Погані люди

Після ванни Джейн спустилася на перший поверх і підслухала розмову Стіва та Робін.

– окей тобто ти хочеш сказати що з нами буде жити дитина яку ми від сили знаємо час?- запитав Харрінгтон

– Стіве перестань, подивись на неї, її мама померла тато судячи по всьому також а тітка її буквально кинула, і ти хочеш просто викинути її на вулицю? Та я живу з безчутним сухарем!- сказала Робін і після чого відкинулась на спину дивана

– Робін та я не проти але раптом вона нас вб’є, ти не задавалася питанням як вона пройшла через наші двері у яких замок майже не зйомний!!

– я не буду вас вбивати- почувся голос Джейн і ті двоє повернулися до неї.- ви не люди з поганого місця – сказала Оді і присіла на стілець. Її мокрі кудрі підстрибнули коли вона сіла.

-люди з поганого місця?- перепитав Стів, потім він глянув на її зап’ястя- чекай, що це в біса таке?- запитав він і підійшов до Оді. Він не хотів її хапати тому хлопець легко взяв її за руку.

-люди з поганого місця – повторила фразу Оді, на її зап’ясті наче друком було написано “011”. Далі підійшла Робін.

– чому ти не говорила про цих людей? З поганого місця? Це вони тобі дали таке ім’я?- схоже Робін хтіла запитати ще щось але Стів її перебив.

– достатньо. Думаю вона дуже втомилась за сьогодні, якщо що завтра розкажеш, добре?- сказав Стів на що Оді кивнула.

І справді вид у неї був м’яко кажучи дууууже сонний тому Стів вирішив провести її до кімнати і показати де вона буде ночувати в ближчій час. Він  уклав її спати і коли хотів вийти і закрити двері почув голос дівчинки.

-не закривай будь ласка двері.

-єм, добре, давай я їх прикрию трохи, ось так. на добраніч, Оді.

-Добраніч- тільки повторила собі під ніс Оді і заплющила очі.

Стів спустився на кухню випити води, там його чекала Робін.

-чувак я тебе дійсно не розумію, то ти кажеш що її боїшся то укладаєш її спати.

-завтра розберемося що до чого і подивимося що буде далі- єдине що сказав Стів та потім поклав склянку і піднявся до себе.