Неочікувана Зустріч

– Привіт хлопці, – крикнув Коля підходячи до Спартака та Жені.
– Привіт Коля, – промовив у відповідь Женя, у той же час коли Спартак так і не дав відповіді.
– Що з ним?
– Якби я знав сам, – трішки із смутком сказав Женя, дивлячись на товариша.
– Доброго вечора усім, – підійшовши привітався Антон, – Що я пропустив?
– Та нічого особливого, крім того що ми втрачаємо Спартака, – із сарказмом сказав Коля.
– Та мені здається, що все-таки втаритили ми його.
І тут не очікувано почав говорити Спартак:
– Вибачте, задумався. І вам привіт хлопці.
– Що таке трапилось з тобою, Спартак? – з тривогою запитав Женя, – Можливо краще ми не будемо сьогодні знімати, як ти на це дивишся?
– Так, я думаю зйомку краще на завтра перенести, бо щось я себе трішки не так почуваю, як зазвичай.
– Окей, добре, тоді до завтра. Всі додому.
……
Приїхавши додому Спартак одразу пішов до дивану, увімкнув приставку та зайшов у гру. Це було єдиним варіантом відволіктись від думок про сьогоднішню зуструіч з дуже дивною дівчиною
……
Так хлопець грав аж до вечора, потім пішов у душ та спати. Але спокійно заснути він не міг, о, ви не подумайте, не через думки про дівчину, йому просто зателефонував Женя, аби домовитись о котрій годині вони будуть знімати.
– Ти дуже вчасно подзвонив.
– Так Спартак, я знаю, що ти вже лягаєш спати, але в мене до тебе важливе питання. О котрій годині ми завтра будемо знімати?
– Я думаю можна зібратись десь о другій годині, а почати знімати о четвертій, так щоб до вечора справитись.
– Оу, дуже гарна ідея, я згоден, тоді я повідомлю Колю та Антона. Бувай, товариш.
– Бувай Женя.
……..
Наступного ранку все було як завжди, нічого незвичного не траплялось, але ще не вечір (в нашому випадку ще не обід), як то кажуть.
…….
Годинник показував без п’яти хвилин на другу. У двері подзвонили, то були хлопці, але з ними був ще хтось, цей хтось це Ліза. От її Спартак точно не очікував побачити у себе в квартирі.
– Привіт, – трохи збентежено промовив Спартак.
Хлопці всі між собою привітались і ось прийшла черга до дівчини.
– Спартак, познайомся, це Ліза, моя подруга, – із посмішкою повідомив про це Коля, – сьогодні вона буде із нами. Але поговоримо про це пізніше, бо я хочу зайти у туалет.
– Привіт, я ж говорила, що ми ще зустрінемось.
– Привіт, так говорила, але я не думав, що у мене в квартирі.
– Я теж не думала, але Коля мене потягнув із собою.
– Хм, дивно.
– Що дивно?
– Що у Колі є подруга.
– Не думаю, що це щось дивне.
– Остання його подруга стала його дівчиною
– Оу, так, я знаю. То моя подруга та асистентка Настя.
– Навіть так, ого.
– Я їх познайомила, тому я все і так добре знаю.
– Тоді ніяких питань більше немає.
– Можливо все-таки підемо до решти, а то стоїмо у коридорі, якось дивно.
– О, так, справді, вже краще піти.
І вони разом зайшли у кухню, де Женя та Антон все готували до зйомок. Коли вони прийшли Женя одразу звернув увагу на те як Спартак дивиться на дівчину і він згадав цей погляд, він його бачив тоді, після лекції, коли той не міг і слова зв’язати. В той день Женя не розумів чому у його товариша була така реакція, але зараз він все зрозумів.
…….
– На цьому думаю можна закінчувати, дякую Спартак.
– Дякую Женя.
– Як це круто, сидіти за кадром і спостерігати за вами, – радісно мовила Ліза, сидячи біля Колі та Антона.
…….
Вони вирішили посидіти та поговорити, так пройшло пару годин і з часом всі почали розходились. Першим пішов Антон, адже йому потрібно було ще монтувати випуски. Потім пішов Коля, бо його чекала дівчина, з якою він мав піти на побачення. Женя розуміючи всю ситуацію, вирішив також піти.
– Знаєте, я, напевно, також вже піду, справ багато та й ще втомився трохи.
– Давай я тебе проведу до виходу, – запропонував Спартак.
Підійшовши до дверей, Женя вирішив серйозно запитати у товариша:
– Вона тобі сподобалась?
– Женя, давай не будемо про це зараз говорити, це, як то кажуть, не на часі.
– Ой, добре. Все давай, до завтра.
– До завтра.
Спартак повернувся на кухню і побачив, що Ліза збирає свої речі.
– Оу, ти вже йдеш?
– Та напевно піду, всі пішли, можливо ти хочеш відпочити.
– Можливо ще посидимо, щось подивимось?
– Гарна ідея.
– Що будемо дивитись?
– Що увімкнеш, те й будем дивитись.
– Добре, тоді “Людина бензопила”
– Я не проти, – з усмішкою мовила Ліза.
Так пройшло ще пару годин і Спартак звернув увагу на те, що Ліза вже потроху засинає.
– Можливо вже вимкнути?
– Ой, вибач. Я, напевно, вже втомилась. Справді, я не хотіла.
– Та нічого страшного. Якщо хочеш можеш залишитись.
– Я краще поїду до себе, бо вже пізно, а завтра в мене багато роботи.
– Добре, тоді я тебе проведу.
Вони підійшли до дверей.
Спартак допоміг їй одягнути пальто.
Несподівано вони опинились дуже близько навпроти один одного. Хлопець вирішив не врачати мить та поцілував дівчину. Для неї цей поцілунок був неочікуваним але таким приємним, а для нього – це було тим, що він хотів зробити ще у день їхнього знайомства. Для них обох це було тим, що вони так сильно жадали один від одного. Її пальто знову було зняте, але вже не повішане у шафі, а лежаче на підлозі. Спартак піднявши її поніс у спальну, у цей момент вона обвела свої ноги навколо його пояниці, притуляючись все сильніше до його тіла. Зайшовши у спальну кімнату, він бережно положив її на ліжко та навис над нею. Цей погляд, у глибокі очі хлопця, якого вона так бажає, нагадали Лізі про день їхнього знайомства. Той самий погляд, ті самі очі, але у зовсім іншій атмосфері. Він знову почав її цілувати, але вже настільки жадібно, ніби вона тільки його і більше вона ні для кого. Спартак почяв повільно та бережно роздягати, що вона також почала робити у відповідь хлопцю.
Ця ніч була настільки ніжною та бажаною для обох, вона була наповнення коханням та пристрастю, якої так давно шукав і Спартак, і Ліза. Вони всю ніч проведуть разом, в обіймах та в періодичних поглядах один на одного. В цих поглядах стільки було сказано, що ні одна інша людина не зрозуміла би.
Цю ніч вони ніколи не забудуть, але про неї дуже довго ніхто не буде знати. Це буде їхнім маленьким секретом, до одного дуже вагомого моменту……