несподіванка.

Звичайний літній ранок, але хлопцю було далеко не до нього; він хотів спокійно виспатись. Фіранка ледь не закривала віконце, через то маленький яскравий промінь сонця, як на зло, потрапив прямо в кліпалки Крейга. Він був не в захваті. По-дитячому хлоп сподівався, що сонечко зникне в кольоровий-теплий день, тому пару хвилин його очі не збігали зі стелі, але це було даремно. Брюнет дуже не хтів вставати з тепленького ліжка; його шию зігрівав теплий подих людини поряд, так і хтілось ще на трішки залишитись!

Через силу жовтоокий забрав чужу руку зі своїх плечей, та підійнявся в сидячу позу. Спина сильно болить, невдало заснув. Хлопчисько кинув свій погляд на однолітка, який з голови до ніг був закутаний в ніжній ковдрі, навіть обличчя не було видно, лише світле волосся ледве виглядало.  Очі рефлективно кинулись на віконце, Такеру дуже не хтілось вставати та маятись зі шторкою, але на разі в нього вибору немає, якщо він цього не зробить — то Твік прокинеться, а він спросоння страшна людина, яка може добрячи ляпнути по келеху.

Начебто встати з ліжка так легко, але на справді це ще то випробування, а ще складніше коли в тебе плюс квести, наприклад: “не розбудити свого хлопця”, через деякий час так можливо і з глузду з’їхати! Але місія була виконана на славу. Тому Крейг тихим та легким кроком підійшов до підвіконня. Одразу закривати фіранки він не хтів, тому його погляд впав за віконце, там він побачив яскравий ранок, що навіть діти ще не бігали дорогою, а лише старенькі дідусі та бабусі йшли як найраніше в магазин чогось купити, жовтоокий вважав таких людей самогубцями, тому що він навіть днем не може заставити себе підняти свою дупу, а вони це роблять ще й в таку рань! В невдовзі йому це набридло, тому він скоро закрив раму шторкою, що навіть ніякий промінь не потрапляв маленьку кімнатку Такера, а вона лише світилась теплим помаранчевим відтінком.

Коли хлопець розвертався, то він добряче гупнувся ногою об парту. Йому треба було лише молитись, щоб білявий хлопчисько не проснувся. Пару секундна тиша заспокоїла брюнета, тому він тихенько зітхнув. Але не все так легко, його морська, яка була в клітці, яка в свою чергу стояла прямо на системному блоці на парті, дуже злякалась, тому почала скаженіти у себе в хатинці. Тут вже і молитись не треба.

З під пухнастої блакитної ковдри почувся незадоволений протяжний стогін, який був схожий чимось на якогось динозавра з фільму:
— Якого хріна, Крейг?.. — після своїх слів зеленоокий перевернувся на другий бік ліжка, чудово розуміючи, що його хлопця поряд немає.

Темноволосий знав, що зараз йому ніяк не знайти собі виправдання:
— Так любий? —  хлоп навіть не зачекав відповіді однолітка, тому надалі продовжив — ти хочеш з самого рання посваритися?

Брюнет почув ледь чутний смішок, Твіку точно було смішно зі всього цього. Підліток через те також почав яро усміхатись. Повільним та легким кроком він підійшов до ліжка, та всівся на нього, очікуючи відповіді його хлопця:
— Я навіть не пригадаю, коли я останній раз з тобою сварився, на реальних щах, — зараз би ніяк не вийшло побачити либу невротика, але по інтонації одразу зрозуміло, що він кепкує.

Крейг нічого не відповів йому, лише трохи стряхнув ковдру, натякаючи блондину, що треба вже виповзати з під пухнастої та теплої ковдри, як би він не хтів цього не робити. Зеленоокий тягнути не любив, тому скоро показав своє личко з під своєї “хатинки”, він одразу ж прижмурив свої оченятка, наскільки світло не було б тьмяним, воно йому разило в очі. На обличчі жовтоокого одразу ж появилось здивування, він не міг повірити своїм очам. У Твіка з’явились котячі вушка!?

— Це якийсь прикол? — не очікуючи запитав темноволосий, паралельно тягнучи рукою до них, щоб помацати.

