Нащо ти намагаєшся йти за мною?

– Нащо ти намагаєшся йти за мною?

Напівтемрява в приміщенні приховувала обличчя двох шінобі один від одного. Чакра застигла в повітрі і, здавалося, тріскалася від блискавок, що пронизували її, зустрічаючи опір від червоного силуету біля відчиненого вікна. З тіні на Учіху дивилася червона пара очей. Він зробив крок. У відповідь тонкі зіниці блондина звузилися, реагуючи на кожний його рух. Вони не тільки бачать зовні, вони пронизують зсередини.

– Я злий. І я хочу, щоб ти повернувся до селища.

– Ти хочеш. А він би цього не хотів, – зітхає Саске і піднімає на нього свій погляд. Блондин здригається, бачучи перед собою Шарінган Учіх, – Я зробив усе для того, щоб він мене зненавидів. Геть, Курама. Ти наражаєш себе на небезпеку.

– Ти потрібний йому. Він зажене себе в могилу, поки ти тут робиш із себе героя-визволителя. Він бере поодинокі місії, виснажує себе на тренуваннях, ні з ким не розмовляє. Він хоче стати сильнішим, щоб ти згадав про нього. Йому не потрібне селище, не потрібне визнання. Йому потрібний ти.

– Мені начхати.

– Ти сказав мені йти, щоб мене не схопили. Ти хвилюєшся за нього, адже якщо мене витягнуть із Наруто, то він помре.

На обличчі брюнета не виявилося жодної емоції, але повітря навколо нього розрядилося до краю. Значить, він потягнув за потрібну нитку.

– Саске. Ви заплуталися. Чому ж ти від нього відмовляєшся?

– Не знав, що найлютіший біджу заради якогось сопляка виступатиме переді мною в ролі свахи.

– Він не сопляк. Це ти загубився. Ти заздрив його незламному духу, озираючись на свою поглинену пітьмою душу, – шар червоної чакри, що огортав тіло джинчурікі, поступово став рідшати, – Тц.

– Схоже, йому не подобається, що ти взяв тіло під свій контроль, – прошипів Учіха, склавши руки біля грудей і спершись на стіну. Він пирхнув і на мить відвів очі, відчуваючи, як просочену ненавистю чакру пригнічує світла, тепла. Сонячна. Майже рідна.

У його очах відбивається небо. І зараз воно було ясним. І дивилося прямо на нього.

***

– Курама! Брехло!

Наруто штовхав хвіст лиса, тягнув його за шерсть та хапав себе за волосся, видираючи його клаптями. Вдаряв ногами по воді, розбризкуючи її по коридорах своєї підсвідомості. У затишній темряві лунали тихі краплі, які кидали нескінченні труби, що йшли в нікуди. Вони його дратували. Його дратував незмінно спостерігаючий незримий червоноокий Ямі, його тихі смішки, коли він насолоджувався слабкістю свого другого Я.

Курама відвів від нього морду і спостерігав за ним одним оком. Він виявляв інтерес, але залишався байдужим. Блондин затих і він спокійно стиснув повіки, як раптом перед ним лягла тінь. Він розплющив око.

Наруто, наче його попередній сосуд, в гніві поставив руки в боки і зло вистрілив у нього поглядом. Він бачив, як очні м’язи стягують зіницю Кьюбі в тонку лінію, відчував, як лис почав закипати сам. Раптом іскри в блакитних очах шінобі гаснуть, будучи затопленими в глибокому морі, що вселяє тривогу. Дивиться розчаровано. Майже скривджено. Злість йде.

– Ти пішов до Акацукі, так? – його руки безвольно повисли вздовж тіла.

Вони обоє мовчать.

