Розділ 1: Пролог: Народжується легенда

СПРАВЖНІЙ ПОТЕНЦІАЛ

Опис:

Одна розмова в Академії знайомить Наруто з його першими справжніми друзями та назавжди змінює його життя. Разом вони наполегливо працюватимуть, підштовхуватимуть один одного і розкриватимуть свій справжній потенціал.

______________________________________________________

 

Узумакі Наруто незвично нерухомо сидів на своєму місці в академії Конохагакуре Шинобі, тихо слухаючи урок свого інструктора. Уміно Ірука змусив себе стежити за хлопчиком, переконавшись, що той не планує якоїсь витівки.

У звичайний день молодий студент не звертав би уваги на жодну з лекцій в Академії. Для нього лекції часто були нудними, і він мав кращі стосунки зі своїм часом.

Сьогодні, однак, не був звичайним днем. Тема лекції Іруки була однією з небагатьох речей, якими щиро цікавився Наруто: Історія Хокаге і обов’язки, пов’язані з посадою.

“А хто тут може сказати мені імена всіх Хокаге?” — запитав Ірука.

Коли викладач почав дивитися на різних студентів, дивлячись серед групи дітей, які підняли руки, щоб відповісти на запитання, пирхання вирвалося з губ Наруто.

“Хе-хе, це легке питання, Ірука-сенсей!” — сказав Наруто, схрестивши руки. «Шодай Хокаге був Сенджу Хаширама, а його брат, Сенджу Тобірама, був Нідаймом. Старий — сандайм, а йондайм — Намікадзе Мінато».

Наруто, ти маєш чекати, поки я назву твоє ім’я, перш ніж відповідати на запитання! Не смій розмовляти, доки тобі не дозволіли, ти на уроці! — крикнув Ірука, схрестивши руки на грудях, на що Наруто відповів висунутим язиком. Минула секунда, перш ніж серйозний вираз обличчя молодого чунина пом’якшав, і він посміхнувся до свого учня, кивнувши головою. — Однак ти маєш рацію. Хоча ти маєш надавати Сандайме-сама повагу і називати його на ім’я – Сарутобі Хірузен, а не «старим».

Наруто потер потилицю, промимрив на похвалу свого вчителя.

“Вау, Наруто насправді знав відповідь на щось”. — сказала Іно зі сміхом.

“Це кінець світу! Наше село має бути вторгнення чи щось таке!» і мабуть його потрібно перевірити він мабуть шпигун— голосно вигукнув Кіба.

Клас засміявся у відповідь на жарт Інузуки, який змусив Наруто схрестити руки і усмішка на обличчі впала майже відразу.

“Гей, я знаю, що я не отримую тут найкращих оцінок, але якщо є один предмет, який я знаю, це минуле наших Хокаге!” — вигукнув він. “Зрештою, я повинен знати про своїх попередників!”

Ладно, хватит валять дурака, ребята.Урок еще вообще-то не закончился!— Громко крикнул Ирука.

Студенти академії затихли, по-овечому дивлячись на свого викладача. Очі чуніна блукали класом, переконавшись, що всі учні заспокояться, перш ніж він почав продовжувати.

“У будь-якому випадку, як ви всі чули, це імена наших колишніх керівників. Деякі з їхніх назв кланів можуть бути іменами, які ви чули, якщо ви пам’ятаєте, про що ми говорили на наших уроках історії». — заявив Ірука, підносячи руку до підборіддя. “Зрештою, Сендзю Хаширама та його клан допомогли заснувати Коноху. І клан Сарутобі також зіграв важливу роль у створенні нашого села в перші дні після періоду ворогуючих кланів!»

“Отже, в основному, Хокаге всі з відомих історичних кланів ніндзя, так?” Один з учнів, шатенка в окулярах, сказала з насупленням. “То чи означає це, що ми повинні мати правильну сімейну історію, щоб бути успішним ніндзя?”

– Це не обов’язково, Кене. — сказав Ірука, насупившись на запитання. “Бути з клану шинобі дійсно допомагає, так, але-“

“Йондайм не був з клану”. — заговорив Наруто, перебиваючи свого інструктора. “Батьки Намікадзе Мінато були просто нормальними цивільними особами, але в кінцевому підсумку він став Хокаге!”

