Частина 12

Джейк знову снився дівчині. Цієї ночі вона вперше дуже чітко змогла побачити його образ. Це було неймовірно, тому що всі ці рази вона тільки чула його голос уві сні, і бачила його постать, а сьогодні вона побачила його лице. 

Джейк посміхався їй. Вони обидва сиділи на тій галявині в оточенні природи. Навколо тихо і мирно. Тепле сонячне проміння світило їм в обличчя і через це, Джейк здавався їй зовсім не реальним. Хлопець лежав на пледі, обіймаючи дівчину, яка притулилася до нього. 

— Я кохаю тебе. — Сказав він, поцілувавши її у чоло. 

Всередині стало так неймовірно тепло, що від цих почуттів їй захотілося полетіти вгору. Вона кохала його. Кохала до нестями. 

— І я тебе. — Дівчина повернулася до нього і поцілувала в губи. 

Але як тільки її губи доторкнулися до нього, Джейк просто щез. Дівчина почала оглядатися, але ніде його не бачила. Навколо тільки ліс. Ні душі. Свою душу загубила у тому лісі. 

                    ***

Сьогодні був вихідний, а це означало, що ранок Грейс почнеться з гарячого чаю після ранкової йоги і книги, яку вона буде читати у себе в садку. Мія часто їй казала, що дівчина проводить свої вихідні точнісінько як семидесятирічна бабуся, яка коротає час за книжкою у своєму дворі до вечора, але дівчину це не бентежило, навіть навпаки, їй подобалось те, чим вона займалась і це було важливіше. 

— Добрий ранок. — Сказала школярка, потираючи очі. 

— Добрий. 

Грейс подивилась праворуч і побачила, що постіль з дивану прибрана і охайно складена на її ліжку. 

— Ви вже йдете? — Вона поглянула на годинник, який показував шосту годину ранку. 

— Не хотів би я побачитися з твоїми батьками, тому краще піду. 

— Мої батьки рано вранці прокидаються і їх вже тут немає. 

Чоловік зітхнув і присів на її ліжко. 

— Тоді, можу залишитися на каву, якщо ти не проти. 

— Я була б не проти ще трохи подрімати у свій вихідний… — Дівчина позіхнула. 

Вся ця ситуація була досить комічна. Вчитель спав сьогодні у неї в кімнаті, а батьки навіть думки не мають про те, що їхня донька могла таке учудити. Ще й цілувалася із ним… Яка ж вона дурепа. Бетелл розуміла, що якщо б вона вміла тримати себе в руках, то цього б не сталося. Але ж як вона могла утриматися від такого чоловіка? 

— Тоді я все ж таки піду. — Гаррі піднявся і Грейс піднялася за ним. 

— Ні, я вип’ю з тобою кави. Що ж я тоді за господиня така? 

Дівчина всунула голі ноги у свої білі пухнасті капці. 

— Що ж я за гість такий, що не дає господині виспатися у ранок неділі?

Грейс лише посміхнулася. 

Молоді люди пройшли на кухню і дівчина включила чайник. 

— Твій бойфренд дуже переймався за тебе вчора. 

— Який ще бойфренд?

— Той, який додому тебе проводжав. 

— Він не мій бойфренд. 

Посмішка дуже швидко з’явилася на обличчі вчителя. Здавалося, він був радий тому, що у дівчини немає пари, або ж чоловік просто насміхався над нею. 

— Чого ж його тоді так турбувало, хто я такий? 

Грейс замислилася на кілька секунд. Вона знала відповідь на це питання, але ділитися чимось особистим із ним не хотіла. 

— Не думаю, що це гарна тема для обговорень. — З‘їхала з теми вона. 

— Що ж тоді для тебе — гарна тема? — Чоловік закусив нижню губу і з цікавістю поглянув на неї, очікуючи реакції. 

Дівчина шумно ковтнула, дивлячись йому в очі, які хитро споглядали на неї. Вона відчувала незручність, від якої хотілось десь заховатися, тому дівчина відвернулась від нього і стала обличчям до чашок. 

— Скільки тобі цукру покласти у каву? 

Чоловік посміявся. 

Несподівано, задзвонив телефон дівчини і вона, побачивши контакт «Мама», з хвилюванням підняла слухавку. 

— Привіт, мамо. — Привіталась дівчина. 

Після її слів вираз обличчя Гаррі набув серйозності і вся його увага була направлена тільки на Грейс. 

— Привіт, люба, чи не могла б ти прийти до нас у пекарню, нам потрібна твоя допомога. 

— Чим я можу вам допомогти? 

— Мені треба, щоб ти нас з татом підмінила, нам треба їхати забирати поставки. 

— Але що я буду там робити, я ж нічого не знаю! 

— Люба, все, що від тебе буде потрібно це стояти за касою. 

Голосно зітхнувши, дівчина погодилась, і вчитель поглянув на неї незрозумівшим поглядом. 

— Мама? — Запитав він, з долею іронії у голосі. 

Дівчина кивнула. 

— Вона хоче, щоб я сьогодні їй допомогла у пекарні. — З прикрістю зітхнула вона. 

— Та сьогодні ж неділя, останній день вихідних. Пітер запрошує сьогодні всих нас у клуб. 

Очі Грейс округлилися і вона не могла не контролювати свою відразу до таких місць. 

