Кохання?

Я спіймав себе на думці..мм.
– Ти чогось боїшся?
– Не те щоб боюся. Добре кажу як є. Я б хотів відсвяткувати новий рік разом.
– Ти ж знаєш я його не святкую.
– Так я знаю. Просто..мм.. відпусти будь ласка.
Спартак відпустив Женю і тей забіг у спальню  зачинивши двері на замок.
– Женька ти зачинив двері? Чи мені здалося?
У відповідь тиша.
– Женя!
Чоловік підійшов до дверей і смикнув ручку.
Зачинено.
Постукав.
– Женя відчини.
Через декілька хвилин по ту сторону почулися кроки. Два поворити замка і двері відчинені.
Кучерявий стоїть в сльозах. Намагаєтся їх витерти але вони все льються і льються.
– Тебе обійняти?
– Ти ж не любиш обіймів.
І без зайвих слів Спартак притянув Женю до себе.
– Легше?
– Так. Ти смачно пахнеш.
– Ні, це ти смачно пахнеш. Особливо волосся.
– Ти вже колись казав.
– Ти запам’ятав.
– Звичайно як таке забути. Ми тоді ефір проводили і ти нюхав моє волосся. А коли ефір закінчився то ти сказав що моє волосся дуже смачно пахне і спитав яким шампунем я користуюся.
– Ти ж зрозумів що про шампунь то я пожартував?
– Так я зрозумів. Ти сам користуєшся доволі непоганим шампунем доречі.
– Та я не дуже розуміюся який хороший а який ні. Якийсь купив наче непоганий.
– Непоганий. Вибач за те що я тут влаштував. Я дуже гостро відреагував. Ні я звичайно ж знав що ти відповіси. Але я не міг тримати це в собі.
– Ти хочеш щоб ми новий рік провели тільки у двох?
– Хотів би. Але я знав відповідь. Треба було не казати тобі цього тільки час витратив і настрій зіпсував.
– Я тобі казав колись, ти можеш мені розповісти все що завгодно. Я ж твій товариш.
– Ахах так товариш. Я дуже вдячний за те що ти з’явився у моєму житті.
– Я також тобі вдячний за це. Але психологічно я вже готовий що ти можеш покинути мене у будь який момент.
– Я б хотів залишитися з тобою назавжди.
– Я знаю. І я б хотів залишитися. Але потім може виникнути нездорова прив’язаність.
– А може і не виникнути.
– Можливо. Просто треба відпочивати один від одного.
– Ми будемо відпочивати.
–  Ти не забув у тебе дівчина є.
– Не забув.
– І?
– Я ж не кажу що ми з тобою уже пара. Чи ти одразу хочеш?
– Так стоп.
Спартак відсунув від себе Женю і сказав:
– Що ти до мене відчуваєш?
– Ох Спартачок за одну ніч дуже багато складних запитань.
Женя почухав потилицю і продовжив:
– Напевно те що я до тебе відчуваю можна назвати коханням. До цього моменту я думав як розповім тобі про свої почуття, а зараз всі слова повилітали я стою і почуваюся бовдуром. Я справді не знаю що ще сюди можна або треба додати.
Женька почервонів а Спартак доторкнувся рукою до його обличча.
– Нічого не треба сюди додавати.
Спартак притянув Женю до себе і поцілував його. Поцілунок вийшов швидким і незграбним. Женька швидко відсунувся і почервонів ще більше.
– Це означає..
Не встиг Янович договорити Суботта його перебив:
– Так це означає те про що ти думаєш зараз. Але я поки не готовий говорити це словами.