Кавуня

* Дідько лисого що буде то й буде, а там подивлюся * – подумала Меліса.

Нарешті настали вихідні. Меліса усвідомила, що скоро зустріч з Касандрою. А іще скоро Меліса зможе познайомитися з братом Лани. Поглянувши на годинник дівчина усвідомила, що було б не погано почати збиратися. Обравши відповідний одяг, вона зателефонувала Касандрі.

Касандра переглядала документи. Раптом почула дзенькіт від телефону.

– Доброго дня Касандра

– Доброго – мовила вона, відхилившись на спинку стільця.

– Ем, я…

– Хотіла запитати чи я тоді не жартувала про зустріч у кав’ярні? – попередила Касандра.

– Так – погодилася дівчина дивлячись у відчинене вікно.

– Я не жартувала, я за тобою заїду мені по дорозі через хвилин 10-15.

– Добре, до зустрічі

– До зустрічі – відказала вона.

В голові в Касандри промайнули купа думок. Врешті-решт зібравшись вона сіла в машину.

Вважається, що долина Мангеттен (Manhattan Valley’s)

Є домом для широкого розмаїття громадських відкритих просторів, які збагачують міське життя. Мангеттен має чудовий доступ до 3 великих міських парків — Центрального парку, та інших.

От тут і жила Міс Меліса. Сама вулиця мала атмосферу.

Сівши в автомобіль Касандри дівчина промовила :

– Ви тримаєте своє слово

– Мені не подобається, що кажеш на мене на “ви” – сказала жінка кинувши короткий погляд на робітницю.

– Вибачте, звернення на “ви” додає якоїсь загадковості розмові.

– Он, як то ти хочеш загадковості ?

– Не знаю, просто сказала свої спостереження

– Добре, спостережлива розкажи щось про себе ?

– А конкретніше ?

– Питання на питання, ну там не знаю про сім’ю, хобі, друзі, стосунки, якщо хочеш звичайно.

– Мг. Окей спробую. Говорячи про сім’ю то я не мала хороших стосунків з батьком, крім того, мої батьки розлучилися коли мені було 10 років. Потім моя мама почала зустрічатися з іншою жінкою. Яка дуже добре до мене відносилася і належати досі.

– О, дуже цікава історія продовжуй

– Якщо говорити про хобі, то мені подобається читати та заняття стріп-пластикою.

– А чим подобається ?

– Два хобі пов’язує те, що добре допомагає відвернутися, іноді розслабитися.

– Тобто, як так званий “наркотик” для тебе це все ?

– Виходить, що так – відмовила вона.

– Що ж продовжимо розмову вже в кав’ярні – сказала Касандра.

Кав’ярня була така затишна. Вона поєднувала в собі м’які барви. Які нагадували осінь. Сівши за столик та зробивши замовлення. Вони продовжили.

– Ну, що ж продовжуй свою оповідь.

– Якщо про друзів, то я знайома з багатьма людьми, але щоб прям близько то Лана.

– А де з Ланою до речі познайомилися ?

– В 14 років я поїхала до своєї бабусі в штат Джорджія. І там я познайомилася з Ланою.

– Мг. Гаразд

– Не так давно мені зрадив хлопець, в той же день мені подзвонила Лана і сказала, що приїде наступного дня.

– О боже люба мені дуже шкода, але з іншої сторони добре, що все так у вас з ним закінчилося. Адже ти тепер не витрачаєш час на непотрібну тобі людину.

Яка тебе обманювала….

– Так.

– А ви щось про себе розкажете ? Чи так і залишитеся міс загадковість ?

– *Хі-хі * можливо

– Так не цікаво міс Касандра – промовила дівчина з удаваним обуренням.

Гаряча кава зігрівала в цей день, адже ставало холодніше не дивлячись на дощ.

Осінь мала свою атмосферу, дощ, кафе, розмови щиро, гарячий напій, останні теплі промені сонця, купа барвного листя. У всьому цьому і була осінь.

Допивши каву, Касандра раптом промовила :

– Поїхали до мене додому ?

– Дуже цікава пропозиція Касандра, навіщо ?

– Дізнаєшся все, що і хотіла так підходить?

– Мг. Поїхали раз так

Погода почала погіршуватися, і пішов дощ. Хоча декілька хвилин тому було ясне сонце. Сівши в автомобіль Касандра подивилася у дзеркалі пересвідчившись, що позаду нікого не має.

– Хм.

– …..

– Касандра ви любите вино ?

– Ти спеціально ?

– Навіть якщо так, то, що ?

– Нормально ставлюся до алкоголю в міру. А от п’яні чоловіки лякають і взагалі не адекватні, як і у тверезому іноді. – відповіла жінка

– Тут погоджуюся, особливо якщо іще зґвалтують дівчину і скажуть, що в них * це інстинкт *

– Тупо дуже, якщо вони мають інстинкти, то їх варто привести до ветеринара або нацупити нашийник – сказала вона.

– *Хі-хі* так і вигуляти, як собаку

– Правильно, так і треба робити коли тобі таке кажуть – промовила вона, уважно слідкуючи.

Хоч вже була тільки 14:30, але було вже доволі темно через дощ який став зливою.

Але врешті-решт доїхали додому до Касандри.

Велика багатоповерхівка.

– Так це багато чого коштувало

– А кінним спортом іще займаєшся ?

– Так, хоча не так часто тому, що справи.

– Ясно

– А яким ти бачиш своє майбутнє ?

– Ох, Мелісо ну думаю, що можливо це була б людина з якої мені буде комфортно та буде кохання також хотілося б подорожувати більше.

– Хм… А яка це людина має бути ?

– Жінка, з якою в нас буде щось спільне або ні тобто можуть бути й різні погляди, а можуть і ні. Хтозна.

– Ага тож вам подобаються лише жінки? – відповіла Меліса.

– Звичайно, жінки богині

– Правда * Кейсі не брехала *

На дворі все іще не вщухала злива.

– Залишися краще в мене вдома спостережлива, якщо хочеш

-Так, спасибі – промовила дівчина закутавшись в теплий плед.

– А тобі подобалися коли-небудь хлопці ?

– Ні, вони бридкі, хоча окрім мого батька.

Просто кончені сексисти, мізогінізм та гвалтівники в більшості випадків. Домагання для них ок, а коли кажеш про їх матір, сестру, дружину, доньку то такі “захисники” стають.

– То так, якісь двійні стандарти твій батько то ні, а всі інші так

– Виходить, що я вигороджую його, хоча можу не знати всього – на мить вона задумалася.

– Вибач, Касандро – Меліса зрозуміла, що не варто було казати.

– Ні, все ок