коханий

Ти мій місяць серед зоряного неба,

який освітлює мій шлях.

Ти мій друг, кохання та шаленство,

що змінив моє життя.

Ти наче сяйво в темноті,

що направляє в небуття,

і я кохаю до нестями твої сліди на моїх щоках.

Коли звикаєш мило й ніжно,

до твоїх рук на моїх плечах,

коли кохаєш сильно того,

хто так прийшов і так зникав.

І важко жити тут без тебе,

без того хто освітив той шлях,

і важко думати тоді,

коли кружляє голова.

Коли ти знаєш, що не обіймеш,

свою фортецю і опору,

коли ти знаєш, що ти втратиш,

свою любов та нагороду.

Не наче келих з вином,

я випиваю весь цей смуток,

та не забуду я тебе,

та твоя усмішка не впаде в забуток.

Не станеш спогадом й моментом,

залишишся немов шрам,

який нагадуватиме хороше,

той пройдений нами шлях.

Ненависть та злість, пропаде в секунду,

коли примкну я до твоїх грудей,

коли згадаю твоє сяйво,

і полечу в наші місця.

В скейтпарк в якому ми зустрілись,

в бровар в якому поріднились,

в обійми твої, в яких я згоріла,

у полом‘ї своїх думок,

в моментах дружби незабутній,

в якій згоратимо ми вдвох.

Моменти смутку та незгоди,

та болю, що нанесла тобі,

я буду згадувати хороше,

що ти зробив та подарив мені.

Всі твоїх усмішки та погляди,

які кидав ти плямами на полотні,

я не забуду твої очі,

які блистіли в темноті.

І я кохаю тебе знай,

і сумувати буду сильно,

і ти мене не забувай,

бо я до смерті пам‘ятатиму,

всі ті моменти, які з тобою,

ми провели в незгоді та спокою,

в любові й смутку,

на тлі будинку дружби,

що будували ми у двох,

і в тому домі будемо ми жити,

не наче місяць серед зірок.