“НАРУТО! ЩО Я СКАЗАВ ПРО ТЕ, ЩОБ ПЕРЕБИВАТИ І ГОВОРИТИ ПОЗА ЧЕРГОЮ?” — вигукнув Ірука.

“Ух…” Наруто опустився назад у своє крісло, потираючи потилицю, коли тихо засміявся. “М-Можливо, вам доведеться повторити цей урок ще раз, Ірука-сенсей”.

Хіба він не був клановим? — спитав Кіба, повертаючись обличчям до Наруто. — По-моєму нам розповідали про клан Намікуні, чи щось таке, кілька днів тому?

Ти зараз говориш про Намі-но-Куні. І це країна, а не клан шинобі. — помітила Сакура, насупившись. – Блін, навіть Наруто це знає. Ти впевнений, що не найгірший у класі, Кібо?

“Ах, хто тебе запитав?” Кіба пирхнув у відповідь.

Ірука скрипів зубами, коли його клас переріс у черговий виток сміху. Він збирався ще раз підірвати своїх учнів, коли помітив, як студент піднімає руку.

“Ірука-сенсей?” — промовив Кен.

Клас майже в унісон перестав сміятися, давши можливість нормально-тихому учневі виступити. Задоволене зітхання врятувало Іруку, ще раз насолоджуючись тишею, як він визнав свого учня.

“Так?”

“Мені просто цікаво… але оскільки Йондайм був в основному ніким, поки він не розпочав свою кар’єру шинобі… як ви думаєте, хтось із нас має шанси стати Хокаге?” — запитав Кен. «Було б дуже круто знати, що я можу стати Хокаге або сказати, що я закінчив той же клас, що і Хокаге!»

‘Питання, що не стосується теми”. Ірука прикусив губу, опираючись бажанню проігнорувати питання. “Але все ж… Якщо цей клас буде відволікатися від теми жартами, можливо, він також дозволить йому вийти з теми таким чином, щоб зробити всім щось хороше “.

Чунін на мить подивився на всіх учнів у кімнаті, на мить оглянувши кожного з них. Потім він посміхнувся, повернувшись назад до Кена.

«У цьогорічному класі є великий потенціал. Ви всі хороші студенти, і я бачив у всіх вас чудові навички. Якщо ви всі будете йти в ногу зі своєю рішучістю і вдосконалювати навички, які ви всі маєте, я міг би побачити, як будь-хто з вас стане Хокаге!” — гордо розповідав Ірука своїм учням.

Більшість студентів в аудіторії подивилися на свого сенсея і посміхнулися у відповідь, вдячно прийнявши комплімент. У Наруто на обличчі була велика усмішка.

“Не хвилюйтеся, Іруко-сенсею. – Блондин говорив упевнено. — Я маю намір ставати краще з кожним днем. Скоро ви побачете мене у ролі Хокаґе!”

Здорова тиша зникла так само швидко, як і з’явилася, як було чути кілька знущань після того, як Наруто закінчив свою заяву.

“Те, що ти знаєшь деякі основні факти про Хокаге, не означає, що у тебе є шанс стати ним самим, Наруто!” — заявила Сакура, схрестивши руки.

“Вона має рацію. Якщо хтось тут буде Хокаге, це буде Саске-Кун!» — вигукнула Іно, перш ніж відвернути свою увагу від Наруто і до темноволосого хлопчика, що сидів біля вікна. “Хіба це не правильно, Саске-кун?”

Саске не відповів білявій дівчині, здавалося б, глибоко в думках. Він або не знав, про що говорить його клас, або йому просто було все одно.

“Що в ньому такого чудового? Саске навіть не дбає про те, щоб бути Хокаге». — буркнув Наруто, схрестивши руки. “У будь-якому випадку, він нічим не особливий”.

Коментар Узумакі викликав обурення з боку самопроголошеного фан-клубу “Саске”. Майже кожна дівчина в класі тепер глянула на Наруто з невеликими слідами наміру вбивства.

