Фанфіки українською мовою

    Друге, що помітив Спартак це того самого Женю, який вкривав себе хмарою парфуму перед дзеркалом. Всю ніч буде мені смердіти тепер тут.  

    «Жень, нам треба поговорити.» 

    «Не треба.» 

    Женя швидкими рухами почав одягати на себе куртку. 

    «Те, що трапилось сьогодні- це була помилка. Я не гей,» —продовжив Спартак.

    «Я теж,»— погодився Женя, задумливо дивлячись в свій чемодан з взуттям. Через, секунду впевнено простягаючи руку до Nike Air ідеально пасуючих до його куртки.

    «Завтра я замовлю собі окремий номер,»— повідомив Спартак, проходячи в кімнату. 

    «Завтра, я ночуватиму у знайомої,»— кинув Женя, навіть не дивлячись в його бік. Спартак стримано всміхнувся.
    У «знайомої», як передбачувано. 

    Перед тим як вийти Женя зупинився на мить, окинув Спартака з голови до ніг презирливим поглядом: «я думав ти кращий в сексі.» І гахнув дверима так, що здавалось вся будівля трусанулась. 

     

    Годину по тому Спартак уже лежав в ідеально накрохмаленому ліжку вступивши погляд в стелю. Після душу він планував почитати книгу чи пограти, але його мозок підступно думав, думав і думав про те що сталось. Спартак закрив очі.  Свідомість безперервно тасувала кадри сьогоднішнього дня, неначе гадалка карти, акцентуючи на потрібних моментах.  

    Ось вони сидять навпроти один одного в заповненому залі і Женя затирає якісь розумні думки про користь матюків. Розмова іде так собі. Вони обоє це відчувають але продовжують говорити, надіючись що наступна тема їх витягне. Взагалі-то, на місці Жені, мав би бути давній Спартаковий приятель, кандидат медичних наук і професор кафедри психології з Англії Л. Стайлінсон, але клята війна все зіпсувала і Спартак залишився без партнера. І вони так довго шукали йому заміну, що Спартак уже втратив надію втілити подкаст терапію в життя. І ось в один доленосний день, Коля зателефонував йому і сказав, що є кандидат. Хороший, смішний, говорливий, уже має деяку аудиторію і взагалі просто ідеально підходить. Тоді Спартак поняття не мав хто такий Женя Янович. Коли він почув це ім‘я, нічого в його пам’яті не ворухнулася, нічого не попередило про халепу. А мало б. Тому що Спартак уже зустрічав Яновича раніше. У Аспені. Його мозок мав би дати йому зрозуміти що говорливий та смішний молодий актор Женя Янович і набридливий та задовбуючий Євгеній Я. це те сама людина. Але, ну погодьтеся, його шанси знову зустріти рандомного чувака з яким він був на одному курсі рік тому були мінімальними. Спартак уже забув про його існування, як забувають про існування мухи, після того як вона вилетить в вікно. І тому, через такий науково майже неможливий збіг обставин Спартак тільки зрозумів у яку халепу він вляпався коли Женя прийшов на перший запис. Тоді він майже відмінив весь проєкт. Але контракти уже були підписані, камери і мікрофон налаштовані,тому Спартаку не лишалось нічого іншого, крім як зайняти своє місце навпроти сяючого Жені-Євгена і робити те, що має бути зроблено- писати подкаст. В душі Спартак думав, що це не залетить і тоді їхні дороги розійдуться. Бажано назавжди. Але терапія залетіла! Вистрілила! Настільки, що вони навіть поїхали в тур! 

