“Земля – це Ви.”

І ніченька втомилась,
Закрутилася Земля.
Чому ж тобі не спиться, люба?
Лягай спати, завтра важкий день.

Тихо співали Зорі,
Хмарки вкривали мов перина.
Чому ж не спіться тобі Земле?
Ти немов маленька дитина.

Земля це я, і ви є Земля.
Земля це і інші, і Земля – це Земля.
Щоб зранку отримати сили гарненько,
Треба вночі спати раненько.

Тривожеться, чому ж не спокійно?
Життя пробігає мов оберт в пітьмі.
Хтось як Сатурн – обертається довго,
Хтось як Венера – крок за кроком, малим.

Але ж ця пітьма не самотня,
З нею є щастя – яскраве мов Сонце.
Через страхи, сльози та біль,
Насправді пройти не так важко.

Буває так що чорна дірка,
Виїдає всі шлуночки серця.
Відібрати варто у неї цю ложку,
Земле, лягай спати, вже темно.

Ти не хвилюйся, укрийся хмарками.
Завтра будуть важкі події та нові чутки.
Ти не плач, ти не одна, вітерець буде з нами.
І буде щось гарне, як сонячний день.