“Він більш особливий, ніж ти коли-небудь будеш!” — вигукнула одна з дівчат.

‘Що завгодно”. Наруто закотив очі, прикусивши язика, щоб не говорити більше своїх думок вголос. “Немає сенсу більше сперечатися з цього приводу. Вони не збираються мене слухати, і я не думав, тут нікого, хто підтримає мене. Можно також замовкнути і дозволити їм закінчити “захищати” свого дорогоцінного Саске”.

На жаль для нього, він вже досить дратував «фан-клуб Саске». Кімната продовжувала ставати все голосніше, і кожна дівчина висловлювала свою думку про Наруто та свою підтримку Саске на поступ Хокаге.

“Саске-кун буде дивовижним Хокаге!”

“Наруто пощастить, якщо навіть і стане шинобі!»

“Чому він взагалі думає, що все одно має шанс стати Хокаге?”

“Ніби це коли-небудь станеться!”

“Гей! Досить!» Ірука знову закричав на свій клас, який в черговий раз проігнорував свого інструктора.

‘Ех… вони всі такі гучні…” Шикамару буркнув сам до себе.

Це збільшення шуму в кінцевому підсумку заважало Нарі, який намагався заглушити шум своїх однокласників, щоб він міг заснути. З гучним позіханням він почав роздратовано озиратися по кімнаті і на дівчаток у класі.

“Ти повинен серйозно припинити спроби Наруто. Саске в найкоротші терміни стане Хокаге, і він буде найбільшим Хокаге, який коли-небудь було в цьому селі!” — гордо сказала Іно, рожевий рум’янець на щоках, коли вона дивилася на Учіху.

Наруто продовжував скрипіти зубами при кожній отриманій відповіді. Він збирався нарешті відповісти у відповідь, поки голос не заговорив, перш ніж він зміг.

“Це так клопітно… чи можете ви, люди, просто визнати, що Наруто вже може стати Хокаге, щоб я міг повернутися до сну?” Шикамару стогнав, поклавши голову на стіл, намагаючись ще раз заснути. “Ви всі такі чертовски гучні”.

У класі на мить стало тихо. Всі студенти звернули свою увагу на Нару. Навіть Наруто дивився на хлопчика з шоком в очах.

«Не може бути серйозно Шикамару!» — вигукнула Іно, закотивши очі. “Ти серйозно думаєшь, що такий ідіот, як Наруто, може стати Хокаге?”

“Звичайно, він може. Чому він не зможе?”. Хлопчик відповів позіханням.

‘Що? Чи справді він це має на увазі… чи він… невже думає, що я зможу стати Хокаге?” Очі Наруто ще більше розширилися.

“Чому б і ні? Невже?” Один з хлопчиків, що сидів поруч з Шикамару, засміявся. “Він нікчема останній у нашому класі, Шикамару! Він ні як не настільки сильний, щоб стати Хокаге».

‘Тьху, вони не збираються замовкати. Я думаю, що я також можу посперечатися… чим раніше я покінчу з цим, тим швидше я зможу заснути”. Шикамару бурчав, перш ніж нарешті підвести голову з письмового столу і звернути свою увагу на хлопчика, що сидів поруч з ним.

“Звичайно, він недостатньо сильний, щоб бути Хокаге прямо зараз. Ніхто з нас не є таким. Не він, не ти, не я і не Саске. Ми просто студенти академії. Зачекайте, поки ми станемо шинобі, і він отримає шанс по-справжньому тренуватися і ставати сильнішими. Він, мабуть, вас здивує”. Шикамару бурмотів з позіханням. “Це принаймні можливо. Я бачу, що це  може відбутися”.

– Ти можешь уявити, що він стане Хокаге? Чи командувати більш компетентними ніндзя, такими як Саске-кун?” — спитала Сакура, широко розплющивши очі від зневіри. “Шикамару, ти ж не можеш щиро вірити в це, правда?”

