Найжахливіша чи найкраща доля?

Сьогодні моя подруга запросила мою «сім’ю» на презентацію її мами нової картини. Все було чудово, я обожнюю їхню сім’ю, а до таких вечорів з офіціальністю я привикла. Мій батько колекціонер, тому наші сім’ї дружили. Так би мовити вони разом йшли пліч-о-пліч вверх. Анесса моя подруга ще з дитинства, нам добре разом, ми стільки всього пережили. Так я перескакуваннями дуже розповідаю вам. Все зрозумієте потім бо зараз почнеться моє пекло. 

Ми з Анессою обожнювали порушувати правила, тому ми прямо з вечору втікли на пляж, чудово провели час без офіціозності і келихів шампанського, проста розмова про хлопців та ще щось банальне і приємні обійми ніг солонуватою водичкою. Це була вілла Висненьких (призвіще сім’ї моєї подруги). Так на березі моря, у розкішах наші сім’ї не відмовлювали собі.  Коли ми повертались через сад щоб нас не помітили і ми змогли зайти в кімнату Анесси, я тримала підбори в руках, також коктейль який ми непомітно вхопили на вході. Цей сад був чудовим, лабіринти, фонтани маленькі, квіти, вишневий садок, басейн. Ми йшли по лабіринту і там був різкий повот ми завернули в нього як на мене налетів чоловік.

  — Господи, дивись куди звертаєш криворука! – викрикував незнайомець якого я від зляку облила коктейлем. 

  — Дивись куди йдеш нахабо! – відповіла йому я, та ми побігли з Анессою як могли, ще не вистачало нам проблем. Той чоловік кудись поспішав чи що.. але ця грубість, я ж випадково, тим паче він на мене налетів!  Якщо в нього добре підкачане тіло і він як стіна, то це не означає що він може обзивати мене. 

Діставшись до кімнати я почала трохи нервувати, тому що треба було повертатись, а моїй сукні дісталось коктейлю теж.. 

 — Чому ти нервуєш? Я зараз знайду тобі іншу і дам. – не розуміла моїх ходінь по кімнаті кругами подруга. 

 — Ти розумієш що представниця Лореал тут знаходиться, цей бренд зшив спеціально для мене цю сукню на цей вечір, мій батько вб’є мене, він тільки почав розвиватись у бізнесі стилістів та модельєрів! Він співпрацює з ними і якщо я заміню сукню це буде зневага! 

 — Але ж ти не підеш у грязній, в тебе в самому центрі пляма! – відповіла Анесса, вона теж починає нервувати знову вляпалися. 

 — Ну звісно! Тоді… – задумалась лише на хвилинку  —  Я їду додому, батьку скажу что стало недобре і все.

 — Залишиш мене саму?! Цим вовкам?? Вони ж мене роздеруть! – почала подруга, бо ми допомагали одна одній щоб хтось з синів поважних людей не зацікавився нами  впродовж спілкування і вони не залишили вільне життя занадто швидко. Просто забирали в зручний момент і батьки не могли нафантазувати в яких кольорах буде весілля. 

 — Пробач, але іншого варіанту немає,  в принципі ти можеш теж сказати що перебрала з шампанським і бути в кімнаті. – дістаючи телефон з сумки сказала я.

 — Мама з мене всю душу витрясе якщо я «покину її у такий важливий вечір» – саркастично сказала Анесса.  

 — Тоді удачі тобі, ну дійсно нічим допомогти не можу. – пройшло дві секунди —  Георгію, заберіть мене з вілли Висненьких, погано себе почуваю, батьку я повідомлю сама. – після того як я почула «так, місс», поклала слухавку. Переодягнувшись та попрощавшись з подругою я почала свій шлях крізь лабіринти до парковки. Коли я була майже біля місця призначення за кущем почувся голос:

 — прикинь мене облила оця.. як там її.. а! Доценко, так, так, дочка Вадима Доценко,  не знаю її імені але вона доволі сексуальна. Де я, що так можу спокійно говорити? Та сиджу в цих лабіринтах, в саду тепер ховаюсь в залитій рубашці. А та коза втікла. – це я ще коза? Це він козел спішив і не бачив нічого перед собою, ще й імені мого не знає неук!  Хоча і добре що не знає, але чому він тоді тут сидить, а не іде додому? Дивний. Подумала я та пішла до машини яка вже чекала мене. 

В машині написала смс батьку що поїхала і спокійно дивилась як пейзажі змінювались за вікном чорного бмв.