На Кураму зараз дивиться розгублений хлопчисько, з залеглими під очима тінями і змарнілим обличчям. Від нього неприємно пахне, а одяг весь брудний і затертий. Він був на привалі під час місії на краю країни. Щоб не мучитися від кошмарів, що почастішали, джинчурікі спускався в себе до Дев’ятихвостого, щоб вихідне від нього тепло хоч ненабагато вберегло його від жахів. Довірився йому, а в результаті той взяв його тіло, що розслабилося, під контроль. Робив те, чого Наруто уникав, але хотів найбільше. А інакше навіщо він ходить на місії поодинці? Узумакі, сам не до кінця розуміючи цього, хотів зустрічі. Зустрічі з Ним. Його рот викривляється в шаленій усмішці, а очі гарячково блищать.

Лис не відповів, бо Наруто вже все зрозумів сам. Він просто пришвидшує події.

Наруто прикрив свої очі, концентруючи і збираючи свою чакру, відразу повернувшись назовні. Курама привів його до межі міста відступників. Він усе продовжує усміхатися.

Амегакуре зустрів Наруто зовсім непривітно. Селище зрадників своїх містечок майже ніколи не бачило сонця, а замість нього небо поливало її апатичних мешканців нескінченними дощами. Для різноманітності йшли грози, іноді лише злегка мрячило. Усім було начхати на це. Люди перетворилися на сіру масу, відповідно своїм неживим висотним домівкам. Що зовні, те й усередині – мертвий залізобетон. Але якщо житла прикрашають не оздоблення, а їхні жителі, то у випадку з Амі вони лише спотворюють, висмоктують все життя і вимазують кров’ю, що вже ніколи не змиється з їхніх рук. Це село вбивств, насильства та зради. Місце, збудоване на чужих кістках та брудних грошах. Тут ніхто не соромиться свого мерзенного єства. Тут виставляють перекреслені протектори напоказ. Однак був зараз серед них упертий хлопчик, єдине сонце, що виявилося не над, а під сірими хмарами, на залізній пластині якого немає жодного сліду подряпин. Однак він теж зник, одержимий нездоровими ідеями.

Джинчурікі застрибнув на один із плоских мокрих дахів і поквапився приховати свою чакру. Він шукав конкретну людину, як і вчили жаби-майстри з гори Мьобоку – натягнувши всі свої почуття як струни, змусивши їх хитатися від найменшого руху, звуку, запаху, відчуття та впливу. І знайшов.

Навколо Саске звично все завмирало, боячись поворухнутися. Відволіки генія від його думок – нарвешся на його помсту. Похитни його непохитність, зірви його гордовиту маску – забереш із собою на Той світ усе, що побачив. Перед затишшям завжди гряде буря. І він насолоджувався цим оманливим спокоєм.

Шінобі листа огорнув себе чакрою біджу, набуваючи його рис: нігті стали довшими і загострилися на кінцях, рівні смуги на щоках стали рваними. Виросли ікла, змінилися очі. Він попрямував до вежі Організації, заглиблюючись у поселення і дедалі більше ризикуючи бути поміченим.

Башта була немов спаяна з нескінченної кількості труб, майже як коридори у підсвідомості самого Наруто. Його похитнуло від такого порівняння і він поспішив відкинути ці думки. Застрибнувши на карниз балкона, що був поверхом нижче за приміщення, в якому знаходився Учіха, блондин приготувався до того, що зараз зробить. Від передчуття і того, наскільки шалено він був одержимий бажанням протверезити і повернути собі брюнета, він розлютився. Розлютився на те, що підпустив когось до себе настільки сильно. Але це ідеальне почуття для того, щоб зробити все, як він задумав.

***

У його очах відбивається небо. І зараз воно було ясним. І дивилося прямо на нього.

У його власних зяє безодня. Від неї віє мертвим холодом, що леденить душу. Але тільки не в бік Наруто.