“Я вірю”. — відповів Нара. “Стати Хокаге – це не те, що хтось може зробити. Вони повинні бути готові працювати і робити все можливе, щоб досягти посади. Наруто явно хоче посаду і насправді збирається працювати щоб досягти своєї мети. У нього є відданість, і він не здасться, поки не досягне своєї мети. Якщо ви не бачите його самовідданості, то вам просто клопітно. Крім того, він, ймовірно, добре попрацює як Хокаге в майбутньому. Зрештою, він піклується про село. Я впевнений, що він зробив би все можливе, щоб бути хорошим Хокаге і зберегти село безпечним і сильним».

“Я… Гм…” Наруто бурмотів сам до себе, намагаючись обробити слова Шикамару. «Ніхто ніколи не говорив про мене чогось подібного…»

Сакурі здавалося, ніби вона збирається відповісти на заяву Шикамару, але перш ніж вона змогла говорити, її обірвав голос іншої людини.

“Гм… Я-я згоден з Ш-Шикамару-сан”.

Всі повернули голову до задньої частини кімнати, дивлячись на Хінату. Хюга ткнула вказівними пальцями разом, дивлячись униз, коли почала відчувати на собі увагу однокласників. Вона вже шкодувала, що заговорила.

‘Ні! Я не шкодую про це! Хіната глибоко зітхнула, підтвердивши власну заяву про себе. Її очі ненадовго перейшли до Наруто, і на щоках розвинувся рум’янець. “Якщо Шикамару-сан може висловитися від імені Наруто-куна, то я теж зможу!”

“Я… я думаю, що Шикамару-сан п-прав. Н-Наруто-кун має п-потенціал, щоб стати у-великим Хокагі. – тихо сказала вона.

«Хіната? Вона теж так думає? — Наруто пильно дивився на дівчинку, очі його розширилися ще більше. – “Вона думає, що я буду великим Хокаге?”

Перш ніж хто-небудь з учнів зміг відповісти тихій дівчині, Ірука закашлявся, привертаючи до себе загальну увагу.

“Все цього достатньо для цієї дискусії. Є ще речі, які ми повинні обговорити сьогодні і крім того, хто, на нашу думку, може стати Хокаге ви можете обговорити пізніше!” Ірука різко сповістив клас, схрестивши руки. “І тільки тому, що всі ви не перестали говорити навіть після того, як вдруге я кричав на вас усіх, щоб замовкли, завтра ми проведемо вікторину на Хокаге, тому переконайтеся, що ви все вивчете, тому що це БУДЕ розраховувати на ваш загальний класний ранг!”

Багато хто зі студентів академії всі стогнали від слів чуніна, але не говорили у відповідь. Клас замовк, коли вони зосередилися на лекції Іруки.

Наруто перестав звертати увагу на клас, зосередившись на своїх думках. Його розум постійно повторював слова Шикамару та Хінати про підтримку його та його мрії. Наруто ніколи не зустрічав нікого свого віку, хто насправді вірив у нього. Решту класу він провів, думаючи про двох своїх однокласників, гадаючи, що вони насправді думають про нього та його мрію.

---

“Клас звільнений. Побачимося завтра”. Ірука проінформував студентів.

Майже всі студенти в аудіторії швидко встали зі своїх місць і почали поспішати з класу, щоб повернутися до своїх домівок. Наруто повільно встав зі свого місця і озирнувся на двох своїх однокласників.

– Гей, Шикамару! — Хіната! — гукнув до них Наруто.

Шикамару, який дрімав, стогнав від того, що його розбудили, перш ніж Наруто звернувся до нього. Він підвівся з місця і підійшов до нього з позіханням.

Хіната, яка встала зі свого місця і йшла до дверей, завмерла, почувши його голос: “Наруто-кун хоче поговорити зі мною?” Вона повільно підійшла до нього, на її щоках утворився рум’янець.

“Я… Я просто хотів запитати у вас. Повертаючись до того, що сьогодні було в класі… ви обоє… що ви мали на увазі? — тихо спитав Наруто, опустивши погляд.

“Мається на увазі про що? Будь трохи конкретнішими”. Шикамару позіхнув у відповідь. “Я спав, тож не дуже добре пам’ятаю сьогоднішній урок.“.

“Ти на кожному уроці спишь!” Наруто підвів очі, насупившись.

Нара знизив плечима у відповідь: «А?»

