Слово
від Mari YeshchenkoСлово
Так хочу писати, що руки сверблять нестерпно.
Хапаю блокнот, олівець… Та Слово знайти не зміг.
Воно тут лежало поруч, світило у темряві,
Та десь уже зникло, собою не зрушивши світ.
Воно ж бо уміло водити по небу Сонце!
Воно козаків підіймало на смертний бій!
Дніпра дикі хвилі приборкувало під човен,
Та зерна у полі перетворювало на хліб.
Тепер моє Слово сховалося і шепоче,
Що мало мене. Я надто для нього слабкий.
Йому подавай тепер мінімум голос вітру,
Могутньо та влучно лунати щоб звідусіль.
(15.07.19//26)
0 Коментарів