Блондин хотів потонути там, знаючи, що темрява не вчепиться в нього своїми липкими нескінченними холодними руками, а лише огорне, зігріє та подарує спокій. Немов у чорній дірі всі його страхи і маски розчинялися, і він був собою. Наче він манекен, з якого зняли всі костюми та прикраси. З усіма шрамами він поставав перед Саске і він його не лякався. На тілі Узумакі написано все його життя. Навіть сам брюнет дізнавався на ньому своїх слідів, засунувши руку під його яскраву кофту і водячи нею по гарячій вологій спині. Другу він ніжно опустив на щоку, погладжуючи чорні смуги великим пальцем, намагаючись запам’ятати. Випалити кожен власний дотик у своїй пам’яті і кожне тремтіння під ними світлих вій.

Шінобі видихнув у стислі тонкі губи нукеніну і відсторонився.

– Ти пішов із Конохи без попередження. А від мене ти не втечеш, як від своєї чергової проблеми?

В очах навпроти заблищали блискавки.

– Наруто, ти – моя найголовніша проблема, а я – твоя, – хрипко видихнув він, кладучи руку йому на груди. – Ти постійно слідуватимеш за мною по п’ятах, а я завжди піду тобі назустріч.

Джинчурікі перехопив його руку за зап’ястя і підніс до свого обличчя. У звіринній манері торкнувся носом, а потім притулився щокою.

– Тільки посмій мені зараз збрехати, Саске-чан. Я не пробачу тобі цього.

Незважаючи на свої слова, Наруто-кун знав, що він все йому пробачить. Аби його притискали до себе і не відпускали як зараз. Саске обійняв його за плечі і завмер, прислухаючись до поверхневого дихання та швидкого серцебиття іншого тіла. Вони боялися злякати один одного, знову відпустити, наче ця спроба бути поряд у них єдина.

Дощ за вікном перестав лити, залишивши по собі просочене озоном повітря. Блондин видихнув на темні пасма брюнета тонкий струмінь повітря, порушуючи тишу, що дзвінить навколо. За блискавку його промоклої кофти потягли і наступної миті вона ображено брязнула, зустрівшись з холодною підлогою.

Втім, двом у цій кімнаті було начхати. Учіха притримував однією рукою Узумакі за шию, поки виводив на ній губами плавні візерунки. Сам же блондин схилив голову набік, підставляючись під торкання ще сильніше. Він узяв того обома руками за плечі і стягнув з них пом’яту тканину білої сорочки. Погладжуючи гострі ключиці, стягнуті тонкою молочною шкірою, він повів долоні до сильних грудей, ніжно торкаючись її своїми огрубілими подушечками пальців. Сам Наруто був не такий породи, як він. На сонці його шкіра сяяла, мов золоті піски біля берега моря. У Саске ж вона переливалася наче сніговий килим рано-вранці. Від джинчурікі виходили хвилі жару, які гасли, зустрівшись із холодом нукеніна. Той ніби жадав його тепла, притиснувши до себе ще ближче і мліючи від приємного почуття. Наруто завів свою руку йому за спину, а другою взяв його за підборіддя і повільно потягнув за собою до стіни, в останній момент розгортаючи та припечатуючи до неї брюнета. Той хотів щось заперечити, але друг перервав його на півслові, приникаючи до його губ і не даючи вибору, окрім як прогмикати щось нероздільне в поцілунок.

Саске прикусив його нижню губу, висловивши своє заперечення, але зразу ж зализав місце укусу. Їхня слина змішалася з кров’ю, викликаючи незрозуміле захоплення в обох. Стало мокріше, коли брюнет розсунув чужі пухкі губи язиком, різко проникаючи всередину. Тіло перед ним здригнулося, але ні секунди не гаючись і переплітаючи їхні язики разом. Нукенін вчепився обома руками за обличчя блондина, не даючи йому відсторонитися, і притискаючи до себе, не дозволяючи на мить перевести дух. Той обім’як і під напівприкритими повіками закотив очі. Ось тоді Учіха прибрав від нього руку і вже за талію притиснув до себе, а іншою рукою за волосся відтягнув назад і вп’явся у відкриту шию, витягнувши з Наруто перший напіввигук-полустон. Він з ледь помітною задоволеною усмішкою лагідно повіяв, а потім зализав рану. Відпустивши його пасма, він підняв голову і впіймав лихоманний блиск блакитних, майже прозорих очей. Вони обоє хотіли цього. Хотіли один одного настільки сильно, що обидва ризикували не знести своєї голови. Один за те, що прийшов сюди, інший за те, що не доповів нікому про це і наклав на кімнату шумоізоляційний бар’єр.

