Ліліт вимагає вибачень

Власниця квартири щойно повернулася з обіймів нічного життя додому з передчуттям, яке справдилося. Сатана завітав, вона побачила світло в своєму помешканні ще на вулиці, коли залишила таксі.

Піднімаючись ліфтом, демонесса чує аромат знайомих чоловічих парфумів. Гіркий апельсин заграє із запашним яблуком, а деревинні ноти підживлюють лимон. Розпізнавши серед інших нот імбир, Ліліт відчиняє двері.

– Ти хотів мене бачити, Самаелю? Невже за десять років тобі набридли всі пекельні красуні? – гордовито піднята голова Ліліт безсоромно транслює самовдоволення, а сповільнена хода натякає, що цього разу діалог триватиме довше, ніж зазвичай.

Не роззувшись, лиш скинувши з плечей червоне пальто, Ліліт прямує на кухню. Рух стегон легко прослідковується через коротку чорну спідницю, що окреслює еталонні для цього століття форми. Демонесса знову підлаштовувала своє тіло під тренди. Судячи з пильного погляду Самаеля, випуклі сідниці йому до вподоби більше за худорляві.

Стукіт високих чорних підборів сукуба змушує напругу між двох правителів тріщати, розпадатися на крихкі скляні частини. В сотнях дзеркальних уламків відображаються думки та фантазії. На крихітних залишках проілюстроване кожне потаємне бажання близькості. 

Володар пекла весь в чорному, вже звично розсівся в улюбленому кріслі своєї дружини. Звичайно улюбленому, чорна шкіра – як вдома, тільки без запаху горілої людської плоті. На столику поруч стоїть келих з чимось, що нагадує рідкий бурштин. 

– Хіба я не можу скучити за своєю коханою? – усміх на устах – реакція на типовий вдаваний холод дружини.

Початок діалогу з відомим фіналом.

Дівчина кладе клатч на стіл позаду, а ліктями спирається на барну стійку попереду. Ніби через примарну спеку, демонесса невимушено розстібає три верхніх ґудзики багряної блузи, демонструє шматочок оголених персів. 

– Коханою чи коханкою? – Ліліт тримає дистанцію, зберігає байдужий вираз обличчя.

– Ти поєднуєш обидві ролі на найвищому рівні, – Самаель востаннє ковтає з келиху, залишає його на дерев’яному столику разом із золотими запонками. – Ліліт, годі лютувати, хіба ти зовсім не скучила?

Підіймається з крісла та прямує до дружини, на шляху до барної стійки він засукав білі рукави. Скоротивши відстань та зупинившись навпроти, через стійку нахилився до Ліліт, доторкнувся до неї своїми губами та доповнив колір бургунді гірким присмаком. 

Демонесса кусає вуста чоловіка до появи перших багряних намистинок крові. Злизує їх, ковтає металеву на смак слину та поглиблює поцілунок. Самаель не сперечається, дозволяє робити із собою все, що вона хоче. Є серйозна причина коритися.

ЇЇ пухкі губи полонять, змушують прагнути більш щільного  контакту. Болісними поцілунками Ліліт та Самаель докоряють одне одному за зволікання. Вони одночасно піддаються ближче, все ще дражнячись мізерною дистанцією та неозвученою забороною на дотики.

Самаель не витримує, програє в палкому випробуванні на витривалість, торкається обличчя дружини долонями й нахиляє його вліво, щоб поглибити поцілунки, сильніше розпалити полум’я, вкусити за язик, відчути на смак її посмішку. Ліліт накриває його теплі руки своїми, контрастно прохолодними, більш витонченими і маленькими, відлучає їх від своєї шкіри та кладе внутрішньою стороною на поверхню стійки. Притисканням зверху не дає вивільнитися та доторкнутися знову. 

Стерильно біла сорочка розгладилася на спині й після декількох годин сидіння в одній позі зовсім не зімʼялася. Її навіть не зіпсувала червона крапля на грудях, яка легко подолала шлях від поголеного підборіддя до лінії ключиць. Навпаки, цей незначний недолік створив ореол розкутості навколо грішного янгола, доповнив його образ сучасного денді.

