П’яне зізнання

Спартак був дома, готувався до запису подкасту який мав відбутися у вечері. Раптом на всю квартиру пролунав дзвінок. Він здивувався, адже він ні на кого не чекав, та все ж пішов до дверей, зазирнувши у дверне віконце він побачив Женю. Відкривши двері Женя увійшов і тоді Спартак все зрозумів, Женя був п’яний, все ж той пустив його, всадив на диван, сів поруч.

– Розказуй, чого напився?

– Ми розійшлися.

Тихо пробурмотів Женя собі під ніс.

– А чому розійшлися ?

– Я просто перестав бачити сенс у тих стосунках.

“Боже як неочікувано, я знав що так буде” про себе подумав Спартак та запропонував Жені випити чаю, аби трохи розрадити друга, той погодився. Спартак відійшов, та повернувся вже з гарячим чаєм.

– Ось, тільки обережно він дуже гарячий.

Коли Спартак передавав чашку з чаєм Жені, та руки Жені торкнулися до теплих міцних рук Спартака, той дуже швидко нахилився до нього і поцілував, Спартак був дуже здивований, та від не сподіванки відхилився від Жені. Женя з усвідомленням того що він скоїв якусь дурницю він з поспіхом залишив квартиру Спартака, який лише мовчав не знаю чи як реагувати. Спартак зачинив квартиру, і цілий день ходив з думкою”Женька проспиться і у вечері на записі подкасту буде як новий, сподіваюсь”.

Настав час запису подкасту, команда для запису збиралась та Жені все ще не було. Весь вечір він не відповідав на дзвінки та смс. Тому було вирішено перенести запис. Всі розійшлися засмучені, через витрачений час.

Спартака не відпускала думка що через нього Женя не прийшов. Він вирішив перевірити чи з ним все добре. Викликав таксі, адресу Жені він вже на пам’ять знав. Розплатився з таксистом, із важким вздохом та видохом зайшов у під’їзд, піднімаючись по сходах він думав що сказати, чи взагалі потрібно щось казати. Ось перед ним вже і двері квартири. Він подзвонив у дзвінок та ніхто не відповідав, після ще декількох не вдалих спроб він дістав ключ який сам же Женя дав йому. Спартак відчинив двері Жені.

– Агов! Женя ти тут!?

На крики Спартака ніхто не відгукувався, тоді він пройшов у середину квартири – тобто у спальню. На ліжку лежало, не першої свіжості, тіло Жені. Та біля нього було багато пустих пластинок від ліків. Спартак кинувся до нього перевірити чи він був ще живий, на щастя, так. Спартак викликав швидку допомогу, та описав стан Жені якомога детальніше. Огорнув непритомне, м’яке тіло Жені в ковдру та почав виносити з квартири, там вже і медики не забарилися. Женю відвезли в лікарню з гострим отруєнням, де йому зробили промивання шлунка. Після процедури Женю перевели в палату, але він все ще був непритомний. Весь цей час Спартак був біля палати.

– Чоловіче.

Медсестра зверталася до Спартака, який навіть трохи задрімав.

– Що? Вибачте?

– Чоловіче ви краще поїдьте додому, поспіть. Я особисто вас повідомлю коли він отямиться.

– О, ні, я залишусь. А можна його побачити?

– Ні, тільки коли він отямиться, Та й все одно не відразу.

Спартак подякував, і залишився зі своїми думками на самоті” Це я винен, як би я тоді відповів взаємністю то цього всього б не сталося. Він же мені теж подобається, от я дурбецало” с цими думками очі Спартака наповнювалися сльозами, які повільно стікали по його щоці. З цими думками він міцно заснув і прокинувся лише на ранок. Його розбудило легке поштовхування по плечі це була та сама медсестра.

– Агов! Він прокинувся!

– Що?

З просоння Спартак нічого не відразу зрозумів.

– Ваш друг отямився.

– А до нього можна?

– Так, третя палата по коридору.

– Дуже дякую.

Спартак стрімголов кинувся до палати де відпочивав його Женька. Він тихо увійшов до палати, сів біля Жені, який відвернув голову щойно побачив Спартака, чи то від сорому, чи то від образи, він і сам не розумів. Перший заговорив Спартак.

– Як ти ?

– Нормально.

– Женя, пробач мені що я тоді промовчав.

– Ти не мусив нічого відповідати, до того ж, я був п’яний, це я повинен перепросити…

Женя не встиг договорити як Спартак поцілував його.

– Женя, пробач мені, будь ласка, що я промовчав, адже я відчуваю до тебе якусь не тільки симпатію, і взагалі пробач що відпустив тебе п’яного кудись. Пробач мені, я відчуваю провину через це. Ти мене вибачиш?

– Звісно я тебе пробачаю.

Спартак ще раз поцілував та обняв на прощання Женьку. На наступний день його виписали. А ще через декілька днів він переїхав до Спартака де вони почали жити разом.

Віддячити автора ви можете вподобайкою ❤️