Саске акуратно взяв за руку блондина і посадив його на край ліжка, присівши поряд сам. Не відпускаючи долоню, він стиснув руки в замок і поклав собі на стегна. Вони повернулися до обережних ласкавостей, не роблячи зайвих рухів. Другу руку брюнет не залишив без діла, опустивши її на груди Наруто; той же, своєю чергою, безцеремонно погладжував стегно Учіхи. Постукуючи по ребрах, що злегка виступають, довгими пальцями, він викликав мурашки у сидячого навпроти. Блондин упустив голову на дбайливо підставлене плече і видихнув у нього носом, обпалюючи бліду шкіру. Потім різко відсахнувся і завів руки за голову, розв’язуючи вузол на своєму протекторі. Він уже все давно собі вирішив. Стягнувши шматок тканини з прикріпленим до нього листом металу, він повільно, не відводячи від крученого символу Какурезато Листа погляд, витягнув кунай із похідної сумки і без вагань перекреслив його. Саске, витримавши паузу, витяг протектор з його рук і обережно поклав на підлогу через відсутність тумби.

Коли той випростався, Наруто різко притулився до його губ своїми. Той відповів на поцілунок, потім підніс до своїх губ його руку і провів ними вздовж мозолистої долоні, залишаючи вологу стежку до зап’ястя. У відповідь той шумно вдихнув через напівприкритий рот, а потім його знову зайняв Саске, поступово вкладаючи його на ліжко і піднімаючи зімкнені руки над головою блондина. Їх обох з головою охоплювало збудження, тому звичайних повільних ласк стало не вистачати. Брюнет узяв другу руку Наруто і відвів до першої, тепер притримуючи обидві однією. Вільною ж він гладив засмаглі передпліччя.

Учіхя ніби з ланцюга зірвався. Він жадібно припав до неймовірно гарячого тіла, що покірно зараз лежало на його ліжку. Вдихало запах. Відчувало господаря зверху. Новоспечений нукенін голосно дихав і розгублено дивився кудись убік, не знаючи куди себе подіти.

– Дивись на мене. І не відволікайся на щось ще.

Той мовчав, тож брюнет ущипнув його за сосок. Наруто здавлено охнув, широко розплющивши очі і вигнувши спину. Знайшов поглядом Саске. Той у звичній манері ощерився і почав смоктати потривожену грубими ласками ділянку тіла. Блондин звивався під ним, соромився своєї реакції і хотів було закрити рукою обличчя, але рука Саске, що стискала його руки, тільки сильніше їх стиснула, припиняючи намір. Саске почав лизати другий сосок, а його вільна рука тим часом окреслила всі вигини тіла, приспустила штани з Наруто і стиснулася на його виступаючій тазовій кісточці. У того пішли круги перед очима. Рефлекторно підігнувши під себе ноги, він випадково зачепив пах брюнета. Той лише трохи, але явно стримано штовхнувся йому в коліно.

Позбавившись вже всього одягу, хлопці продовжили те, що почали вже відносно давно. Учіха розвів коліном ноги джинчурікі. Він навис над тілом нижче, щоб його поцілувати, але раптово Наруто схопив рукою їхні напружені плоті і став ритмічно водити нею від основи до голівки. Він пропускав їх через пальці, поступово надбиваючи швидше і швидше, а потім сам, просячи, потягнувся до Саске, що в ту цю мить ловить перед очима зірочки, за рятівним поцілунком. Той хрипко і рвано видихав блондину в губи, опустившись до нього на ліктях і кудлачивши тому світлі пасма. Брюнет – не з гучних людей в сексі, на відміну від Наруто, який промичав, кінчаючи на живіт на кілька секунд раніше брюнета, що шипить зверху.