Невротик здивувався не менше свого хлопця:
— Що? — перепитав одноліток, дивлячись прямо на свого коханого.

Коли Такер доторкнувся до вушок, то білявий здригнувся, він явно не очікував такого, тому його здивуванню не було межі; на дотик вони були дуже м’якенькі, також дуже теплі, як справжні, що ще більше лякало брюнета. Вони справді схожі на котячі, такі тоненькі, але з такою самою поверхнею шкіри, якщо придивитись, то можна було побачити тоненькі червоні судинки.

В мить хлопець почервонів, та поліз забирати долоні Крейга зі своїх вух:
— Якого біса? — після своїх слів він одразу ж виліз з ліжка, та підійшов до парти, на якій стояв його телефон, миттю він його увімкнув та подивився в нього. Декілька секунд ступору, і можна було в нього на лиці прочитати лише страх —  це що таке?..

В мить руки Твіка почали сильно труситись, а його очі бігати по всій кімнаті. Такер в свою чергу не знав як треба на це все реагувати, він був вже майже впевнений, що це все сон, і скоро він прокинеться, але він на нього зовсім не схожий. Темноволосий піднявся та підійшов до свого хлопця, він не вперше бачив його істерику, але вперше не знав, що в цій ситуації робити.

Хлопець поставив свої руки на плечі білявий, сподіваючись, що він зможе його так заспокоїти:
— Не переймайся, це ще не кінець світу, — хлоп був максимально невпевнений у своїх словах, але все ж старався бути серйозним, щоб зеленоокий прийшов у норму.

— Ти знущаєшся!? — відразу накинувся блондин на коханого — Це вуха, дурень! І що ти мені накажеш з ними робити?!

Крейг таке відчуття навіть не слухав Твіка, його очі були приковані до пухнастих вушок. Ледь отямившись, він зрозумів, що знову до них прилип.

— Крейг… — почувся тихий, але дуже високий голос невротика, — ти знущаєшся з мене?

— Я не знаю, що на мене найшло, але все ж таки вони дуже… — Такер вирішив не продовжувати, тому що білявий таке відчуття зараз з розуму зійде.

Лице підлітка вкрилось червоним гарячим відтінком, а вушка опустились вниз. Він був схожий на то доспіле яблуко прямо з дерева, але скоріше всього на помідор ледь більше! Реакція котика змушувала сміятись хлопчиська, певне не кожен би стримався. Блондин яро щось пищав, певне стараючись щось донести свому коханому, але той в свою чергу лише витирав свої оченята від сліз, йому настільки було смішно.

Кофеман схопився за руки жовтоокого, щоб той дивися на нього та спокійно його вислухав, але Крейг продовжував бридко(але смішно) кепкувати зі свого хлопця, який зараз певне з глузду з’їде! Світловолосий трохи підтрушував брюнета, причина ясна ніби небо. Хлоп ледве як відсміявся, його погляд зразу вперся в очі Твіка. Вони були глибокі начебто темна прірва, але було важко не помітити зелено-жовтий відтінок, який дуже сильно приваблював. Крейг навіть не помітив тишу яка огорнула кімнату. Страйпі більше не казився на всю клітку, а пташечки не щебетали, також зеленоокий просто мовчки дивися на підлітка. В середині все застигло, таке відчуття, що зараз має статися щось жахливе або чудове, на жаль він уяви не мав, що саме. Котячі вушка повільно підіймалися вгору, погляд було не відвести, це виглядало дуже заморожуючи.

— Крейг?..

— Що?

— Крейг! — в цю мить Крейг зрозумів, що це голос не його хлопця.

— Так… зараз встаю..! — ледь чутним сонним голосом відповів підліток лежачи у ліжку.

Вчасно його розбудили, це лише був сон, чудовий сон, але все ж таки щось збігалось з цим сном. Такер добре відчував теплий та ніжний подих людини поряд; його погляд впав до дверей, хтось яро старався відкрити двері в його кімнату. Очі кинулись на людину поряд — це був Твік.

— Якого біса ви двері зачинили!? — продовжувала пищати Тріша за дверима, — Я все таткові розповім з матусею!

— Протяг був!

Добрий ранок.