Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал
    Попередження щодо вмісту: Інші види стосунків

    Нове місто, новий переїзд, нова школа, нові люди. Ці перелічення до яких не привикати шістнадцятирічному Ларрі. Юнак з самотньою мамою вкотре змінює місце проживання і знову чує «тут нам буде краще, котику, і тут ми точно затримаємося». Немає сил вірити в це. Заносивши коробки він зупинився навпроти доволі великого двоповерхового дому.

    Його кімната простора, зі старовинним фортепіано і великим широким підвіконням. Мати не займала хлопця з подальшим переселенням і залишила його. Хлопець довго метушився по кімнаті і думав, що буде робити з цими похмурими чотирьма стінами. Довго не зважаючи, він пішов в будівельний магазин та купив багато банок з фарбою, ледве доїхавши з ними додому він зразу взявся за роботу. Ларрі покрив стіни світлим голубим кольором і на одній з них намалював море з шаленими пінистими хвилями. Це зайняло йому довгих 6 годин, тому змучений він попрямував в душ і спати у вітальні. Зранку він продовжив працювати, плануючи сьогодні закінчити. На другій стіні хлопець намалював темне нічне небо з сузір‘ям стрільця, свого знаку зодіака. На третій, біля якої мало бути ліжко, Ларрі почав вимальовувати ноти і клавіші, і трохи поляпавши хаотичними ліловими каплями приступив до останньої. На ній він намалював палаючу москву. Вона палала яскравими жовтогарячими і червоними кольорами. Нарешті закінчивши він сів за старе фортепіано. Загравши свою улюблену мелодію, а саме mitski – class of 13.

    Якщо ви любите читати з музикою, то включіть зараз його улюблену пісню.

    Він пішов у вітальну, свою звичну за ці два дні спальню. Цієї ночі йому снилися жахіття, він сидів посеред кімнати з розмальованими ним стінами і вони розривали його на малесенькі частинки, потім він опинився в маленькому підвалі, прив’язаний до труби він сидів у власній сечі, весь у синцях та подряпинах, він відчував біль по всьому тілі, а дотики власних рук обпікали його навіженим болем. Хлопець виривався та ті залізні кайданки очевидно не піддалися. В один момент почалась холодна злива, кожна крапля била його, сон був каторгою, яка за відчуттями тривала не менше дня. Проснувшись, він був не в підвалі, але у власній сечі. Від цієї ситуації сльози наверталися на його очі. Він тихо схлипував вимиваючи диван, після цього він не зміг заснути. Сором пожерав його і ззовні і зсередини. Хлопець винив себе, його думки кричали «тобі 16, і ти від страшного сну…», Ларрі навіть соромився подумати про це слово. Але ця ситуація ніяк не вилазила в нього з голови. Сходивши в душ і переодягнувшись, він побіг в школу. Умудрився запізнитися на перший урок в новій школі і заснути на другому. А ще знайти нового друга фріка, низький блондин в червоній куртці і татуюванням дракона в центрі шиї. Разом після школи, вони завітали до шаленого блондина, Даміана, додому. Цього дня юнак вперше спробував курити траву. Хитаючись він йшов додому, посередині дороги, небо було темного червоного кольору, не наче кров вона стікали по вікнах домів. Це все через травку? Раптом його опанувала шалена паніка і він почав бігти, прямо на летівши на нього автомобіль. Його тіло знайшли зранку, калюжа крові посеред дороги була кольору вчорашнього неба. Так, на очах матері, його нового і останнього друга і зацікавлених людей його худорляве тіло вкладали до чорного мішка.

    Як жити матері без єдиного коханого сина? Як жити другові, який винить себе в смерті юнака, адже якби він був не накуреним він би не йшов посеред дороги, правда? Ось і вони не зрозуміли як. За тиждень після похорону Ларрі, до чорного мішка потрапило ще одне тіло, жінки, яка повішалась в кімнаті з яскравими розмальованими стінами. А ще за місяць, караючого себе вже за дві смерті, поховали й шаленого блондина Даміна, який не витримавши натиск власних думок, загинув від передозу. Місто зазнало значної трагедії та чи варто жаліти місто?

     

    1 Коментар

    1. Mar 3, '23 at 23:36

      Присвячується Єві, яка змотивувала мене і порадила писати жа
      и. Я ніколи раніше серйозно не писала і тим більше не викладала свої «роботи», тому я не надіюсь на щось позитивне і взагалі, що це
      тось прочитає. Але я рада, і результат не вважаю аж таким жа
      ливим.