“Гм…” — промовила Хіната. Вона відразу відвела погляд, коли обидва однокласники подивилися на неї і вона почала тикати пальцями. “І що ти хотів  спитати в нас Н-Наруто-кун?”

Узумакі глибоко зітхнув, подивився їм у вічі: “Я, гм… що означає, коли ви обидва сказали, що я можу стати Хокаге. Ви двоє насправді в це вірите?”

“О”. — відповів Шикамару. “Так ось що ти мав на увазі”.

“Я… Я насправді”. Хіната у відповідь кивнула головою. “Я… Я думаю, що ти будешь великим Хокаге в майбутньому Н-Наруто-кун».

“Я теж так думаю. Якби я думав інакше, я б нічого не сказав. Було б занадто клопітно брехати про щось подібне». — сказав Шикамару з плечима.

Наруто кілька секунд мовчки дивився на своїх однокласників, перш ніж він широко посміхнувся їм. Це була інакша, усмішка, яку він зазвичай носив щодня; Ця усмішка була більш щирою, ніж будь-коли на його обличчі.

“Ви, хлопці, перші двоє, хто так повірив у мене, і я обіцяю вам обом, що ви не пошкодуєте про це!” — заявив Наруто, підносячи руку до грудей. “Дуже дякую вам обом!”

“Будь ласка, Н-Наруто-кун”. — відповіла Хіната, знову дивлячись униз, коли її рум’янець ще більше почервонів. Однак, незважаючи на це, на її обличчі також розвинулася широка посмішка.

“Я просто говорив правду. Ти не повиннен дякувати мені за це”. — відповів Шикамару, і усмішка на його обличчі з’явилася. “Але, що завгодно. Це взагалі не проблема, Наруто».

“Ви двоє зараз не зайняті, чи не так?” — спитав він їх.

“Хм?” Шикамару у відповідь злегка нахилив голову. “Я планував трохи виспатися. Можливо, піти на хмари, спостерігати. Але, мабуть, я не дуже зайнятий”.

“Я маю бути вдома приблизно через д-дві години для т-тренування з моїм кланом, але я вільна п-прямо зараз. – відповіла Хіната.

Наруто не до кінця обробив їхні слова; Весь цей процес у його свідомості полягав у тому, що вони були вільні на даний момент. Він обдарував їх лисячою посмішкою..

” Оскільки ви, вільні, я візьму вас обох, щоб пригостити раменом у найкращому місці в Конохе, Рамен Ічіраку. Вважайте це подарунком від вашого майбутнього Хокаге.

Перш ніж його слова змогли прописатися в їхніх головах, Наруто схопив і Хінату, і Шикамару за руки і почав кидатися з кімнати, тягнучи їх за собою.

“Гей! Не так швидко. Я на це не погоджувався. — буркнув Шикамару, намагаючись послабити Наруто хватку на своїй руці. Його спроби, на жаль, не мали успіху.“

“Наруто-Кун тримає мене за руку! Наруто-Кун бере мене, щоб узяти з собою їсти рамен! — вигукнула Хіната в голові, не підозрюючи ні про що інше на світі.

Пройшло всього кілька секунд, перш ніж спадкоємиця клану Х’юга послабила хватку на руці Наруто і впала на землю в несвідомому стані, її усмішка, здавалося, стала ще ширшою.

“Хіната!”

---

Хінаті знадобилося приблизно десять хвилин, перш ніж вона прийшла до тями. Прокинувшись, її тут же потяг Наруто разом з Шікамару.

Білявий кинувся вулицями Конохи до рамена, що стояв у центрі вулиць Конохи.

“Йо, старий Ічіраку! Я тут!” – оголосив Наруто.

Ічіраку Теучі, власник Ічіраку Рамена, обернувся, помітивши молодого блондина, що сидів на одному зі своїх стільців. Сміх вислизнув з його губ, коли він наблизився до хлопчика, схиливши голову.

“Добрий день, Наруто. Довгий день в академії?”. — спитав він.