Той опустив голову, впустивши чорне волосся на щоки Наруто. Пасма, лоскочучи, з’їхали по них, а сам хлопець цмокнув їх власника в куточок тонких губ. Як раніше, коли вони кілька разів перетнулися під час давніх місій, поки Саске не прикінчив свого вчителя і не приєднався до злочинної Організації, зовсім абстрагувавшись від усього навколо. Навіть від Наруто. Але тепер блондин був точно певний у тому, навіщо все ж таки прийшов сюди – той його тепер ніколи не відштовхне. Не кине. Не обмане. Може, вони втечуть від усього світу, поселяться десь у нескінченній тайзі країни Заліза і житимуть удвох у теплій та затишній дерев’яній лісовій хаті. Двоє зрадників своїх сіл, а один із них біженець Акацукі – там їх ніхто не дістане.

Учиха помічає, що Узумакі думками зараз десь далеко. Той навіть не приховує цього – дивиться кудись від нього і безглуздо посміхається. Він кладе свою долоню на смугасту щоку і великим пальцем відтягує куточок його рота. Блондин приходить до тями і відразу починає виправдовуватися, але він на півслові його зупиняє, накриваючи відкритий рот своєю долонею. Наруто видихає в неї, а потім прибирає з себе руку і цілує. Різко, із почуттям. Адже Саске зараз лише його, а він сам належить йому. Вона обидва зараз у владі один одного. Джинчурікі заводить свої руки йому за спину і дряпає, робить свої мітки на кшталт червоніючих кружечків, якими молодший Учиха в помсту покриває його самого.

Знову мокрі поцілунки, грубий петтінг і вони готові до другого зльоту. Наруто розвів ноги. Учіха ж не став відразу приступати до основного, вирішивши відтягнути момент близості ще трохи. Він сповз униз і почав погладжувати його стегна з внутрішнього боку, відчутно стискаючи, відтягуючи, зминаючи. Навіть ляснув один раз, за ​​що отримав п’ятою між темних тонких брів. Щоб загладити свою провину, він припав до стегон губами, водячи ними по одною йому відомою траєкторією, але в одному напрямку – до того, що знаходиться між. Узумакі, зминаючи простирадла і стискаючи між ніг плечі Саске, вигинаючись і благаючи не робити цього, тремтячи від напруження, мимоволі штовхнувся, коли його партнер губами доторкнувся до набряклої голівки. Промурликавши щось ласкаво-заспокійливе в його бік, той продовжив робити почате: відтягнувши крайнє тіло, водив біля основи голівки язиком, натискав на ямку. Учіха був не зовсім упевнений у тому, чи правильно він робить свою роботу, але з усіх сил утримував вигляд, що все йде так, як і мало бути. У будь-якому разі, виходило в нього дуже непогано – блондин під ним звивався, наче той зараз відправить його на небеса.

Не доводячи Наруто до оргазму, брюнет порівнявся з його обличчям і, провівши холодними пальцями від паху до впалої ямки між ребер, зібрав з живота їхню загальну сперму після першого разу. Приклавши пальці до напруженого заду Узумакі, він акуратно обігнув стінки м’язів, що стиснулися, і натиснув середнім пальцем посередині, проникаючи всередину і розподіляючи мастило по гладких стінках, масажними рухами входячи глибше і глибше. Джинчуріки приймав його, хоч і тихо лаявся. Нерозумно було відмовлятися і чинити опір тому, чого він хотів так довго, чого домогтися йому було частковим обманом – ніби безневинний блондин прийшов повністю під впливом підступного лиса, з яким жив з першого дня народження. Той лише підвів його до цього рішення, а далі Наруто діяв сам. Він подумки подякував Курамові за те, що той змусив його переступити через себе і зважитися на цей відчайдушний вчинок. Він закрив своє обличчя подушкою, приховуючи дурну усмішку і приглушуючи солодкі стогони, щоб бути не голосніше напружено видихаючого Учіхи. Той, до речі, вийняв із нього палець і забрав із рук блондина подушку. Піднявши його стегна, він підсунув її під його поперек і ввів уже два пальці, цілуючи його в червоні губи своїми викушеними. Їхні язики знову вивчали один одне. Вони покусували їх, смоктали і водили ними внутрішніми сторонами щок.

