Не просте видіння

Коментар до Частина 3

приємного читання!

Ранок. Нетейам встав ще коли сонце тільки-но виднілося. поруч лежав Аонунг котрий як немовля притиснувся до лісового не хоч відпускати його. Нетей відчуває спокій поруч з ним. почувається добре, нічого зайвого та ніякого шуму. тільки спокій. він гладить його по щоці і цілує теплими губами лоба.

– Мій дорогий … ти вже встав? – Витиравши очі, Аонунг встав все ще тримаючи руку лісового.

– Доброго ранку – Нетейам схоже ніколи не перестане посміхатися коли він поряд з Аонунгом. Рифовий сів в позі лотоса, притягла до себе лісового так, щоб він був зверху. Знову вчепилися в губи один одного. Так само обпікаючись диханням що виходив з двох коханих. Аонунг опустив руки на талію Нетейама. Нетейам ніби обпалило але йому дуже подобалися ці дотики. Обійнявши за плечі Аонунга, Нетей не хотів щоб між ними не було вільного простору. Все чекав його дотиків і гарячих губ. Повітря закінчувалося, обидва ледве відірвалися. Весь цей час хвіст лісового все не переставав рухатися, а вуха рифового постійно рухалися.

– я б хотів познайомитися з твоєю мамою, адже вчора так і не вдалося.

– Не думаю що вона ще прокинулася, підемо пізніше а зараз ми б могли поплавати, як вважаєш? – руки Аонунга всі ніжно стискали талію Нетейама.

– добре-тяжко зітхаючи сказав Нетей. Ці дотики були гарячими, але коли руки рифового спустилися до талії то Нетей просто плавився. Боки були дуже чутливими. Адже Аонунг знав. Нарешті відірвавшись одне від одного вони пішли приручати Ілу

Ось уже стоячи до пояса у воді, Аонунг почав цокати язиком підзиваючи Ілу. Нетей стоячи поруч і тримаючись за руку рифового, чекав чогось. Весь час дивлячись на Аонунг котрий був дуже зосереджений. І ось він відчув як до них підпливають якісь істоти, Нетей подумав що це великі риби але після зрозумів що це тварини рифових На’Ві.

– коли створюєш з ними зв’язок, треба бути дуже ніжним та спокійним. не знаю як там у вас з Ікранами, але наші Ілу дуже чутливі. вони вибирають лише одного свого наїзника на все своє життя. – ніжно погладивши свого і майбутнього Ілу Нетейама він простягнув руку на знак того, щоб Нетейам підійшов ближче до них.

– її звуть Нітірей, вона так і не змогла знайти собі наїзника. Ми думали що вона буде одна але прийшла ти. чому б не спробувати. – Аонунг притягнувши ближче Нетейама, підняв його щоб той легко зміг залізти.

– Поки не варто робити зв’язок, тобі спершу треба навчити правильно дихати. – Нетейам поки що звикав сидіти.

– коли ти пливеш з Ілу, ти маєш відчувати його самого. Плисти з нею і бути перешкодою води. Ти маєш бути нахилений і притиснутись до шиї Ілу. Руки повинні міцно триматися нею.- Аонунг вказував на частини тіла Нетейама, показуючи де неправильно і що так розташовано. Нетей повністю довіряв йому. Навколо стало тихо, він слухав лише голос свого істинного. І лише його.

– все, спускайся і підемо, познайомлю зі своєю сім’єю краще, і крім мами в мене і сестра є. Її Цирея звуть – Аонунг спустив Нетейама, давши трохи риби які він прихопив із собою вони пішли до будинку своїх батьків. Відкривши завісу він побачив як мама сидів позаду Циреї і заплітала їй волосся, а батько тим часом їв.

– Доброго ранку, сім’я. Приємниого апетиту батько. – Ронал залишивши дочку одразу підійшла до Нетейама.

– Ти навіщо сюди прийшов? Адже ти лісовий. Ти не впораєшся у цій стихії. – Ронал все досліджувала Нетейама від чого йому стало ніяково і він все не можу подивитися в її очі. Жестом показавши всією сім’єю Аонунга “я бачу тебе” почав розмову.

– Здрастуйте, я син Турука Макто, прийшов сюди лише за вашим сином. Я з усією силою вчитимуся жити тут як ви, рифові. – Аонунг дуже здивувався, він зовсім не думав що Нетейам залишиться тут на довго. але він був дуже радий цієї новини.

– моя Ронал, заспокойся будь ласка- сказав підійшовши Тоноварі до своєї дружини, він глянув на неї і ніби просив у неї дозволу. Цирея встала і привітала гостя.

– Так ось чому в тебе досі не було дівчина-не встигла вона домовити як Аонунг сердито подивився на неї.

Він погладив її по голові, все ще тримаючи за руку лісового.

