Друг

Генрі довго блукав, поки не натрапив на дівчину, що лежить на дереві

Генрі: Привіт, я…

Дівчина: Генрі, я знаю

Генрі: Звідки?

Дівчина: Господиня розповіла

Генрі: Твоя господиня…?

Дівчина: Чорна Королева

Генрі: Ти мене…?

Дівчина: Ні. Ти належиш Пітеру, тому я тебе не зачеплю

Генрі: А є різниця?

Дівчина: Ми не влазим у справи Пітера, як і він у наші

Генрі: Ви знаєте, навіщо я Пітер Пену?

Дівчина: Так, але не можу сказати

Генрі: Хоч підказку

Дівчина: Час закачується, золоте яблуко його заморозить, але яблуня засне

Генрі: Це підказка?

Дівчина: Так… Тобі час, це зачарований ліс, ти ж не хочеш стати одним із вічних мешканців та слуг пані

Генрі: Добре, але ми будемо друзями?

Дівчина:… Гаразд… Якщо що подзвони в цей дзвіночок і я прийду

Дівчина простягла дерев’яний дзвін

Генрі: Гаразд, тоді до зустрічі!

Генрі повернувся до табору, де всі були виснажені

Генрі: Що сталося?

Пітер: Звірі збушувалися, а в нас мало сил

Генрі: Чому?

Пітер: Розумієш … магія вмирає на острові. Діти дедалі менше вірять у Нетландію. І тільки віруючий може врятувати магію

Генрі: тоді вам потрібна моя мама

Пітер: Ні, нам потрібний ти!

Генрі: Але моя мама герой

Пітер: Але без тебе вона б не стала їм

Генрі замислився і потім глянув на дзвіночок у руці.

Пітер: Звідки він у тебе?

Генрі: Я був у Темному лісі і зустрів дівчинку років 15-ти, вона мені його дала

Пітер: Подзвони!

Генрі: Навіщо?

Пітер: Розкажу секрет

Генрі подзвонив у дзвіночок і з диму з’явилася Амбер

Амбер(дівчинка): Привіт, Генрі, що трапилось?

Пітер: Я!

Амбер: Пітер?!

Пітер: Генрі, ти знаєш, хто вона?

Генрі: Вона прислуговує Чорній Королеві

Пітер: Боюся засмутити, але в Темному лісі, тільки одна жива людина, це Чорна Королева, а решта дерев та звірі

Генрі: Тоді..

Пітер: Вона і є Чорна Королева

Амбер: І що з того?

Генрі: Чому ти збрехала?

Амбер: Іноді мені буває самотньо

Пітер: Тільки дурень тобі зараз повірить!

Сама зачарувала ліс, що всі, хто більше діб у лісі, перетворюються на дерева або звірів, тільки русалки залишаються собою

Амбер: І що, що я брешу? А ти ні?

Пітер: Я не самий вихований хлопчик, але не брешу

Амбер: набридло … я йду

Генрі: Почекай!

Амбер із серйозним обличчям подивилася на Генрі.

Генрі: мої слова дружити, я не хочу забирати їх назад… Ти будеш моїм другом?

Амбер: Ні

І Амбер зникла до берега острова, де лежало дерево. Воно не було поваленим, воно так виросло. Амбер сіла поряд з ним

Русалка: Чому не погодилася дружити?