Наруто різко розплющив очі і ахнув, коли тонкі бліді пальці намацали його простату. Він вигнувся і обійняв брюнета, коли той вдруге натиснув на неї, змушуючи тіло знизу зайтися незрозумілою солодкою знемогою. Він терся об його пах своїм і дряпав йому спину, виляв стегнами, сильніше сідаючи вже на третій палець. Саске прикусив і посмоктав його мочку вуха, шепочучи йому ласкаві слова, провів губами від скроні до середини чола, легенько його цмокнувши перед тим, як відсторонитися.

– Ти готовий?

– Так. Продовжуй, – Наруто нервово усміхнувся і відвів погляд. Він і не думав, що буде настільки сильно хвилюватися, хоч уперше так і мало бути. – Я готовий.

– Якщо тобі буде неприємно, скажи мені.

Саске підняв ноги блондина і поклав собі на плечі, влаштовуючись впритул. Коли його гаряча плоть доторкнулася до нього, обидва видали стримані переривчасті зітхання. Коли брюнет став повільно розсовувати вузькі стінки, Узумакі рефлекторно стиснувся, втягуючи його, від чого Учиха ледь не втратив голову від запаморочливого відчуття. Зупинившись на половині, щоб віддихатися, нукенін фиркнув і хотів видати якусь фразу, але чомусь не став.

– Ти хотів щось сказати?

– Ні. Нічого.

Він дивився зверху вниз на розпатлане тіло під ним. Знав би Наруто як звабливо він зараз виглядає, однією рукою стискаючи простирадло, а другою прикриваючи свій рум’янець. Як смішно спостерігати за його поглядом, що бігає туди-сюди, не знаючи за що зачепитися. Саске відчував, ні, знав, що той соромиться зараз дивитись на нього і це його тільки більше заводило. Якби не ця стіна незручності між ними, вибудована роками розлуки та впертістю обох, то зараз їхнє спілкування, їхній секс були б зовсім іншими. Брюнет хотів зараз обійняти Наруто, зігріти, вловити запах його пшеничного волосся, але це було б надто для нього. Він був готовий виявляти стільки емоцій після кількох випадкових зустрічей. Він не був готовий відчувати настільки сильно, щоб довіритися повністю.

Наруто, що покрився пітою, повів стегнами від нетерпіння, виводячи Саске з роздумів. Він уловив у погляді брюнета тугу і жалю, але схилився до того, що йому здалося.

Учіха повільно увійшов на всю довжину. Вони обоє відчували пульсацію один одного, обидва повільно божеволіли і горіли бажанням. Настав час було продовжити. Саске взяв повільний темп.

Узумаки спочатку не зовсім розумів що він відчуває. Було трохи боляче, неприємно, але щойно він звик, його унесло слідом за Учіхою. Їхні дихання змішалися під ритм рухів. З кожним поштовхом по їхніх тілах розливалося тепло та захоплення. Хотілося ділитися цим теплом, приймати його та відчувати один одного ще ближче, ще сильніше, ще виразніше. Хотілося любити один одного ось так вічно, бути єдиним цілим, обійняти міцно-міцно і відчувати себе одними в цьому світі, який вони зараз створюють один для одного разом. Вони обидва виберуться звідти, де їх змусили бути обставини і зроблять все, щоб заповнити ті роки, коли вони були в розлуці. Поповнити та переповнити. Не дати сумніватися один в одному, присвятити та довірити свої життя. Разом. Завжди.

