Like it.

Осінь, що законно вступила у свої права, легкою, невидимою рукою щедро фарбує листя жовтим і червоним, після чого вони опадають на суху землю, оголюючи дерева.

    Звірі, передчуваючи швидкий прихід зими, ховаються по своїх теплих нірках, а деякі – в обійми комфортного сну.

У кімнаті тепло, на великому ліжку під безліччю ковдр лежав хлопець, але з-під нього виглядало тільки мідне волосся, що різко контрастує з його блідою шкірою.

    Ніс юнака стирчить назовні, і так почервонілі очі жмуряться від болю, ланіти злегка зарумянилися, через що зовсім не стало видно ластовиння, але краса та якась естетичність нікуди не зникли.

     Застуда забирала не лише фізичні, а й моральні сили рудоволосого, йому навіть на ліктях підвестися було важко, що вже говорити про повноцінний підйом.

  Найпростіша застуда змогла підкосити одного з найгрізніший Виконавців Мафії, важко повірити, але така реальність.

 Озноб неприємно пробирає по кістках, пальці рук зрадницьки мерзнуть, незважаючи на велику кількість теплих ковдр, ними все одно боляче рухати.

  Чуя тільки роздратовано зводить брови на переніссі, ну не подобається йому, коли про нього так дбають і дбають, але… таке дивне, ніжне почуття зігріває поранене серце.

Ледве спершись об спинку ліжка, хлопець підняв голову, дивлячись у порожню, білу, зовсім звичайну, нічим не примітну стелю.

   Поки з боку кухні не почулися тихі кроки під акомпанемент твого голосу, що щось мовить.

    Ти не наважилася вмикати світло в кімнаті, вистачало й лампи над столом у куточку приміщення, поки за трохи заштореним вікном виднівся захід сонця, такий несамовито прекрасний для пізньої осені.

    За тобою тягнувся ледь відчутний запах чорного чаю з булочками – так по-домашньому затишно.

Чуя, зазирнувши в твої очі, подумки приготувався побачити в них жаль, що вкрай не любив, але там було тільки безмірне піклування, йому навіть стало незручно.

   Тільки ти знаєш, що до чаю було додано ліки, але це назавжди залишиться секретом. Підходячи ближче до ліжка, Накахара присунувся трохи.

   Простягнувши замерзлі долоні до гарячої чашки, але як на зло вони не хотіли слухатися і навіть дар не допомагає бідному хлопцеві.

   Ти, поспостерігавши за його стражданнями, злегка похитала головою і з усмішкою сама піднесла до його губ напій. Він хотів було заперечити, але відчувши несильний біль у горлі, що пересохло від нестачі вологи, передумав і залпом випив вміст чашки, горло неприємно засадило.

    Потерпіти можна.

  Поставивши порожню чашку на тумбочку, ти присіла поруч.

   Кілька ковдр він навіщось скинув, вибравшись із полону наполовину. Будучи лише у легкій толстовці, йому все одно було холодно. Бідолашний хлопець усім тілом притулився до тебе, носом зачіпаючи твою майку, його локони злегка лоскотали шию, вирішив розташуватись у тебе на плечі.

    Ти з особливою обережністю підставила своє плече, заспокійливо погладжуючи його спину, кінчиками пальців відчуваючи, як табун мурашок пробігає його тілом.

   Твої поцілунки в руде волосся трохи зігрівали; зараз, сидячи в твоїх обіймах, Чуя нарешті зміг повністю розслабитися.

   Ліки подіяли швидко, і сапфірові очі повільно прикрилися, розум потонув уві сні. Ти продовжувала гладити хлопця по спині, ні на мить не перестаючи.

    Аж надто зворушливим і ніжним був момент, а Чуя не завжди дозволяв собі ось так беззахисно засинати у тебе на плечі, не хвилюючись про проблеми. Це все залишалося за межами вашої затишної спальні.