Вона – Україна.

Вона — Україна

Вона, запевняю вас, просто безмежно сонячна.

Боявся за неї даремно — Вона гнучка.

Десятки років на таких хуртовинах встояла,

Що стала незламною сильна її душа.

Я думав, не встоїть Вона, бо чуттєва, лагідна,

Але правда в тому, хоч в неї жіночий стан,

Та душу позичила в скелі або у дерева,

І загартувала її у складний метал.

Така непохитна, терпляча і не розбещена.

На серці у неї лежить лиш один кайдан —

Там діти її ступали у бій с залежністю,

І гинули, стоячи грудьми за той Майдан.

Кайдан – її втрати, що вкрили собою матінку,

І кожне ім’я пам’ятає її душа.

Та все ж до свободи йтиме Вона не плакати,

А щиро сміятись і дякувати ворогам.

Якби не вони, хіба б Вона стала сильною?!

Хіба розуміла би цінність свободи й слів?

Лиш їм завдяки Вона завжди така усміхнена

На славу й для слави виховувала синів.

Коли запитають у неї: “Хто батько з матір’ю,

І хто ж Вас виховував, мудре таке дитя?”

Вона відповість, що зростала у серці Тарасовому,

А в душі у Костенко зміцніла і проросла.

11 березень 2016 // 23