“Так, це було якось довго, але це не складає великих труднощів”. Він знизав плечима у відповідь, перш ніж жестикулювати праворуч від себе. “Гей, гей, старий! Зустрічайте Хінату та Шикамару! Хіната і Шикамару; зустріньте старого Ічіраку! І його дочка Аяме…” Потім Наруто моргнув, озираючись на трибуну. “Ух… де Аяме?”

“У неї вихідний! Я не можу занадто перевтомлювати свою дочку”. — сказав Теучі, його посміх став все голосніше. Потім він повернув голову в бік однокласників Наруто, які стояли збоку. “Хіната, Шикамару? Прошу! Тут раді будь-яким друзям Наруто! Будь ласка; сідайте!”

“О! Ем… добре… — Хіната швидко кивнула і сіла поряд із Наруто. – Це … п-приємно познайомитися з в-вами, І-Ітіраку-сан …“

Шикамару знизав плечима, коли підійшов до сидіння поруч з Хінатою, кивнувши головою на кухаря рамена.

“Я припускаю, що ти хочеш свого звичайного місо рамена, я правий Наруто?” — запитав Теучі. Білявий кивнув головою, через що шеф-кухар звернув свою увагу на двох інших студентів академії. – А для вас двох?

“Я… е-е-е… не дуже люблю рамен, так що я не знаю. Я просто замовлю те, що замовив Н-Наруто-кун… якщо ви не проти… — сказала Хіната, трохи схиливши голову.

“Хм…” Шикамару підніс руку до підборіддя, коли намагався подумати. “… Чорт забирай, минуло багато часу з тих пір, як у мене був рамен. Гадаю, Шіо Рамен? Ви робите це тут, чи не так?

«Я роблю всі види рамен, Шикамару-сан!» Теучі знову засміявся, кивнувши головою. “Отже, дві чаші Місо і один Шіо. Незабаром буде готово!!”

Коли кухар-рамена повернувся, щоб почати готувати рамен, Наруто повернув голову обличчям до двох своїх однокласників, здивовано дивлячись на них.

– Зачекайте, ви двоє не їсте багато рамена? Невже?” Він моргнув у відповідь. Він на якусь мить мовчав, намагаючись обробити їхні слова. “… Чому?”.

“Я зазвичай їм з м-моїм к-кланом, а мій отець не великий шанувальник рамена… — насупившись, зізналася Хіната. — Щоразу, коли я виходжу і б-беру собі їжу, я зазвичай б-беру щось солодке…“

“У мене схожа ситуація. Зазвичай я їм разом із батьками. Мама не готує рамен. — Шикамару знизав плечима у відповідь. — Хоча іноді я ходжу на барбекю з Чоджі“.

«Хмф». Наруто схрестив руки. “Рамен набагато кращий за солодощі чи шашлики!”

На обличчі Шикамару з’явилася усмішка, коли він похитав головою: “Я смію тобі подивитися Чодзі в очі, коли наступного разу ти побачиш його і скажеш це”.

«Угода». Наруто кивнув головою, усміхаючись назад до хлопчика. Потім його очі перемістилися з Шикамару до Хінати, а потім назад до Нара, коли він почав терти потилицю. “Отже… що ви всі робите для розваги?”

“Веселощі?” Хіната моргнула у відповідь. «Я, гм-»

«Я сплю». — промовив Шикамару, зручніше вмостившись у своєму кріслі.

“Чорт забирай?” Наруто закотив очі. – Тоді що ти робиш, коли не спиш?

«Спробуй заснути». — відповів Нара, ще раз усміхаючись.

“Ах-а-а-а, це кульгає”. Білявий насупився у відповідь. Потім він повернув голову в бік Хінати. – Ну, а що з тобою? Буквально все може бути більш захоплюючим, ніж це!»

“Хм… в свободное в-в-время я обычно т-тренируюсь.Так же я с-собираю гербарий и читаю и…“

«Гербарій» Наруто нахилив голову. “Що це?”

“П-п-простіше кажучи, це х-зберігання квітів у к-книзі. До-красиво оформлене. – уточнила Хіната, і на її губах з’явилася легка посмішка. — Моя мати навчила мене цьому“.

