Знайомство

Липневий ранок.

Особлива Слідча Агенція одне з тих місць де робота вирує вдень і вночі, але сьогодні на диво спокійно. Ольга Сергіївна сиділа в свому кабінеті заповнюючи документи, аж раптом пролунав дзвінок.

— Полковник Косач, слухаю. Так, це до мене, нехай заходить.

З того кінця поклали слухавку і полковник посміхнулась. В двері постукали.

— заходьте.

В кабінет зайшла дівчина на вигляд років двадцять п’ять. Зовнішність її була звичайною: кучеряве волосся, блакитні очі, пухкі губки, рівний носик, ріст близько ста сімдесяти; літнє плаття, кросівки, сумка через плече. В руках дівчини був тортик середнього розміру.

— Ти все таки прийняла мою пропозицію?

— Олю, ти ж мене знаєш, я за любий кіпіш якщо з тобою – дівчина поклала торт на стіл .

— Тоді тримай — Ольга посміхнулась і дала співрозмовниці в руки бейджик.

— Фаркаш Валерія Олегівна — психолог Особливої Слідчої Агенції. А якби я не прийняла твою пропозицію? — дівчина посміхнулась і попутно оділа бейджик на шию.

— Я тебе занатдо добре знаю, ти б не відмовилась).

— Можливо проведеш екскурсію і познайомиш мене з колегами?

— Зараз… – Косач взяла телефон в руки і набрала Шугаєва – Стасік, скажи всім хай йдуть в буфет і поклади чайник грітись. – вона поклала слухавку – йдемо?

— Так — Лєра кивнула і взяла торт.

Дівчата вийшли в коридор. Оля поверхнево розповідала про те що і де знаходиться.

— Тут в нас буфет. Кава, чай є. Є кулер та мікрохвильова піч, в принципі все що потрібно щоб пообідати і випити гарячого.

— Угу – Фаркаш кивнула.

— Ольго Сергіївно… – в розмову втрутився лаборант Шугаєв.

— Так, Стасік?

— Можливо ви познайомите нас з цією дівчиною?

— Було б не погано — до розмови підключився вже Віктор Вікторович

— Тоді знайомтесь, це Валерія Олегівна Фаркаш — психолог, відтепер наша колега. Вона присутня на допитах і на виїздах з опитуванням свідків. Лєр, знайомся це Стасік Шугаєв наш хакер, біля нього лаборант Альбіна – згадана дівчина помахала рукою в знак привітання.

— приємно познайомитись, а … — Фаркаш затримала погляд на Шаблію

— А це Віктор Вікторович Шаблій, підполковник.

В буфет зайшов Римар який доїдав кекс

— Вибачте, що я запізнився просто дуже голодний. А в нас гості? Сказали б одразу, я не запізнився б.

— проходь. Це Тарас наш оперативник

— Ми з ним знайомі вже, правда Чингачгук?)

Оля здивовано подивилась на подругу

— Було діло. Тарас, якусь дівчину на даху врятував, тоді її до себе наркоман примотав і хотів стрибнути

— можна поцікавитись, а чому саме Чингачгук? – Альбіна зробила собі каву

— влучно стріляє, він тоді в наручники поцілив. Ой.. – дівчина поклала торт на стіл – в вас ніж є? Бо я торт купила і забула порізати

— зараз знайду… — Стасік дістав ніж з шухдяди — тримай

— дякую — Лєра розпакувала торт і почала його нарізати — Оль, зробиш каву?

— звісно — Оля Сергіївна почала робити каву собі і Лєрці