#я_поезія

Зазирни їй у очі –
Побачиш в них шелест трав
Заблукаєш у снах
Не вернешся вже ніколи

Як вона прошепоче –
Вважай, наперед програв:
Їй кохання в словах
Слугує останнім болем

Обійми її вітром –
Вона не зведе плечем
Холоди не страшні
Коли крижаніє серце

Її посмішка світла
По шкірі вогнем тече
І уламкам душі
Вертає забуті сенси

За відлуннями сміху –
Зізнаннями «я боюсь»
І тривога в крові
Стікає крізь губи білі

Поцілуй її тихо
У скроню, де б’ється пульс
Тільки в очі її
Дивитись не думай, милий