Блакитний

“Цікаво, як виглядає блакитний?” – замріяно подумала Хіната. Мрія побачити світ у всіх його барвах була з нею з дитинства. Щодня вона ходила вулицями, розмірковуючи як вони виглядають насправді. Думка про те, що вона побачить ці вулички не такими якими вони є – розбурхувала свідомість. Ідучи додому на заході сонця, дивлячись у небо, Хіната мріяла не просто про чорне полотно з білими цятками, а про щось таке, що не може уявити її свідомість, переливи кольорів: червоного, чорного, блакитного, рожевого.

***

 

Я йшла додому думаючи про завтрашній день, про те як у школі вчителі знову будуть виймати мене з фантазій на уроках, помріяти я любила, особливо на геометрії.

 

З цими думками я випадково врізалася в хлопця. -Умгх….-я потерла побите чоло долонею – вибачте, я не хотіла в вас врізатися, просто трохи замріялась, ну знаєте як це зазвичай буває … – хихикнула я, намагаючись приховати зніяковілість від такого незручного становища .

 

Хлопець мовчав, я боялася піднести голову. Взявши себе в руки я перестала сверлити поглядом його кросівки і вирішила все-таки подивитись на обличчя людини, якій завадила спокійно гуляти.

 

Незнайомець дивився на мене, як на восьме диво світу, він був до шаленства красивий, з яскравими небесно-блакитними очима, які ніби світилися. Стоп… Мене осяяло і я так само здивовано глянула на хлопця.

 

Звідки знаю як виглядає блакитний колір?