавжди»? Чорт! Вона вимкнула телефон! Куди вона могла піти? Шукати її чи дати час як вона просила?

Бам спантеличено вертів головою спостерігаючи як хазяїн метушиться. Чон впав на канапу шалено тицяючи у екран телефона, набираючи повідомлення.

Увімкнувши телефон вранці наступного дня тебе ледь не оглушило від сигналів пропущених викликів та повідомлень з усіх можливих месенджерів. Повільно гортаючи полотно тексту який написав Чон, поки ти була поза зоною, прийшло усвідомлення, що зустрітись з ним зараз не було сил. Адже один погляд його бездонних очей змусив би тебе забути всі сумніви і ревнощі та впасти у його теплі обійми. Хоча його провина була лише в тому, що він любив своїх фанатів, так само як вони любили його, так само як і ти його любила.

– Зараз я не можу з тобою поговорити, дай мені трохи часу – відписала ти, та вимкнула звук, щоб не чути як він знов писатиме повідомлення намагаючись вмовити тебе зустрітись.

~ ❦ ~

Цілий тиждень лив дощ мов з відра, черговий похмурий ранок розбудив Чонгука мірним стукотом крапель у вікно. Звичним жестом він потягнувся та рука намацала лише порожній простір у ліжку… знов. Розплющивши одне око хлопець розчаровано зітхнув і почав нишпорити по тумбочці у пошуках телефону.

Ти невдоволено наморщила носа від різкого звуку повідомлення, що порушило твій сон. Відсутність теплого сопіння над вухом та міцних обіймів навколо тебе, нагадала про істерику яку ти влаштувала Чону. Тепер за це було соромно.

– Доброго ранку! – світилось на екрані.

– Ти добре спав? Чи знов провів усю ніч з фанатами на трансляції? – відписала ти не втримавшись від шпильки у його бік.

– Не смішно! Ти ж знаєш, що я погано сплю коли тебе немає поруч. Може зустрінемось сьогодні?

– Я не впевнена.

– Приходь. Нам все одно доведеться поговорити про це, рано чи пізно.

– …

– То ти прийдеш?

– …

– Будь ласка.

– …

– ???

– … – ти мовчала, дивлячись як Гуккі надсилає знаки запитання. – Краще зустрінемось у мене.

Чонгук радісно затріпав ногами у повітрі притискаючи телефон до грудей:

– Я вже збираюсь! Буду в тебе за дві години – він підскочив і помчав до вбиральні наводити марафет.

У двері намагався протиснутись велетенський оберемок квітів на ніжках.

– Чон? Тобі не здається, що букет трішечки завеликий для моєї квартири?

– Ні, – почувся голос з-за квітів.

– Заходь, я спробую знайти відповідну «вазу»… можливо відро підійде – ти зітхнула зачиняючи двері. З надр букету почувся стриманий смішок.

Акуратно поставивши квіти у принесене відро з водою Чонгук згріб тебе в оберемок.

– Ей! – ти борсалась намагаючись звільнитись – я все ще серджусь на тебе!

– Правда? – Чон притулився кінчиком свого носа до твого. Він завжди так робив коли підлабузничав. Побачивши, що ти відвертаєш погляд він відпустив тебе і смиренно всівся на диван. – Якщо хочеш.. я більше не буду знімати трансляції…

– Ні!

Хлопець підвів на тебе здивовані очі і вже хотів щось заперечити та ти приклала палець до його губ. Здригнувшись від дотику Чон голосно зітхнув.

– Це твої фанати, це твоя робота, твоя мрія і твоє життя – ти накрутила пасмо його волосся на палець – я не повинна була.. влаштовувати істерику та ти був правий.. я ревнувала.

Гуккі обійняв твої стегна притягаючи ближче до себе:

– Я можу зробити щось, щоб ти почувалась краще? – його посмішка набула відвертого відтінку.

– Ну… – ти всілась йому на коліна і насолоджуючись здивованим поглядом попросила, – заспівай для мене.

