Початок. Вбивство

Це був звичайний сонячний день, та у будинку Бернсів сварка була у самому розпалі. Люка в люті крикнув.

— Та я радше умру ніж за неї заміж!

— Ти не будеш сміти мені перечити! Завтра ж розпишись з нею! — кричав старший Бернс. Ситуація виходила з-під контролю, потрібно було щось вдіяти поки вони не повбивали один одного. І ось щоб квіти в будинку росли і сім’я була злагоджена, у кімнату увійшла Анабель.

— Так! А ну заспокойтесь! Люка не вийде за неї заміж, хочете ви цього чи ні. Покиньте кімнату!—жінка швидко заспокоїла всіх, при цьому сама майже не була знервована.

Коли батько приговорюючи щось вийшов, руки самі потяглись до шиї брата, обійнявши його та усміхнулася, дуже гірко усміхнулася.

— Довго я не зможу тебе прикривати, я втрачаю над всім контроль. Навіть над власним життям…

— Ти і так багато робиш! Якби не ти я б ніколи не почув смак вільного життя. Вибач за це, ти взяла на себе весь тягар, мені шкода.

— Не картай себе, і будь хорошим хлопчиком, а мені пора, люблю тебе.

— І я тебе.

Тоді зі злості хлопець ударив по стіні. Доля у нього не легка, так ще і сьогодні на вулиці, гадалки причепилася, мусів дати погадати, а то вже і так обікрала.

— Який ти гарний, та і високий, бачу жінка знайдеться, скоро, та не жінка, а дівчина красуня. Життя в тебе налагодиться. Та плата за це велика, якщо готовий, продовжуй жити як живеш. А ні, слухай сторонніх і як вони кажуть. І робота уверх піде, не упаде ніколи поки рід твій живий. І ти довго, щасливо проживеш, в радості помреш. Все буде, тільки плата яка..а ти?

—Я Бернс. Люка Бернс.

Гадалка відстрибнула як навіжена.

—Свят, свят, свят…ой нечиста ти сила! І рід твій нечистий! І душа твоя проклята! Згинь, згинь скажу я тобі, та не поможе. Життям все написано..— продовжуючи версти всяку дурницю вона втекла.

Тепер це хвилювало чоловіка хоча напевно не потрібно цьому вірити..хто зна? Хто зна?