Чи може щось погане статись?

Ті видіння, чи що б то не було, я бачу кожної ночі, я не розумію до чого вони, чи з чим пов’язано. Але на сніданок я йду наче зі мною все  гаразд, наче я не чую тих криків як страшних спогадів, наче так, як мене не трусило вночі.

Сніданок не був якимось незвичним, Віві та Дуб спокійно їдять, хоча малий так насолоджувався їжею, що це чули усі присутні члени сім’ї. Цей хлопчина є наймолодшим з поміж нас, але на свій вік дуже добре мисленним. Щоб якось відірватися і не думати, чи перекривати іншим, тут це більш влучно, зранку та ввечері я вчила Дуба володінням зброї, те чого вчив мене Мадок й те чого я сама досягнула в практиці перед зустріччю з шпигуським гуртом Даїна. З його вміннями, як представника фейрі, мої вміння будуть ще потужнішими в його руках. Ба й так, після сьогоднішнього ранкового тренування в цього світловолосого ще повно енергії, і звідки взагалі вона береться? Мені крихта в рота не лізла і я не могла нічого нормально з’їсти, хіба що через силу. Дивлячись на Дуба, краєм ока я помічала гострі погляди Терін, і потім я зрозуміла чому.

Пізніше, вставши зі стола і вийшовши зі столової, я почула дотик до свого плеча від чого трішки насторожилась, але я почула знайомий запах парфумів. «Терін…» – я дивилась прямо, не повертаючись до сестри. Вп’явшись нігтями в долоні, від яких залишались рани, і це тільки, щоб заспокоїтись та врівноважити свої думки. Але після слів: «Що з тобою твориться по ночах?», які вона мені шепотіла на вухо, я здригнулась. Її голос в цей момент був надто лячний, і ніби за спиною не стояла моя сестра, невинна овечка, а власна жінка вихована і з усім характером Оріани. Одним рухом перехопивши дівочу руку, я потягнула її в першу кращу, а головне пусту і на замку, кімнату.

– Якого дідька?  – я побачила в очах Терін страх за особисте  життя, наче її власна сестра могла її вбити прямісінько тут. Переляканий кролик, якого загнали в пастку — ось як зараз виглядала дівчина, на білій сорочці якої були невеличкі плямки крові, що виступила з тих ран на долонях. Гадаю вона не помітить їх взагалі, –  Що ти робиш? Це через це просте питання? Я хотіла спитати чому ти кричиш вночі? Я чую то кожного разу, коли проходжу попри твою кімнату. –  вона казала це надто швидко та перелякано. Звичайно, слабкі люди б теж так робили коли на них націлено кинджал перед самісінькими очима.

– Терін, спокійно, – я забрала кинджал, все-таки вона моя сестра,  але недалеко, він був завжди напоготові у мене в руці, шкіряна ручка, якого якраз добре влягалась приємно мені в долоню, – Чому ти взагалі ходиш вночі та підслуховуєш? – зі спокійним тоном казала я, щоб не залякати ще більше дівчину.

 – Я… – страх на її обличчі досі був, а речення не могла сформулювати, я дуже добре знаю її, – я… у мене безсоння. Так, просто безсоння. – вона видала таку дурницю, по дівочих очах видно було, що в цих словах присутня брехня. Але я удала, що повірила їй, «Ти вільна.» – відповівши швидко й так само швидко вийшовши з тієї кімнати,  швиденьку побігла у свою спальню, доки у Терін не пройшов ще шоковий стан. Це дівчисько щось приховує від мене, і це точно.

***

Сьогодні у мене зустріч з Локом, як справжня наївна дурна дівчинка, я з метеликами в животі одягалась до нього. Та я точно не буду одягати усі ці дівочі штуки, мені головне практичність, озброєність й готовність до будь-чого. Тому я одягла сорочку, колір якої не був чисто білим, а наче аркуші старовинної книги, що стояла на полиці в кабінеті Мадока, та коричневі штани.

Широкий пояс на талію, за який я запхала ніж, і не один, як завжди, а на шию повісила декоративний компас, подарований Вів’єн мені на день народження, хоча я не дуже полюбляю це свято. Знову ці страшні події мого дитинства, де у наш будинок увірвався Мадок та встромив того меча, як із книжки казок, батькові. Він посмів потім подарувати цей меч саме мені, а я залишила це, бо те була згадка про батьків, але все ж таки я ненавиджу це з того дня.