Чим я в житті займаюся

1943 рік

Львів

Чюя прокинувся від пострілів.

Німці? Кацапи?

Ні, це Дадзай- японець,

що перейшов з боку

нацистів до українців,

хлопець погано знав

українську, тому переплутав

самогон із шампанським.

– чортів Дадзай.

Чюя підірвався з ліжка-пружинки

на кухню.

Праворуч будівлі не було,

у 1941 році там рашисти

відсвятковували день

народження сталіна,

а ліворуч архітектуру

знесло вибухом, ні, то не

расєйскій газ витік з труп,

як у половини свєрхдєржави,

то німецька ракета влучила

у квартиру ліпшого друга Чюї.

І тепер він один, нема листів

від коханої з винного магазина,

нема чеків з перукарні і ательє.

Він один у центрі дому, без вікон,

золотих дверей (їх спіздили роми у 39).

Лише Накахара та алкашка.

Так було, поки до нього в хату

не приперся японець зі словами:

” 私は犬とセックスします” –

він не знав, що це означає,

але, певно, щось миле, адже

після цього він пригостив його

шашликом.

– у мене був пес, але він пропав

декілька днів тому.

– はい、美味しい犬です

Чюя усміхнувся Дадзаю,

чоловік був занадто худий

для військового і його ніжні очі

кольором кави…

Вони не знали мови один

одного, тому спілкувалися як могли.

– куди ти несеш цю мотузку?

– 自殺の良い日

– ти йдеш прив’язувати

диверсантів? Я тобі допоможу!

То були не погоні за диверсантами..

– напевно, ти дуже м’який і ніжний,

якщо намагаєшся скоїти

самогубство.

Очі Чюї були сумними й згаслими.

– ти єдиний хто у мене залишився,

навіть пес покинув мене.

Дадзай підвів лупики на хлопця і

відклав шашлик.

– 犬を食べました

Чюя розплакався, він знав,

що Дадзай намагається підтримати

його зараз, але не міг нічого сказати бандерівською.

– дякую, за все..

Хлопець міцно обійняв

чоловіка і заплакав.

І у цих руїнах навіки залишилися

тільки він і його Дадзай.

Переклад:

Я єбу собак

Я його з’їв

Гарний день для самогубства

Я з’їв собаку