Мелодія кохання

Був звичайни ранок. Раптом Спартак просинається від несподіваного шуму. Це був його будильник.
—Женя вимкни його будь ласка. Сонним голосом говорить Спартак.
Але Яновича в готелі не було.
–Женя! Ти що мене не чуєш! Ж..Женя? – стурбованим голосом говорить Суббота.
Спартак вимкнув будильник та продовжував спати. Невдовзі до нього задзвонив телефон. Це був Євгеній.
– Алло – сонним голосом говорить Спартак.
– Алло,Спартак де тебе носить?– злим голосом відповідає Женя.
— Ти про що? Відповідає йому Суббота
— Спартак,сьогодні ж середа!
— Ну і що? В мене на сьогодні плани виспатись!–відповідає Спарт.
— Ти зі мною в якусь гру граєш? Якщо забувся то у нас через 30 хв подкаст починається, а тебе десь носить!
— Точно подкаст! – розгубленим голосом говорить Суббота…
Спартак починає швидко збиратись, викликає таксі та добирається на місце де має відбутись подкаст. Він був дуже розгубленим але пам’ятав, що до чого має відбутись, він ще з самого вечора готувався.
– Ну, що прибіг? – з посмішкою на обличчі говорить Женька.
– Як бачиш— встиг- відповідає Спарт.
– А чому туфлі різні?- хіхікає Янович
– ЧОРТ! Я на стільки спішив,що навіть не побачив..
– Як добре, що в тебе є Я. Я знав, що так буде тому взяв твої запасні. Тримай перезувайся– сміється Янович.
– Ой, дякую дуже! Ти мене виручив! Відповідає Суббота.
– Ну все час!
Після цих слів вони вийшли на сцену. Подкаст пройшов чудово!