Нескінченність

-Що знову? Ця худоба знову тебе вдарила? Ось же сука! – матюкається Чимін, (найкращий друг Техьона) зустрівшись з ним в офісі.

Саме він допоміг Омезі потрапити до фірми. Не хотів кидати друга в біді та наодинці з цим гадом. Але Техьон ніколи не скаржився і терпів витівки свого брата без заявок до поліції.

-Ай, боляче. Ти можеш трохи делікатніше обробляти.

-Ти це скажи своєму братові. А то він якось не дуже делікатний до тебе.

-Я знаю, але не можу нічого йому сказати. Ти ж його знаєш. Я просто не встигаю це зробити і отримую в найболючіші місця. І ще ця тічка не дає спокою.

-Але Чонгук допоміг тобі зробити її трохи слабшим.

-Так, і дякую йому за це. Він навіть відправив мене додому на всю течку. Але якщо я там залишусь, він мене взагалі вб’є. (Брат Техьона начальник поліції, тому на нього не можна поскаржитися і Техон боїться).

І тут Омега вже не витримує та вибухає від сліз. Він уже не може витримати цієї напруги. А як йому витримати? Ніхто не повинен його захищати. Адже це особиста сімейна проблема. Головне, щоб ніхто в офісі не помітив його синців, а то можуть і звільнити, і подумати про щось погане.

Чим він займається. Його брат це робить постійно. Скільки років. Техьон сам дивується, як він уже 4 роки це терпить і досі не втік від нього. Але ж він брат. І десь у глибині душі він його любить. Тільки своїм дивним, жорстоким коханням.

Тому Техьон мріє виїхати з нього. Втекти і знайти своє щастя у цьому світі без жорстокості та побоїв. Тільки більше поцілунків та ніжних дотиків. Невже він так багато просить? І таке кохання він уже почав отримувати від Чонгука! Але його внутрішній критик не дозволяє йому довіряти комусь свою душу, хоча вже тіло і свою любов він повністю віддає своєму істинному альфі.

Знову сльози навертаються на очі. Робочий день у розпалі і треба підібрати свої соплі і робити свою роботу. Чонгук за безвідповідальність по голівці не погладить. І тим більше пройшов вже тиждень і йому потрібно встигнути залагодити всі дедлайни щодо проекту hope and cookie. Тэхьон працював посилено і робив кожен рекламний блок зі смаком і пристрастю навіть відчуваючи біль у собі. Протягом усього робочого дня Чонгук спостерігав за Техьоном і не міг зрозуміти, що сталося. Техон усміхався і пурхав як метелик по офісі. Але його очі… очі були сповнені смутком та болем…. Чому? Адже у них все було чудово? Чому в душі він кричить? Чи це йому тільки здається?

Звісно, ​​аромат омеги альфа чує здалеку. Він його окриляє і навіть зводить з розуму. Чонгуку потрібно обов’язково поговорити з Техьоном і дізнатися, що трапилося. Він навіть почав йти з офісного холу, але випадково помічає на руці Техьона жахливий синець і відчуває майже непомітний запах крові. Що блять сталося? Кілька днів тому після їх зустрічей його ніжні руки були цілі.

Тут Альфа зривається, підбігає до Техьона. Швидко взявши себе в руки, просить:

-Кім Техьон, швидко за мною. Мені потрібно обговорити деякі деталі з вами. За проектом hope and cookie.

-Але я зараз трохи зайнятий. Я можу зустрітися з вами пізніше.

-Ні. На жаль, у мене мітинг за годину. А деталі мені потрібно обговорити з вами негайно, щоби представити їх менеджерам з фінансів.

-Добре.

Альфа йде попереду, і він просто на взводі. На його долю підняли руку, і він був не в курсі. Чонгук в сказі. Йому потрібно терміново все з’ясувати. І помітити, і захистити своє. Техьон намагається не заплакати по дорозі. Він знає, що здасться за першої ж нагоди, але такого Чонгука, дикого і злого, він ще не бачив. Головне, щоб він фізично витримав його звинувачення та приховування правди.

