Монкі Ді Луффі

Примітка:  майже повність оповідачем буде героїня, але інколи розповідь буде від лиця інших героїв.

-Луффі, скоро ми будемо в Дадан.- сказал величезний як горила чоловік статного віку.

Монкі Ді Луффі – це мої імя. Мені сім років і вже за ктакий короткий проміжок мого життя я здійснила багато чого цікавого. Наприклад зустріла Шанкса, рижоволосого пірата зі соломяною шляпою, зїла диявольський фрукт Гому-Гому та стала резиновою людиною. Поачити очі пірата було просто кайф. Я сама не нос такі ідеї аби робити людям якусь неприємність , але Шанкс сам напросився. Так, до чого я веду… Так ось. Тот чоловяга який мене тащить за руку мій дідусь Монкі Ді Гарп. Дідусь був тим ще воякою, але про мене не забувася. Він мене тренирував на вояка морського дозору, але той самий Шанкс зіпсував йому малину. Мала я хотіла стати Королем Піратів і мій дід не міг нічого подіяти. Тож дідусь захотів мене відвести до гірних бандитів до мого брату Ейса. Звідки мій дід , герой Морського Дозору , знайшов хлопця мені вирішив не розповідати. Як і про моїх батьків.

Ну і годі з цим. О і ще дещо… Я дівчинка! Так це напевно зрозуміло, але чогось я не хочу ,щоб мене як дівчинкою. Причину цього я не я навіть згадати не можу. Все що знаю бути хлопчиком мені безпечніше аніж дівчинкою. Це відчуття заважає розповісти правду, але як на мене мені і так добре. Ніхто тобі не мозолить голову як бути вихованою, носити спідниці і таке інше.Так і характер був більше схожий на хлопчачий, тож нічого кримінального не талось.

Ось ми вже підходили до такой задрипоної хатинки. Мені вже не подобалось, але діду перечити не буду, а то не хватало отримати кулаком кохання по моїй резиновій голівці. Підійшови ближче нас вже зустрічала стара рижа карга на вигляд не старше діда.

 – Гарп! – викрикнула жінка і кинулась на дідуся.

Той не повівши ні одною скулою  обернувся до жінки.

 – О, Дадан! Як я тебе довго не бачив!

– Ти старий лис! Забери цього молокососа та не повертайся!

– Оі, оі Дадан. Ти напевно забула, але в нас тобою договір…

– Да начхати я хотіла на нього! Забери цього мілкого да вали звідси.

– Луффі, це тепер твій новий будинок. Десь неподалік повинен бути Ейс, тож познайомся з ним. А мені потрібно вже до свого судна…

Так він і пішов. Залишив на самоті мене з цим цирком. Весь день ми нічого не робили. А страшні бандюги навіть на мене й уваги не проявляли. Я дулась, але все змінилось коли почулось з вулиці великий плюх. Мені стало цікаво і я винирнула на вулицяю.

Перед ді мною стояв хлопець не старше мене. Карі очі, веснкшки, чорне та хвилясте волосся… Прям еталон для красунчика! Хотілось підійти та розпитати хлопця, але біля нього вже були бандити. Надувши губи я зайшла всередину не помічаючи на собі пильний погляд.

Місяць потому

Я вже цілий час переслідую свого названого брата Ейса,який то і робив що тікав від мене. Взагалі перший погляд на Ейса в мене швидко змінився як і він мене прогнав. Але хто може проганяти мене? Звісно ніхто. Тож на протязі цілого місяця я ходила за ним попятам. На мій превеликий жаль, кожен раз він втекав від мене. Але я так легко не здамся! Я стану його сімєю. Хоча він цього не хоче.

Хоча я трохи загубила Ейса, але знайти його було легше простого. Вилізла значить я на дерево та почала глядіти по сторонам в пошуках знайомої копки волосся. І на мою превелику вдачу я її бачу. Тож бігенько спустившись на землю помчикувала до хлопця.