Чонгук замугикав незнайому мелодію яка поступово перетворилась на ніжну пісню. Ти нерухомо сиділа насолоджуючись звуками його чарівного голосу доповненого шумом дощу та віддаленим гуркотом грому. Закінчивши він торкнув тебе за підборіддя:

– Сподобалось? – чорні очі невпевнено роздивлялись твоє обличчя.

– Нова пісня?

– Це для тебе, – він сховав погляд ніяково водячи пальцем по твоїй нозі.

– Ти про що?

– Я написав цю пісню для тебе.

– Але ж…? Зачекай… ти не співав для мене, бо писав цю пісню?

– Так – він все ще ховав погляд.

– Чому ти не сказав?

– Ну… це мав бути ніби сюрприз.

– А я вважала, що не гідна твого співу!

– Що за нісенітниця? – Чон насупився.

– Дякую, пісня чудова – прошепотіла ти цілуючи його у вушко.

Чон задоволено заворкотів обіймаючи тебе та підтягаючи ближче:

– То ти більше не сердишся?

– Ні.. напевно.. але я вимагатиму компенсацію за те, що змусив мене почуватись дурепою – ти зловила його руки та завела їх йому за спину.

– Яку компенсацію ти хочеш? – він спробував звільнити руки та знов тебе обійняти.

– Ні, ні!

– Що таке?

– Це моя компенсація – ти не можеш мене торкатись, цілувати чи якось відповідати на мої дії, поки я не дозволю.

– Ей! А що я маю робити? – Гуккі незадоволено мотнув головою.

– Здається ти співав для Армі Unholy? Заспівай її для мене.

– Впевнена? Ти ж не любиш вульгарні пісні!

– Так і є. Але наразі ця пісня підійде для моєї помсти – ти підступно усміхнулась.

Чонгук почав наспівувати мелодію поглядаючи на тебе з підозрою і намагаючись згадати пісню повністю.

Ти легенько розгойдувалась в такт наспіву сидячи на його колінах. Та чим активніше ти рухалась тим більше збивався з ритму голос Чона, він обійняв тебе за талію.

– Так не можна! – ти скинула його руки – ти не можеш мене торкатись! Такі правила! Чи тебе зв’язати?

– Що, пробач? – від несподіваної пропозиції хлопець закашлявся.

– Жартую, але бачу співати ти не зможеш – зістрибнувши з його колін ти увімкнула музику.

Плавно рухаючись під музику твої руки ковзнули вздовж стегон, вгору до грудей і шиї. Чонгук приголомшено спостерігав за твоїм танцем закусивши пірсинг на губі. Коротеньке шовкове плаття спокусливо облягало твої форми. Всівшись на край дивану, між його ногами, ти притиснулась спиною до Чона, обвиваючи руками його шию. Він потягнувся до тебе.

– Руки Чонгук!

– Та ти знущаєшся? Це не чесно! – застогнав хлопець стискаючи диванні подушки з такою силою що кісточки на його пальцях побіліли.

– Ти ж дражниш Армі на своїх трансляціях і не вважаєш це нечесним? – ти обережно потерлася сідницями об його пах опустивши руки на його стегна і млосно зітхнула. – Вважай це помстою.

Гуккі видав дивний звук схожий на рипіння. Ти усміхнулась торкнувшись пальцями власних ніг та продовжуючи рухатись в такт музиці піднялась до грудей, пестячи себе так, щоб він міг бачити.

– Це занадто жорстоко – благально зашепотів Чон кусаючи губи. – Краще вбий мене, я не витримаю цього.

– Потерпи трохи – розвернувши голову ти поцілувала його у шию.

Чон закотив очі відчуваючи як твої руки повільно рухаються по його животу вниз. Ти відчувала спиною як тяжко здіймаються його груди та як впирається у спину те, до чого прямували твої руки. Він здригнувся коли пальці торкнулись кінцевої цілі.

– Як думаєш, ти вже розрахувався за свої провокації у Weverse? – грайливо дивлячись через плече, ти пестила його напружене тіло.