    За вікном уже панували сумерки, але Спартаковий мозок працював на повну. Насправді, він жалів що не зумів поговорити з Женею більш конкретно і детальніше. Те, що вони двоє погодились що вони не не геї це одне, а те, що в Спартака давно не було такого класного перетраху це зовсім інше. Ну ок, може він не зовсім гетеро-про це він подумає пізніше. Наразі Спартака більш турбувало те, що цей не такий уже і гетеро перетрах стався саме з Женею. Спартакові вуста розтягнулися в самозадовільну посмішку.  Женя… На секунду Спартаку навіть здалось, що він відчув тонкий запах Женіного яблучного шампуню. Ну, не те щоб Спартак хотів думати про те що сталось в гримерці. Просто це було трошки дивно, тому що він зовсім не очікував такого повороту подій. Він збирався додому після запису коли Женя влетів в гримерку сердитий і розчервонілий. В цьому нічого дивного не було. Емоційно нестабільний Женя не вмів контролювати своїх імпульсів і завжди все овердраматизував. Йому б якісь седативи приймати, або просто зникнути з Спартакового життя, як варіант. От і зараз він щось там сердився, кричав, махав руками поки Спартак спокійно збирав свої речі. 

    «Я тобі сто разів казав, не виходь з аудиторії без мене, ми маємо разом прощатись і виходити! Скільки разів тобі повторювати?»  

    Якщо чесно, то Спартак знав, що він вийшов раніше і можливо не всі бажаючі мали змогу сфотографуватись з ним. Проблема в тому, що Женя любив довго зі всіма розмовляти і змушував Спартака чекати. Це бісило Спартака. Навідміну від Жені у нього були справи важливіші ніж збирати номера телефонів у симпатичних фанаток, тому Спартак дозволяв собі тихенько зчезати коли вважав за потрібне. 

    «Ага, тому що мені немає чим зайнятись, тільки дивитись на твої жалюгідні спроби підчепити когось?» 

    «Ой блін, бути привітним до фанатів це частина нашої роботи, якщо ти ще не зрозумів!» —Женіне лице палало від злості, у розширених зіницях читалась лють. Він майже трусився.
    Обожнюю, коли можу вивести його з себе так швидко.

    Спартак зневажливо розтягнув вуста в напів-посмішку: «Звідколи це чоловіча проституція стала називатись привітністю.»

    Це спрацювало! За секунду Женя підскочив впритул до нього. Блискавично він приблизив своє лице до Спартакового. Будучи вищим, він втупився в Спартакові очі, погляд обпалював Спартакові щоки. Груди до грудей, руки вчеплені в Спартакові плечі. Спартак очікував удару в лице, але Женя не поспішав. Уже не раз траплялося так, що Антон мав віддирати розлюченого Женю від Спартака. Спартак завжди був впевнений, що колись їхня пасивно-агресивна енергія виллється в фізичний конфлікт. Це було лише питання часу. Можливо, йому навіть і хотілось аби Женя вдарив його сьогодні. Щоб зарядив йому в щелепу щосили. Щоб потім можна було обтерти кров з розбитої губи і влупити назад. Сильно, не цілячись. Раз і назавжди поставити його на місце. Кров кипіла. Женя був занадто близько, його запах і скажена зелень очей дратували Спартака. Йому хотілось задіти його ще більше, змусити Женю на необдуманий крок, спровокувати цього дурника. Тому, коли Женя крізь зуби процідив: «як ти мене за€бав,» 

    Спартак хмикнув прямо в розлючене Женіне обличчя: «я тебе ще не €Бав,хлопчику солоденький мій». 

    Наступні їхні вчинки не піддаються поясненю. 

    «Ну то давай! Чи слабо?»

    Спартаку не слабо.

     

    Спартаковий погляд зупинився на ідеально гладкій, недоторканій подушці на іншій стороні ліжка. Цікаво, що Женя думає про те що трапилось.  Може жаліє? Спартак не жаліє. Секс справді був хороший. На диво хороший. Спартак труснув головою, відганяючи приємні згадки. Він не буде лежати самотньо в ліжку і мріяти про Женю! Про ЖЕНЮ! Як мінімум це принизливо. Спартак зітхнув.

    Треба триматись від нього подалі. 



     

    0 Коментарів