 Володар пекла розслабляє широкі плечі й очікує на подальші дії дружини. 

– Самаель, – Ліліт повільно відхиляється назад, відмовляє в наступному поцілунку, промовляє спокійним рівним голосом, ніби не в неї колотиться серце і німіють покусані губи. – Я досі не отримала вибачень. Слів недостатньо, проте з них варто почати. Проте, якщо ти досі не вважаєш той інцидент помилкою, то забирайся геть. 

Райдужки, що яскравіші за кров на підборідді, борються із зіницями, які почергово розширюються та звужуються. Гнів Ліліт не вщух, тепер він змагається зі збудженням та гордістю. 

В людських тілах набагато цікавіше з’ясовувати стосунки. Зберігати обличчя складніше, коли прискорене серцебиття лунає на всю кімнату, а щоки, червоні з різних причин, може приховати лише тональний крем. Зберігати витримку набагато важче, коли заважає збудження. Сварка стає схожою на змагання, в якому врешті решт переможуть двоє. 

– Моя Ліліт, обіцяю, віднині, на тронах не сидітиме жодна істота, крім нас та наших дітей. На моїх колінах, доки я на троні, так само, – не відводячи погляду від зосереджених очей навпроти до останнього, Самаель оминає перешкоду між ним та дружиною, зупиняється зліва від неї та шепоче на вухо: –  Володарко, дозволь мені перепросити як слід.

Притискає зубами місце поруч з сережкою й чує короткий стогін на видиху, цілує чутливу шкіру за вухом доки не відчуває, як дівчина здригнулася та прибрала руде хвилясте волосся на іншу частину шиї. 

Чекаючи на відповідь, Самаель грається з тканиною спідниці – погладжує спокусливі довгі ноги від стегон до талії.

– Спробуй, – Ліліт зупиняє його руки на своїх сідницях та змушує їх стиснути.

Нарешті вона повністю повертається до Самаеля, дивиться йому у вічі й наближається першою. Доки він розстібає спідницю, Ліліт тягнеться до тонких саркастичних губ, щоб залишити в одному з кутків легенький поцілунок. Цьомає в підборіддя, кадик. Оманливо ніжно торкається вустами шиї, відчуває його очікування за серцебиттям, кусає до невдоволеного рику. Нарешті Самаель відчуває її довгоочікувану посмішку та нові поцілунки. Низ вбрання Ліліт повільно зіслизнув по ногах, білу сорочку чоловіка було розірвано довгими гострими пазурями – ще одним проявом справжньої сутності демонесси. 

В той час, як ґудзики обертаються на підлозі, Сатана садить Ліліт на поверхню позаду неї, почергово вивільнює бліді стопи з дорогущих лакових черевичків. Він залишає десятки цілунків від щиколоток до колін, після деяких з’являються рожеві плями. 

Ліліт нетерпляче ковзає напівоголеними сідницями по твердій поверхні й нарешті їй вдається  трохи наблизити чоловіка. Вона занурює висунуті пазурі в м’яке чорне волосся й ненав’язливо натякає на можливі наслідки зволікання. Самаель підіймається вище, кусає і заціловує внутрішню сторону її стегон. Не прискорюється попри стягнуті довгими нігтями пасма та поскиглювання дружини. 

– Самаелю, – Ліліт відпускає волосся, метушливо роздирає застібки на блузі та відкидає її кудись за спину, туди ж кидає чорний мережевий балконет, – ти затягуєш з прелюдією.

Дівчина веде гострими нігтиками від тазових кісток до ребер, однією рукою окреслює кожне з них, іншою пестить груди: щипає, постукує, стискає. 

Лягаючи на спину, щоб хоч трохи спочити від нестерпної жаги, сукуб голосно кляне Самаеля та жорстоке ігнорування ним її бажань. Лежати на твердій поверхні не зручно, проте оніміння лопаток не надто заважає. В погляді Ліліт, що випалює ім’я коханого на стелі, іскри танцюють поруч з динамітом. Вона вибухне і візьме його на клятій підлозі, якщо він захоче звести її з розуму своїми ніжностями, як першої ночі.