Наруто обійняв сипло дихаючого Саске за шию, що навис над ним, і закопався руками в його чорне волосся, ховаючи в них свої сльози. Той взамість почав рухатися швидше і злегка поміняв кут, проходячи по його чутливому місцю, і викликаючи у блондина погано стримувальний скрик і вибиваючи з його легких повітря. В екстазі він шепотів йому на вухо його ім’я та обіцянки бути поруч. Сам Саске не говорив жодного слова. За нього говорили його пальці, що ніжно погладжували його тремтячі плечі.

Звуки ставали все гучнішими, рухи різкішими, а їхнє дихання більш сиплим і гучним. Насолода хвилями проходила через їхні тіла, осідаючи і зав’язуючись у вузол десь глибоко всередині. Наруто відчував швидку розрядку. Під час піку він завмер, стиснувши волосся Саске сильніше і надривно скрикнув, вилившись на пару секунд раніше за нього. Сам же Саске востаннє штовхнувся і вийшов, останніми секундами допомагаючи собі рукою. Скінчивши собі в руку, він тяжко видихнув, нахилився до підлоги і витер її об брудний одяг. Він ліг на ліжко поруч із Наруто, натягнувши на себе ковдру і присунув блондина до себе, щоб поцілувати. Той лише ліниво уткнувся йому в губи, з-під тремтячих пухнастих вій осяючи брюнета своїм світло-блакитним світлом з очей.

– Тепер ми точно будемо разом? – промуркотів він брюнету.

Саске лише міцніше обійняв його і притиснув до себе. Незабаром дихання під ним сповільнилося і заспокоїлося. У темряві, що опустилася на кімнату, після пішовшого сонця не було жодного джерела світла. Тільки незрозумілий блиск чорної пари очей, який навіть не намагалися сховати.

***

Удар під дих, який вирвав Наруто із дивного заціпеніння. Він ніби щойно прокинувся. Відчуття каналів чакри, що рвуться в грудях. Дивне помутніння погляду. Схоже на техніку м’якого кулака клану Хьюга.

Вони знову стояли посеред напівтемної кімнати.

– Саске? – на видиху ім’я, що вирвалося.

Кружляючі три томое перед собою. Яскравий спалах, крики тисяч птахів. Сплеск різкого болю в грудях, що припадає на те місце, куди до цього припав удар скопійованою технікою.

Наруто осів на підлогу, де його одразу ж підхопили і не дали впасти. Він відчував, як зцілююча чакра Лиса поступово почала огортати його тіло, але не могла дістатися до смертельної рани. Тепер зрозуміло навіщо треба було рвати його канали чакри.

Винуватий погляд перед собою. Горло Узумакі почало наповнюватися кров’ю, очі навпроти – солоною водою. То були не сльози, це дійсно була вода. Тепер Наруто був упевнений, що незнайомець перед ним, про якого він знає все, не вміє відчувати щось людяне. Перед ним був ворожий нукенін, який скористався слабкістю шінобі і до цього впіймав його в гендзюцу. Думки сплуталися в один потік, що повільно тьмяніли. Сутінки в кімнаті почали гаснути. У кімнаті не лишилося джерел світла.

Сонце остаточно завершило свій сьогоднішній шлях небосхилом.

***

На верхньому майданчику вежі Організації було людніше, ніж зазвичай. На Саске чекали. Три фігури у плащах. Лідер, що не зводить своїх бузкових очей Бога з нього. Постійна Конан, праворуч від його руки. Старший брат, що вийшов уперед, як тільки побачив молодшого, що прийшов, тримаючи в руках ще не охололе тіло джинчурікі Дев’ятихвостого. Активувавши Шарінган, він уп’явся в нього нічого не кажучим поглядом.

– Привіт, Саске. Як там твоя ненависть?

У відповідь на нього дивилися багряно-червоні Мангекьо.