Запах троянди

Будильник починає грати приємну мілодію. 

Сонце теплими проміннями б‘є у вікно. Вже шоста ранку! Самий час вставати. 

Золотаве волосячко струїлось по плечам коли дівчина одягалась та зав‘язувала конского хвоста. Самий час виходити з дома. 

— Так десь півгодини щоб дійти вистачить, йо! — чайник почав свістити, швиденько зробивши собі каву швидкого заварювання у термамсі, дівчина вискочила у коридор взуваючись і паралельно відповідаючи на дзвінок керуючої табору в якому вона відпрацьовуватиме найближчу зміну. 

Джин накинула кепку і поспішила до автобусної зупинки.

Дівчина прийшла навіть трохи раніше, на неї та її загін уже чекав довгий червоний автобус, водій та дівчинка з довгим русявим волосячком, зеленими очами та пошарпаним рюкзачком. Джин підійшла до дитини та тепло посміхнулась

— привіт, ти до табору? Так раненько, хоч встигла поснідати?

——————————————————————

Життя маленької дівчинки, що страшного може критися за цим? Та Лізі в свої шістнадцять років довелось багато з чим зіткнутися. Ще в дитинстві вона завжди прагнула лише дізнатися про цей світ більше, ніж будь хто інший. І дивлячись на це життя очами повними надії. Але батьківські сподівання на неї були зовсім інші. Вечорами та ночами вона повина була “відпрацьовувати” своє існування. Сльози та дорослі грубі руки, те що крутилось в голові постійно. З часом це переросло в захисну реакцію постійного флірту.

Та на це літо опікуни вирішили відпочити на гроші зароблені з свого “маленького бізнесу”. Не бажаючи довго возитися з малою, з самого ранку вони відвезли її до автобусу, самі ж не глянувши на кінець, покинули територію. Мінчі залишилась разом з мовчазним водієм, що майже прирівнювалось самоті. Простоявши ще хвилин двадцять біля автобусу, дівчинка помітила силует ще однієї особи. 

Блакитні очі виблискували теплотою та привітністю. А світла усмішка молодої вожатої змусила помешкатися на місці. 

— Привіт, так. Сніданок? Я не пам’ятаю, щоб останні роки бачила хоча б один з них.

Вона опустила очі до землі. Як тут до її рота потрапило тісто з якого виглядала сосиска. Здивовано піднявши свою голову до гори, рука нової знайомої ніжно пошмагала волосся у різні боки.

Джин пригостила дівчинку і направила її до автобусу, через декілька хвилин вже підтягнулись і інші діти Джин привітала та прокурувала всіх дітей з приводу табору і вони поїхали. 

Джин сіла поряд з дівчиною, що пригостила сосискою зранку. Дівчина була дуже гарна, не на свої роки. Джин намагалась обережно торкнуться, її плеча, ноги чи волосся підсісти ближче, завести розмову. Дівчинка ж лише дивилась у вікно усю поїздку і Джин вирішила доки залишити її у спокою.

Нарешті приїхали! Вже було пізно, й ніч заволоділа усім небопростором. Дітей розподілили по отрядам та кожному видали ліжка, спальні комплекти і завтра з ранку пообіцяли смачний смачний сніданок. джин пішла у свій будиночок. будиночок був невеликий.  шафа, тумба, двоспальне ліжко та два вікна. блондинка розкладала речі.

По приїзду всіх провели до кімнат. І поки інші розкладали свої ліжка, дівчинка вирішила піти в душ. Але коли повернулася назад помітила, що її спальне місце покрите якоюсь рідиною. Це був миш’як, не знаючи, що зробити в такій ситуації, Ліза пішла до вожатої. Підійшовши до двери, вона постукала декілька раз. 

— ау? Хто це? — Джин тихенько підійшла і почала повертати ключ у замковій свердловині, щоб подивитися на свого нічного гостя.

—Доброї ночі, Джин, можна зайти до вас? — Їй показали рукою до кімнати і вона маленькими кроками увійшла всередину. Ліза присіла на ліжко і направила очі у бік блондинки. 

— Джин в вас такі гарні очі. Як сяйво зірок у зимовому нічному небі. Хтось скаже всього одної, – відповім: усіх до єдиної.°

Перекинувши ногу на ногу, Мінчі яскраво посміхнулася. Джин підсіла до малої і постукала по плечу, прибираючи пасму русявого волосся за вухо. Перебераючи в руках кінчик свого вбрання, вона поклала голову на плечі знайомої.

— Так чого ж ти прийшла? — Вожата повільно погладила волосся і кинула погляд на дівчинку.

— Якісь діти зіпсували моє спальне місце, тому я подумала, що треба прийти сюди і ви чимось доможете.

— ох, який жах, серденько. Вже так пізно, лягай в мене, на ранок наберу усім дупці. Місця достатньо, не хвилюйся! — Джин цьомнула дівчинку у лоб, та уткнулась носом у русяве волосячко

— мм, ти так чудово пахнеш, наче квіточка. 

Ліза хіхікнула у кулачок

— дійсно? — дівчина посміхнулась та відвела погляд накручуючи пасмо волосся на палець. 

— авжеж! Знаєш, — Джин поплескала себе по колінах як би “запрошуючи” до себе. Ліза плюхнулася потилицею на коліна вожатої. Джин ніжно гладила дівчинку по волоссю. — я бачила книгу що ти читала у автобусі, зазвичай дівчата у такому віці таким не цікавлятся, ти така особлива, не така як твої однолітки — Джин приклала долоню до щоки дівчини, акуратно погладжувала. трохи нахилившись Джин обсипала дівчину поцілунками в лоб, повіки, ніс і щоки. 

— ахахахаха, лоскітно лоскітно

Джин посміхнулась та прибрала пасма волосся з лиця Лізи

— Яка, ж ти гарненька. Гей, ти ж дозволиш? Тільки, це буде наша маленька таємниця, добре?) — Джин запустила долонь у волосся дівчинки та притулилася своїми губами до губ її відвідувачки.