Розплющивши очі Чонгук глянув на тебе затуманеним від бажання поглядом. Зрозумівши, що йому вже на силу вдається сконцентруватись, ти встала й спробувала стягнути його штани. Ніби оговтавшись він різко звів ноги і схопився за тканину, скрутившись калачиком і мотаючи головою Чон зірвався на крик:

– Ні, ні, ні! Досить! Я більше не можу! Припини. Я не дражнив Армі настільки сильно!

Ти ошелешено дивилась як він розгойдується на дивані, притискаючи коліна до грудей. Та зрозумівши, що перегнула палку лагідно торкнулась його волосся. Гуккі підвів голову недовірливо позираючи на тебе з-під лоба.

– Вибач – ти взяла його руку й поклала собі на талію – можеш торкнутись мене якщо хочеш.

Його очі зблиснули злегка божевільним вогнем, штани та білизна миттєво полетіли кудись вбік. Він обхопив тебе за талію та без усіляких ніжностей та прелюдій, які були йому зазвичай притаманні, різко всадив тебе верхи на себе. Ти голосно скрикнула від різкого та несподіваного проникнення. Чон здивовано завмер вдивляючись у твоє обличчя широко розплющеними очима. Він явно не очікував проникнути в тебе навіть не налаштовуючись та не зустрівши перешкод, принаймні у вигляді трусиків яких на тобі не виявилось. Ти дивилась на нього зверху вниз напівприкривши очі, на щоках палахкотів румянець. Зануривши пальці у неслухняне в’юнке волосся ти схилилась до його пухких губ спіймавши ротом його пірсинг. Чонгук перехопив ініціативу та покусуючи твої губи затяг тебе у пристрасний поцілунок. Тобі завжди було смішно коли в аніме показували як між персонажами що цілуються натягалась тонка ниточка слини, та зараз коли така срібна павутинка з’єднала ваші язики, було не смішно – натомість хвиля мурашок пробігла спиною. Він підчепив пальцями бретельки плаття та стягнув їх оголюючи твої груди. Розірвавши поцілунок Чон застиг розглядаючи тебе та погладжуючи подушечками пальців соски.

– Чонгууук… – солодко зашепотіла ти зітхаючи від задоволення, що приносили його дотики.

– Ммм… як спокусливо звучить, – він притиснувся щокою до ніжної шкіри.

– Що саме? – пестячи його шию ти нетерпляче припідняла стегна, насолоджуючись його теплом всередині себе.

– Моє ім’я… – він продовжував вкривати поцілунками твої груди – повтори моє ім’я – його сильні руки міцно обхопили тебе.

– Чонгууук – простогнала ти вигинаючись у його обіймах.

Твої мокрі бедра переконали Чона, що він не один був на межі. Зробивши кілька обережних фрикцій він відчув як ти стискаєш його внутрішніми м’язами без слів спонукаючи продовжувати рух, твої пальці вп’ялися в його м’язи. Він стиснув тебе в обіймах ще міцніше, щоб ти не впала та відпустив контроль над власним тілом остаточно. Його бедра рухались швидко та ритмічно, десь в глибині свідомості промайнули кадри з кліпу Satisfaction з відбійним молотком.

– Чонгууук! – закричала ти, хапаючись за його плечі сильніше та він і не думав сповільнюватись.

Свідомість затягнула вируюча хвиля задоволення. Гуккі приглушено стогнав. Твої кінцівки почали німіти чи то від наближення екстазу, чи то від швидкості його поштовхів. Не в змозі стримуватись ти голосно застогнала, це його очевидно заводило, бо він знов видав той дивний рипучий звук та засопів голосніше.

До заходу сонця, доведений до межі хлопець, не давав тобі перепочинку, заспокоївшись лише після третього раунду. Вікна кімнати запітніли настільки, що крізь них можна було розрізнити лише плями світла від вуличних ліхтарів, якимось дивом ви уникнули виклику поліції сусідами, якого можна було очікувати беручи до уваги звуковий супровід.

– Чонгук – ледь чутно покликала ти, поклавши долоню на його щоку – ти живий?

– Живий… але я більше не можу – він засміявся лежачи на твоєму животі.

– Аналогічно – усміхнулась ти зловивши простягнуту до тебе руку.