Ти – мій скарб, який я втратила назавжди..

Немає меж тим сльозам, що пролила  за тобою.
Бо кожен подих, кожну мить,
Я хотіла розділити з тобою.
Це не сон,
Хочу щоб ти мені тоді наснився.
Щоб прокинутись і зрозуміти,
Що то був лиш сон.
І в сльозах я задихаюсь від цього розуміння.
То був не сон, не кошмар,
Який мені просто наснився.
Це реальність,
В якій тебе нема.
І більше вже не буде.
І лити сльози я через це буду
Усе своє життя.
Вічно.
Я тебе не забуду.