“Це здорово. — Узумакі розумно кивнув головою. — Виходить, ти сама вирощуєш квіти? Ти займаєшся садом? Тому що в мене є сад, я знаю, як це круто!“

“Гм… Я не знаю”. Хіната похитала головою. “Я використовую к-квіти з саду мого клану…”

“Ой. Це круто”. Наруто знову кивнув головою, усміхаючись. ” Гей, ти хотіла би використовувати щось з мого саду, щоб прикрасити свою книгу?” Очі Узумакі на коротку секунду розширилися, коли він почав терти потилицю. “Я маю на увазі, що у мене насправді немає нічого з квітами, тому що я зазвичай просто вирощую зелені рослини та інше, але я можу спробувати виростити деякі квітучі рослини, якщо тобі буде цікаво!”

“Я-Я-Я-Я…” Щоки Хінати потемніли, перейшовши в яскраво-червоний колір. Вона встигла кивнути головою, однак, як на губах розвинулася велика посмішка. “Я… б-буду вдячна“.

“Хех. Чудово! Тоді я щось вирощу. – Наруто посміхнувся у відповідь. Потім він швидко повернув голову до Шикамара. – Ось бачиш! Це більш класне хобі, Шікамару…“

Решта вироку Наруто згасла, коли він помітив, що Нара кладе голову вниз біля прилавка, мирно хропаючи до себе. І Наруто, і Хіната моргнули, побачивши свого однокласника, перш ніж на обличчі Наруто розвинувся совок, коли він ткнув хлопчикові в лоб, змусивши його підморгнути і відкрити очі.

“Гей! Що ти робишь?” — спитав він.

“Сплю. Ти же знаєш. Те, що я сказав, я люблю робити для розваги”. Шикамару буркнув у відповідь, заплющивши очі. “Просто розбудіть мене, коли рамен потрапить сюди”.

“ОІ!” — вигукнув Наруто, знову тикаючи Шикамару в лоб.

Хіната хихикнула до себе, спостерігаючи, як Наруто продовжує приставати до Шікамару.

“Минуло багато часу з тих пір, як я бачив, як Наруто привів із собою когось. І мені здається, що вони веселяться”. — подумав собі Теучі, продовжуючи готувати їхній рамен. “Добре. Приємно, що він нарешті подружився”.

Посміхнувшись над собою, Теучі зосередився на приготуванні чаш рамена для Наруто та його однокласників. Щось у потилиці сказало йому, що це буде не останній раз, коли він побачить їх утрьох разом у своєму кафе.

---

Сарутобі Хірузен, Сандайм Хокаге, усміхнувся собі, дивлячись у кришталеву кулю у своєму кабінеті. Його кришталева куля відображала зображення Наруто, який сидить у своєму улюбленому кафе рамен, Ічіраку, з двома дітьми його класу з академії. Сандайме визнав їх обох Хюга Хіната і Нара Шікамару, спадкоємиця і спадкоємець відповідних кланів.

Старий Хокаге часто перевіряв Наруто у своїй кришталевій кулі, щоб переконатися, що у нього все гаразд і що з ним нічого поганого не відбувається. Побачивши білявого хлопчика, який сидів з двома дітьми свого віку, веселячись і сміючись, Хірузен відчув велику радість у своєму серці.

“Наруто, приємно бачити, що зараз у тебе є друзі власного віку. Приємно бачити, як люди приймають тебе». – прокоментував себе Сарутобі.

Побачивши, що з Наруто все гаразд, Сарутобі деактивував свою дзюцу і кришталева куля перестала відображати образ студентів академії. Навіть коли зображення пішло з кулі, Сандайм не міг не бачити його в голові.

“Ці троє… У мене є відчуття, що вони стануть чимось великим. Щось запам’ятає світ шинобі”. — подумав собі Сарутобі.

Кожна легенда має свій початок. Сарутобі Хірузен щойно став свідком початку нової легенди: легенди про трьох ніндзя, які працюватимуть разом, щоб допомогти один одному рости та розкрити свій справжній потенціал.

___________________________________________________

Посилання на оригінал: https://m.fanfiction.net/s/8396246/1/

Автор оригіналу: DryBonesKing