Collide

Болотна відьма, автор цієї роботи, написала цю роботу в далекому 2019 році… Дякую за увагу

——–

Другий день зими. Здавалося, Париж спить, закутаний холодною ковдрою, та життя все ж пробивалося тут і там: люди снували по справам. От і дві юні дівчини чотирнадцяти років вийшли зі своєї гімназії, тихо розмовляючи. Однаковий ріст і чудові зелені очі – на цьому їх свожості скінилися. Одна з хвилястим золотистим волоссям і блакитній куртці, друга з темними пасмами прямого волосся була одягнена в м’ятний колір. Здавалося, розмова була важливою…

— Твоя поведінка така різна. Я так і не зрозуміла, чи подобається він тобі? Ти постійно говориш різні речі. – підняла брови золотоволоска. Все таки розмова була цілком про звичні дівочі переживання…

— Знаєш, ці всі хлопці, – почала темноволоса, – нібито класні, але дурачки. Чесно, не думаю, що після останніх стосунків зможу продовжувати довіряти їм.

— Ніко, тобі скільки разів казала забути про того… – дівчина вдихнула, ніби хотіла сказати щось погане. – Хлопців все ще багато і не всі вони такі жахливохарактерні.

Ніка посміхнулась і похитала головою. Тут її очі заблистіли:

— Ел, а я тобі розповідала про Аарона? Про мого нового знайомого з паралельного класу… Ні? Тоді потім розповім, не хочу зараз про хлопців говорити. – дівчина, ніби не бачачи майже скривджений погляд Еліс, змінила тему на більш нейтральну: про майбутній танцювальний конкурс серед всіх класів їх навчального закладу.

———

Описати її одним словом не вийде… Верóніка Драгоцій – то весела дев’ятикласниця, яка вірить в любов і добро, хоча вже дізналась про жорстокість людей. В зелених очах можна побачити різні кольори: від жовтого до темно-сірого, а русяве волосся на сонці виблискує янтарем. Дівчина дружелюбна, завдяки чому, ходячи по школі, збирає багато помахів руками і гарних посмішок її знайомих. Навчається, до речі, в одній з кращих гімназій Парижу.

Еліс Клермон її краща подруга з очима, ніби літній світлий ліс і волоссям кольору золотої пшениці. Дівчина завжди може допомогти вийти з журби завдяки своїй приємній вдачі. Талановита художниця і чудовий косплеєр – ось хто вона!

———-

— Помітила, тебе тягне на старших, чи як? – раптом задумалась Ніка, щось згадуючи. – Як в тебе просуваються стосунки з тим старшокласником?

Еліс лише нахмурилась.

— Та як-як.. ніяк особливо. Відчуття, ніби роблю щось не так.

— Ти збираєш навколо себе ледь не весь клас. Давай вмикай свою чарівну ауру і гайда чаруй хлопця. – вишкірилась Драгоцій, всунувши руки в кишені.

Еліс на це лише посміхнулась і продовжила розмову, яка знову перейшла на шкільні змагання. Команда Вероніки мала дебютувати в образі поганих дівчат, які не дружать з законом, тому ретельно підбирали підходящі костюми.

…

Кілька годин пошуків і виборів дали справді хороший результат, після чого подруги розійшлися. Ніці довелося добиратися на автобусі і, вийшовши на своїй зупинці, дівчина дістала телефон і м’яко посміхнулась, побачивши повідомлення від друзів. Вона повільно рушила в сторону свого дому, як тут раптовий крик – а після цього вона забрикалась на мокрому асфальті біля якоїсь неуважної особи.

— Можна якось обережніше кататися? – пробуркотіла вона, зайнявши положення сидячки. Виявилося, це хлопець приблизно її віку. Сварливий.

— Думаєш, сама свята? На таких широких дорогах треба дивитися в сторони, а не в телефоні сидіти. Ох, це зіпсоване залежне суспільство, – скривився той і миттю піднявся. Ніка скривджено натягнула губи, адже він збив її і навіть не допоміг встати.

— Згодна, хлопці якісь надто зіпсовані і не виховані, – шпигнула вона, дивлячись, як молодий представник сильної статі середнього зросту підіймає свій новенький скейт. – Не вважаю зиму і її слизькі дороги кращим місцем для катання. Запхнув би ти його подалі…

— Не тобі вирішувати. – незнайомець подивився їй в очі, які розкрилися від здивування: здалося, що вона заглядає в свої ж очі: такі кольорові і лисячі. Він чомусь почав злитися і підняв з тротуару телефон, який, напевно, випав під час падіння.

— Залежні від телефонів, кажеш… – вигнула Драгоцій брову, прослідкувавши за діями хлопця. Той проігнорував її і пішов далі, тримаючи скейта під рукою.

«От порозводилось всяких дурнів. Не випадково мені казали, що найкращі хлопці в книжках…», – зеленоока скривилась, знову діставши телефон.

Тим часом до хлопця підбігла розмальована блондинка, яка абсолютно не радісно привітала юного.

— І хто вона?

— Хто? – не зрозумів зеленоокий і густо закліпав.

— Та дівка, з якою ти тільки що стояв і обмінювався номерами. – виклично сказала білявка, схрестивши руки на грудях. Хлопець втомлено підправив свою зачіску і важко видихнув:

— То дівчина, на яку я випадково наїхав, поки хотів відповісти на твій дзвінок. Не думаєш, що тобі варто стати менш ревнивою? – вигнув брову він і протягнув руку: – Мир, дівчинко?

— Краще розкажи, для чого мене витягнув з теплої квартири сюди. – піджала губи вона.

— Тобі підійде варіант погрітися в моїх теплих обіймах, Джуль? – спробував флірт хлопець і побачив, що його гра не діє, тому посерйознішав. – Я до останнього не бажав тобі казати, сподіваючись, що то не правда – та я переходжу в нову школу.

— Ти викликав мене на зустріч лише через це? Відчуття, ніби шукаєш способи покинути.

— Мої батьки бажають для мене кращого, тому і перевели в краще місце, – розвів руками темноволосий. – Наші стосунки тут ні до чого.

— Добре, дякую за новину. До побачення. – навіть не обійнявши хлопця, Джулія відійшла до дороги, аби перейти її.

— Все розвалюється на очах… – з безтурботним виразом прошепотів він і розвернувся, пішовши вулицею.