Відчувши, що роздратування дівчини найближчим часом пересилить її збудження, Самаель цілує Ліліт крізь змоклу, нині аж занадто зайву, білизну.

— Моя мила Ліліт, — крізь тоненьку тканину обводить по колу клітор, а після почутого стогону плескає долонею між її ніг, – ти як завжди нетерпляча.

Ліліт відкидає голову назад та рефлекторно хоче звести ноги, проте Самаель вже розтирає місце удару кісточками пальців. Демонесса знову і знову викрикує прокльони, коли Диявол повторює тортуру тричі, в останній момент припиняючи будь-які рухи, які б дозволили нарешті насолодитися млістю. 

– Чорт, – жалісно тягне Ліліт і стукає кулаком о поверхню столу.

Роздратування на межі з відчаєм працює як бензин для пристрасті. Тіло бунтує проти задовгих навантажень.

– Я вже тут, люба, яких чортів ти звеш? – жага ще трохи познущатися з коханої пересилює власне, загострене через її благання та ахання, бажання.

Нарешті Самаель стягує з Ліліт останню річ, милується наготою її чарівливого тіла. Дівчина безсоромно продовжує пестити перса, розводить ноги ширше, цілеспрямовано випинає готовність і бажання, проте власні долоні стримує й оминає лоно.

Диявол нахиляється до плаского живота і починає спускатися поцілунками нижче: від уявного пупка до найчуттєвішого скупчення нервів. Цілує клітор, оголює його голівку і ніжно стимулює нескінченними вісімками. З кожною секундою демонесса благає не спинятися все більш голосно на відчайдушно. Під супровід його улюбленої музики, Самаель нарешті розстібає застібку штанів, приспускає білизну зі слідами передеякуляту й мастурбує в такт рухам свого язика на лоні дружини. Активні рухи вверх-вниз стрімко наближують обох до кульмінації.  

Ліліт не витримує й першою падає в обійми задоволення з голосним криком, тремтить й важко дихає, доки Самаель, кінчаючи після неї, утримує залишки її насолоді лагідними фрикціями язика всередині. В солодкому зомлінні, сукуба вистачає лише на протестний стогін, коли стимуляція починає перетворюватися на подразник для перенасиченого насолодою тіла. Чоловік з розумінням чекає, доки дружина прийде до тями, а до того часу витирає долоню о рукав роздертої сорочки та малює пальцями уявні візерунки на стегнах демонесси.

Виринаючи з океану насолоди, Ліліт тільки й думає, що вона ніби знову вперше злетіла в небо на власних крилах. Її тіло настільки розслаблене, ніби його наповнили гелієм і відпустили подорожувати разом із вітром. Свідомість поринула в безодню екстазу й неохоче мирилася з необхідністю повертатися назад.

***

Солодко позіхнувши, Ліліт відчула приємну м’якість ковдри та подушки. Поруч з диваном, як і на початку, Самаель розслаблено смакував бурштиновий напій та не зводив з дружини очей. Чорняві пасма абияк зачесані назад долонею. Оголений торс нагадав про сорочку, чиї залишки лежать скуйовджені на кухні.

В карих очах сукуба лінивий спокій. Кожен слід на її тілі відлунює звільненою пристрастю. Кожен дотик втілював собою аргумент перемовин. Кожен поцілунок запам’ятався окремою сходинкою на шляху до прощення. 

Відкидаючи тканину і залишаючи диван, Ліліт, не прикриваючи оголене тіло, прямує до Самаеля. Дівчина сідає на його коліна, спирається головою об один підлокітник, а ноги кладе на інший. Диявол відставляє напій якомога далі та обіймає дружину за плечі. Вона ковзає голими сідницями по чужих штанах, поки всідається зручніше.  

— Я хочу продовження вдома, бо вже сумую за троном, – на губах Ліліт з’являться хитрий усміх. – І за тобою на ньому, зі мною на колінах.