Кінець першої частини

Що найбільше шокувало Ештона по поверненню додому – Академія. Що вже готовенька стояла і чекала. Обидва корпуса. Навіть провідники уже працювали. Та від приємного шоку Ештона в почуття моментально привів Архітектор – у нього вже був готовий проект для філії Храму. Взагалі то, після відпустки працювалося легко. Все виходило з пів оберту, буквально. І вже за три дні Ештон затвердив новий проект. Його все влаштовувало – Архітектор наче думки зчитав, ну, і зграя, звичайно ж допомогла.

А далі закрутилося – завертілося: тренування з майбутніми розвідниками перенесли в другий корпус Академії, як і планувалося. Кожного дня, зранку, Ештон тренувався з ними, потім йшов до дітей, потім на зустрічі (а їх вистачало, зважаючи на нереальну кількість запланованого…), тоді йшов в бібліотеку де займався розробками (включно з набутими знаннями від Шони, під час виготовлення амулету для клану Макнамерів та безлічі медитацій). А також інколи заходила Шона – Ештон вчив її виходити з медитаційного стану. А Рікон вчив її – навпаки входити в повну медитацію. Та і сам Рікон вивчив чимало нового – він пізнавав себе, свого звіра, й безліч можливостей з цим пов’язаних. І тим самим відкривав для ларів нові дороги. Збільшував їх цінність для Шазарії і світу.

Вечори Ештон проводив з дружиною. А деякі ночі, як і раніше, зі зграєю. Так і закрутилася його круговерть на місяці і місяці. Ештон не встигав за своїми планами. І вів уже серйозний список в якому визначав черговість питань і таке інше… Інакше в нього починав їхати дах. Допомагала Ванесса.

Загалом Ештон почав вводити заняття по життю ларів для розвідників, що тільки вчаться, і курси удосконалення знань, або ж просто курси, для тих, хто ларів уже має. А опісля вирішив і сам читати одну лекцію кожному курсу – заключну. Після цього викладацький склад суттєво збільшився – багато які партнери ларів були шоковані отриманими знаннями і погодились своїм ларам надати можливість теж долучитися до викладання. Всім цим освітнім парадом завідували Рікон, Сірін та Лагор (останній таки перезаключив договір з Мерін і став гордим носієм договору покровительства, чи чогось подібного, що йому там Мерін накрутила). Так чи інакше, але справа зрушилась.

Також Ештон налагодив роботу з Науковим Центром. І тепер Система допомагатиме Ештону з підбором кандидатів – Система отримала купу нових параметрів, з допомогою яких визначатиме підходящих кандидатів у партнери ларів, після чого вони приходитимуть на курси, а там уже по налагодженій схемі лари собі обиратимуть вожаків. Тут, до речі, будуть враховуватись і закінчені курси по підготовці до вступу на навчання розвідників. А також відгуки викладачів – ларів. Наявність договору. Іще купа – купа дрібниць. А ще Науковий Центр допоміг обладнати його печеру, де він довб каміння.

Ештон таки не знайшов книгу, що допомогла б розібратися у жестах ларів. Тому почав писати. Допомогала Шона. Вона ілюструвала книгу з скаженою швидкістю, натхненням і цікавістю. І Ештону з нею було нелегко, але вона не дозволяла йому зупинитися ні на мить, що теж було важливо – без неї він би цю книгу відклав би у довгий ящик. Але поступово книга розширилась і наука про жести плавно перетворилася у перший том, з підшивними сторінками, аби можна було додавати інформацію. Ще багато чого з життя ларів було не описано. Нюанси, якими не цікавились раніше. І всю цю всячину Ештон намагався класифікувати і створити більш-менш адекватний… підручник? Енциклопедію? Ну, не важливо. На томів з чотири потягне. А Шона все накидувала і накидувала йому купи ілюстрацій…

Ештон знайшов ще один спосіб створювати печаті. Він базувався на методі Шони. Суть була у подрібненні мінералів фактично до порошку, а опісля штучному вирощуванні кристалів з допомогою енергії Ештона. Успіхи були шалені. І можливості кудииии більші. Та і безпечніше було. А ще Ештон навчився запечатувати інформацію в письмі – теж у Шони. А ще він брав у неї уроки писання портретів. І, зрештою, зміг створити портрет Ліам, на зразок того, який створювала Шона. Хоча витратив він на це просто космічну кількість часу… Та не шкодував і миті. Мерін теж зацікавилась. І згодом брала уроки в Шони разом з Ештоном. Ештон спершу переживав, але зрештою зрозумів, що Мерін хоче пам’ятати. Навіть, якщо деякі спогади приносять біль.

Також Ештон багато медитував. Шукав відповідь у загадці з рашазом. Але не вистачало ще кількох шматків пазлу, як він зрозумів з часом. Та пошуки не припиняв.

Ну, і, звісно ж… Гробниця Мерін. Ештон не зупинявся з цими розробками. І все нові і нові знання доповнювали цей винахід, і він поступово перетворювався з недосяжної мрії у надважкий проект. До нього долучився Пірей. Як не дивно, він з легкістю прийняв знання від Ештона і поділився своїми. А опісля був не проти співпрацювати. Як він пояснив згодом – наука варта будь-яких жерт. Він навіть сам фаворита “заведе”, якщо це допоможе. Згодом Ештон навчився веселитися і з ним. По-своєму.

А ще Ештон продовжував розробку амулетів. Він вирішив, що просто зробить новий амулет для Макнамерів в спокійній обстановці, або декілька. Поїде до них і замінить на той кинжал. А його знищить. От і все. Паралельно розробляв усілякі компромісні технології для Зовнішнього Світу, як і обіцяв послам.

Ну, і екскурсії у Зовнішній Світ. Вони з Мерін визначили кілька категорій людей, яким корисно буде побачити все на власні очі.

Ну, і було кілька дрібних справ, пов’язаних з програмою для аудієнцій з Серцем Шазарії, яку йому подарували на день народження.

А після того, як був готовий філіал Храму, полювання в повні стали куди більш безпечні для дітей. Сам філіал нагадував швидше… Озеро? Так… Маленьке озерце з кристально-чистою крижаною водою, що розташовувалось всередині природної печери прямісінько посеред лісу, недалеко від входу в Шазарію. Якщо не знати – то ніколи і не скажеш, що це щось особливе. Та й багато було не потрібно – лише можливість вирівняти біоритм наповерхні.

Загалом, медитуючи в Храмі, Ештон бачив, що душі його підданих стали куди стабільніші. Настрій – впевненішим, спокійнішим. Не сказав би Ештон, що він змінив аж так багато… І, мабуть, ще багато роботи попереду, але тепер він точно знає – раз все зрушилось з мертвої точки, то навіть і без його втручання все змінюватиметься, повільно, але напевне.

Його ще багато раз смикали в раду з приводу і без… І за евтаназію, і за проблеми усиновлення переселенців (наївні шазарійці в деяких випадках не справлялися з проблемними інтернатівськими дітьми з Зовнішнього Світу). То ще якісь проблеми… Тому і подібна розмова для Ештона несподіванкою не була:

– Коханий, ти потрібен завтра на раді. Буде розглядатися не стандартне питання. – М’яко заговорила Мерін за вечерею. І не було в Ештона причин відмовляти.