Розділ

Ти швидко взяла телефон і глянула на екран то був Євген
-Привіт , з тобою все добре ? Ти скоро будеш ? Ти не голодний?
-Привіт , сонце менше питань . Зі мною все добре , вдома я буду точно не скоро , ми дуже зайняті . Як ти там ? В тебе все добре ?
-Так я вирішила поки що з батьками поживу . Так ти так і не сказав ти взагалі щось їв а ?
-Ще ні , але зараз будемо з Андрієм їсти .
-Аа тоді бувай , і що б їв мені нормально а то схуднеш а мені тоді відгодовуй . Цілую , Удачі .
-Дякую сонце , й не хвилюйся все буде добре . Спокійних снів.
Ти була дуже щаслива , тому що переконалася в тому ,що з Євгеном все добре , змогла почути його голос . І весь вечір дурна посмішка не зходила з твого обличчя . Ти вирішила , що будеш спати в одязі на випадок повітряної тривоги . Так воно й сталося . Ніч в бомбосховищі пройшла …спокійно ? Я не знаю як це описати коли попередні рази був якийсь гул ,сварки , й різна нерозбериха . А зараз повна тишина ….. вона страшна відчувається наче ти одна серед мерців. Б-р-р тебе пробрав холод ти тихо встала й взяла з сумки плед накрилась ним і взяла Бублика .
Включила новини , знову … в міста кидають ракети ,а ЗСУ їх збивають…
Ти поклала телефон ще трохи полежала й заснула . Тебе зранку розбудив батько й ви пішли в квартиру .
*28 лютого*
Останні два дні пройшли дуже швидко один схожий на інший . Бомбосховище -квартира , квартира -бомбосховище . Євген так і не звонив .Я дивилася новини там говорилося про волонтерські організації Києва , і про те , що вони потребують вільних рук і коштів . Ти вирішила допомогти коштами , й там сказати своєю профецією , ти ж психолог чому не допомогти людям хоч морально? Смішно звучить психолог який сам потребує допомоги психолога 24/7.
Перекинувши пару тисяч на волонтерство й армію ти набрала номер волонтерської організації.
-Доброго дня . Волонтерська організація “Життя “. Ціль вашого дзвінка .
-Добрий день , я по спеціальності психолог і чула по новинах вам вони потрібні , чи можу я цим займатися ?
-Так , звісно . Яке ваше повне ім’я ?
-Осаулко Софія Василівна .
-Добре можу я розмістити ваш номер на сайті ?Чи ви хочете надати інший ?
-Ні , ні цей .
-Добре ,дякуємо вам за допомогу .
Якщо щось буде потрібно дзвоніть , допобачення.
-Немає за що , допобачення .
Ти так добре себе почувала , як ніколи ти поклала телефон і почала далі слухати новини нічого цікавого подумала ти й виключила їх . Тут залунав дзвінок , не підписаний номер ти підняла трубку :
-Доброго дня я психолог Софія вітаю вас .
-Соф , привіт це Андрій .
-О це ти , привіт . Щось сталося ?
-Ти тільки не хвилюйся ….
-Так , говори бо якщо я зараз не буду знати , що сталося я рознесу пів Києва ти ж знаєш …
-..Ти чула про “Привида Києва “..?
-Так пілот-віртуоз збив 20 ворожих літаків ? А це , що ти ?
-Ні , послухай мене уважно…Краще сядь …”Привид Києва”це Женька і, ще по новинах не говорили але його підбили й, про те , що з ним сталося на данний момент нічого не знаємо .Але ми активно шукаємо , я подумав , що краще щоб ти знала…
-………………….
-Соф ?
-Так я тебе зрозуміла не панікувати , з ним все добре , просто він капутультувався і десь знаходиться , живий й здоровий . Це так ?
-Соф , я не хочу давати тобі надій . Тримайся .
-..Добре , я тебе зрозуміла . Бувай .
Ти швидко відключилася , й не відчуваючи реальності заплакала … та як не плакала ніколи ти розуміла все , що це не точна інформація , але не могла себе контролювати . Добре хочь батьки в магазин поїхали , а то і їх перелякала б …Ти так проплакала мабуть з пів години , і коли більш менш прийшла в себе , (як думала ти ) пішла на кухню випити стакан води . Ти взяла його твої руки сильно тряслись і ти розбила його , коли ти хотіла зібрати уламки скла тебе пробрало те саме відчуття …..ненависті до себе … твій мозок буквалько кричав поклади , заспокойся , що ти робиш ? Але ти немов заворожена взяла найбільший уламок скла й невагомо провела по лівій руці лишився лиш легкий поріз, але твоїй ненависті цього було дуже мало, ти провела ще раз на цей раз сильніше , і ще раз , і ще …………..
Ця процедура повторювалася поки я не ринула в таке бажанне забуття .
Ти прокинулася , голова боліла як і рука , ти не пам’ятала , що було з стобою і де ти останній спогад в твоїй голові переносив тебе на кухню .. до розмови з Андрієм . Ти різко випрямилася й подивилася по сторонам .Це було якесь бомбосховище в лікарні ? Багато людей всі з якимись травмами і я . Ти побачи в іншому кутку медичну сестру яка щось читала й не помітила тебе .
-Вибачте – сказала , ще хриплим після сна голосом .
-Ой , -сказала медсестра .
-Ви лягайте не сидіть ще голова закрутиться стільки крові втратили .
-Вибачте ….?
-Анна .
-Анно який сьогодні день ? Я так розумію знаходимось ми в сховищі якоїсь лікарні.
-Так ви праві ми в сховищі , сьогодні 2 березня … -дівчина подивилась на годинник ,що прикрашав її тендітній руку.
-Без п’яти хвилин чотири години дня .
-Але чому я так довго провалялася ?
– А за це… Вибачте , вам стало краще і лікар сказав вклоти вам снодійного й заспокійливого , а я трохи переплутала дози й вклола більше снодійного чим потрібно . Як ви себе почуваєте ?
-Добре ,коли я зможу повернутись додому ?
-Та ось закінчиться тривога тай можете йти . Тут ніхто довго не затримується бо мало місць , і взагалі ….Та про , що говорити ми жінок які народжували на другий день виписуємо .
Жінка почала мені говорити про останні новини ,але я її мало слухала лиш кивала головою . Тому ,що в моїй голові засіла думка -Що з Євгеном ? Чи живий він ?
Дівчині на телефон прийшло якесь повідомлення , вона прочитала й сказа-ла.
-Софіє , виходимо відбій повітряної тривоги .
-А вони залишаться тут ?
-А вони теж під снодійним , хай сплять .
Ми піднялися по сходах до самої лікарні , дівчина протягнула мені сумку ось вам залишили переодягніться . Може зателефонуйте комусь . Зараз принесу вам документ ви розпишетесь . І кудись пішла , я швидко перевірила сумку й знайшла там телефон .
І зателефонувала мама .
-Привіт мам..
-Привіт , як ти себе почуваєш ?
-Нормально , вже виписують … А , що з Женею ?
-Все добре , в якомусь лісі блудив , за тебе дуже хвилювався , говорив що б коли прийдеш до тями набрала його.
Ну добре тоді я говорю батькові , що б приїхав по тебе . Бувай .
-До побачення .
(Друзі дякую вам якщо ви це прочитали , це коротенька частина тому , що далі в автора є плани і я не хотіла мішати “грішне з праведним “, але частина обєктивно не дуже , я так перескочила в ній на дні тому ,що банально не пам’ятаю, що було в перші дні війни .)