– Батько, мама і сестра, я б хотів вас представити вам ту людину, яку я полюбив. Я привів його сюди, бо хотів показати свій дім. Я хочу, щоб він був зі мною і я з ним. Я зустрів його ще тоді, коли вперше з батьком поплив на той острів. І ось через стільки років ми знову зустрілися. – Аонунгу було страшно адже він майбутній вождь і йому потрібна була жінка але, він був готовий померти якби у нього відібрали Нетейама. У На’ві одностатеві стосунки були в нормі, адже тільки Ейві можна вибирати коханих. Нетей все дивився в очі Аонунгу міцно тримаючись за нього. Ніби хотів сховатися в його обіймах і піти кудись. Ронал підійшла ближче до Аонунга і взяла того за руки.

– Що ти раніше не сказав, син мій- Ронал було важко все це відразу прийняти але це вибір сина та Ейви. Ронал тепло посміхнулася обом і обняла їх. Нетей відчув полегшення і обійняв у відповідь.

– бережи його. – Прошепотіла на вухо Нетейаму.

Після цього всі сіли вечеряти разом. Нетей відчував себе як вдома але все ж таки сумував за своєю родиною.

Після сніданку Аонунг і Нетей попрощавшись, пішли до океану.

– Ти маєш навчитися правильно дихати. Дихати так, ніби під водою і справді є повітря. Аонунг сів у позі лотоса на невеликий камінь. Поруч сіл нетейам так само. Аонунг поклав праву руку на груди Нетейама, а іншу на живіт.

– Вода це наше все. Ти маєш довіряти їй як самій Ейві. Вона забирає та віддає. Він відчуває тебе і прийме тебе ким би ти не був. Не варто її боятися. Вона завжди тебе захистить. – Аонунг спокійною дихав заплющивши очі.

– Ти повинен дихати животом, ти не повинен бути напруженим під водою. Повністю довірся воді. Ти маєш бути спокійним. – Аонунг розплющив очі і подивився прямо в очі Нетейама.

– Ти все ж таки вмієш заспокоювати своє серце, це добре – Аонунг усміхнувся, Нетейам почувається зараз так добре. дуже спокійною поряд з Аонунгом.

– Думаю ти вже можеш поплавати зі мною.

вже під водою Нетей плив тримаючись за Аонунга. Він бачив усю красу океану кольору очей аонунга. Різні рослини, які світилися різними квітами. Різноманітні риби котрі повільно та спокійно плавали хто куди. Аонунга повів його до дерева духів і показав на собі навіщо і що робити. Нетей взявши за косу, доторкнувся кінчиками до дерева. Він одразу відчув подих. Це був подих Аонунга, його серцебиття, його голос, його тепло. він бачив аонунга навіть із заплющеними очима. Аонунг приєднався до Нетейаму. Він відразу побачив те, як вони разом лежать і розмовляють про щось. Ніч разом бігають пляжем і цілуються. він бачив як… що? Нетей був верхи на Аонунгу і важко зітхав. Нетейам одразу відсмикнув косу. Він одразу подивився на Аонунга який зробив те саме.

Нетейаму вже потрібне було повітря і він ще й був весь червоний. Все не розумів що це щойно він бачив.

Випливши на поверхню, Нетей почав заспокоювати своє дихання.

– це було дерево духів . В ньому ти бачиш своїх померлих близьких, а якщо з’єднати коси в одному місці з ще одним Наві то це як тсахейлу але трохи інакше. І плюс ти бачиш думки іншого Наві. – Аонунг почервонівши не відривав погляду від очей Нетейама.

– я бачив там … – Нетей затнувся, йому стало соромно таке говорити. Звичайно він теж думав про щось таке з Аонунгом але не хотів визнавати. Це було до болю бентежливе.

– Нічого, попливли назад додому. – Аонунг не став розпитувати і повів за собою свого лісового хлопчика.

Вже була ніч, Аонунг знову відпросився у батьків щоб залишитися у Нетейама.

– мій Аонунг … – зітхнув на слові Нетей поглянувши на Аонунга. – Я хотів би завтра відвідати сім’ю і запитати їх про дещо. – Нетей присів поруч з Аонунгом і почав гладити його по нозі.

– Звичайно, я попливу з тобою, щоб там попрощатися і віддати подарунок тук … – важко сказав Аонунг. Він зовсім не хотів прощатися з його Лісовим хлопчиком. Він хотів, щоб Нетей завжди був поруч. Щоб він знав, де він і як він. Чи все з ним добре. Нетей відчуває як Аонунгу стало сумно. Він потягнув його до себе, і вони лягли разом. Нетейам поклав голову на груди Аонунга і ніжно гладив його по ребрах. А Аонунг важко зітхаючи, гладив того по спині і по кісточках пальців. Обидва заснули, чекаючи в теплих обіймах один одного завтрашнього дня.

Коментар до Частина 3

1.      Все ж таки подумавши, я вирішила що в наступних частинах додам щось з роду 18+🙆, не хотіла таке додавати тому що їм було лише по 15-16 але подумавши вирішила що додам коли вони подорослішають! Сподіваюся вам подобається те, що я пишу.