— Я краще вдома залишуся, сьогодні мені треба зробити домашнє завдання, яке мені задав мій репетитор по математиці. — З посмішкою промовила вона. 

— Дозволяю тобі виконати його на вівторок. 

Брови дівчини здійнялися нагору. 

— Ну справді, Грейс, ти молода та красива, чого ти будеш сидіти вдома у вихідні сама? 

— Тому що в мене купа домашнього завдання. 

— Ні, ходімо з нами. Ти як кімнатна рослинка. Але навіть їй потрібне сонячне світло. 

Чоловік добре вмів вмовляти, тож дівчина не змогла сказати йому «ні». 

***

З ранку і аж до самого вечора дівчина відповідала на дзвінки та приймала замовлення, передаючи їх пекарям. Ця вся монотонна праця виснажувала її, так як дівчина весь день сиділа на стільці, не маючи змоги війдійти більш ніж на дві хвилини. Вона мала залишатися на своєму робочому місці, щоб не проґавити жодного дзвінка. Мама з татом затримувалися, так як заїхали подивитися меблі для своєї пекарні. 

— Доброго дня, можна замовити у вас сінабон? — До каси підійшов молодий парубок, який здався дівчині симпатичним і вона вмить заметушилась. 

— Звісно. — Посмішка Грейс передалася йому. 

Дівчина взяла булочку, загорнула її у пакетик з назвою пекарні і передала йому.

— І ваш номер, якщо це можливо. 

Грейс відразу зніяковіла від прохання привабливого хлопця, тому що вона не звикла до такої уваги у свій бік.

— Мій номер?

Хлопець посміхнувся ще ширше, і на його щоках виступили ямочки.

— Грейс! — На вході стояв Макс і махав їй.

Дівчина помахала йому рукою у відповідь і хлопець підійшов до каси, прискіпливо оглянувши юнака, котрий стояв поруч. Незнайомець кинув погляд на дівчину і пішов геть.

— Як справи? — Запитав Макс.

— Ти знав, що я сьогодні тут? — Це було саме перше, що запитала дівчина, тому що останнім часом у неї склалося враження, що хлопець стежить за нею. 

Макс зробив паузу, дивно оглянувши Грейс, наче б то не розумів, про що вона говорить.

— Ні, я зайшов сюди взяти каву і тістечко. — Відповів хлопець. — Я часто сюди заходжу, якщо хочеш, можеш запитати у своєї мами. 

Вмить дівчина відчула дикий сором за те, що вона на нього наїхала. Макс здавався їй дивним хлопцем. Він навіть тоді, коли дівчина зустрічалась із Джейком, фліртував із нею, і, нібито слідкував за нею, адже куди б Грейс не пішла, вона майже завжди зустрічала там Макса, тож на те, що вона ак зреагувала, була вагома причина. 

— Вибач. Я вся на нервах останнім часом. 

— Щось сталося? — Запитав він з ноткою цікавості у своєму голосі. 

Пригадавши сьогоднішній сон, дівчина аж здригнулась.

— Дрібниці. — Відрізала вона. 

Занепокоєне лице Макса вивчало її, намагаючись зрозуміти, що ж з нею відбувається. Грейс, помітивши це, відвернулася від нього. 

— Не хвилюйся, все добре зі мною. — Запевнила вона, дивлячись на годинник позаду себе. 

Її робочий день повинен закінчитися не скоро. Якщо батьки не повернуться, вона повиннабула доробити повний день за них, бо кафене на кого більше було залишити, бо якби Грейс залишила б його на робітників цього закладу, мати точно не була б у захваті. 

— Що тобі давати? — Перевела тему Бетелл.

— Лате і тістечко із заварним кремом і малиною. 

— Добре, одну хвилинку. 

Дівчина насипала каву у автомат і увімкнула його, 

паралельно готуючи пінку для лате. 

— В тебе дуже гарно виходить. — Підмітив рудий.

— Дякую.

У цей момент почувся дзвін дзвоника і дівчина повернувши голову у його бік побачила своїх батьків.

— Привіт, люба. — Привіталась мати, тримаючи коробки у руках. 

Макс відразу ж зреагував і забрав їх з рук жінки. За нею слідом зайшов її батько, який насторожено споглядав на Макса. Він завжди дуже обережно ставився до Макса, бо той йому ніколи не подобався. 

          —- Як тут у вас справи? —- Запитала мати. 

          —- Все добре. —- Відповіла донька, спостерігаючи за дивоглядками між батьком і Максом. 

          — Якщо все добре, тоді можете бути вільні. Люба, ти зараз додому? — Запитала мати. 

          Згадавши про запрошення Пітера і ранкове наполягання вчителя у неї всередині все здригнулося. Одна тільки думка про нього викликала у неї табун мурах по шкірі. Одна тільки думка про нього змушувала згадати про їхній поцілунок, через який дівчині і досі соромно. Вона і досі не розуміла, чому він викликає у неї стільки почуттів. 

— Ні, я піду гуляти. — Відповіла дівчина, беручи свою сумку.

Після слів доньки, мати розплилася у посмішці.

— Я так рада, що ти нарешті проводиш час із друзями.

Погляд Макса вивчав дівчину. Він з якоюсь образою дивився на неї. Хлопець опустив голову донизу, роздумуючи над чимось.

***