-Що відбувається, Техьон? – штовхаючи легенько омегу до стінки, шепоче альфа і одразу кусає нижню губу омеги, цілуючи Чонгук.

-Все гаразд. Не бери в голову. Ааах! – переходить на стогін відповідає Техон.

-Ти що, за дурня мене тримаєш? Не треба говорити, що ти впав чи вдарився. Яка паскуда це зробила? – блукаючи руками по тілу карамельного Омеги, млосно відповідає Чонгук.

-Не гнівайся, Чон. Просто мій брат не розрахував. Все в нормі. – Але, промовляючи останні слова, на Техьона накочують сльози, і він схлипує, втикається своїм носом у шию Альфи.

-Що за нахуй? Що у вас за стосунки? Поясни мені, лікерчику. Я дуже прошу. Не смій приховувати свої проблеми від мене.

-Він мене завжди ревнував до батьків. І тепер зганяє всю злість на мені, тому що батьків немає і мене нема кому захищати.

-А як же я? – таким хрипким голосом спитав Альфа.

-Звісно, ​​я лише твій. Але це мій брат. Я з ним сам розберусь.

-Не вірю я твоєї впевненості, що ти сам з ним розберешся. Дивися мені, малюку. Я за цим простежу. Як наш проект? Мені потрібно показати результати нашого проекту інвесторам. Ти готовий його презентувати за тиждень?

-Звичайно, милий. Я зроблю все в моїх силах. – і так ніжно спочатку гладить щічки Альфи, потім торкається своїм носом Чонгука і так тендітно ​​цілує, що навіть Альфа, такий великий і сильний, відчуває тремтіння на спині та в руках.

Напруга між ними просто неймовірна. Альфа хоче трохи розслабити Омегу та подарувати йому невелике розслаблення. Тому він опускається навколішки перед Омегою і дивиться на нього знизу нагору. Просто неймовірно марним поглядом.

-Ну що, готовий, дитинко? Я хочу тебе. Хочу зараз почути твою насолоду.

-ТААААК, Чонгук. Чому ти такий добрий до мене? Я завжди про таке мріяв. Невже зірки зі мною.

-Ти сам зірка, малюк. Не думай багато. Твоє життя цінне. Запам’ятай це і не думай інакше. Обіцяєш?

-Обіцяю.

Чонгук розстібає ширинку на штанах Техьона і бере відразу всю головку в рот і починає потихеньку посмоктувати, допомагаючи собі трохи рукою. Доводити свого хлопчика до задоволення Чонгуку дуже легко. Але цього разу:

-Ти настільки солодкий. Я так вже хочу розтягнути тебе і трахнути. Як ти, котик? Техьон? Ти що? Ось. Блять. ТЕХЬОН, ПРИЙДИ ДО ТЯМИ ! – намагається дозватися Техьона, але в нього нічого не виходить.

Чонгук хапає його на руки. Виносити з підсобки та офісу та їде терміново до лікарні. У голові купа думок. І тривога, і занепокоєння. Раптом надходить з лікарні повідомлення: “Ваша сестра втекла. Ми не можемо її знайти”.

-Ну що сьогодні, блять, за день? Чорт, чорт, чорт. Як же можна так облажатися на кількох рівнях одразу. (Дістає телефон і намагається, додзвониться до Ліси. Вона не відповідає. Омега досі непритомна.

Він під’їжджає до лікарні. Медсестри на каталці під’їжджають до машини, Чонгук перекладає Омегу та каже медсестрам.

-Подбайте про нього. Мені треба подзвонити. Тримайте мене у курсі його стану. Я його Альфа.

-Звісно, ​​пане Чон.

Техона відвозять до лікарні, а Чонгук намагається розібратися із зникненням Ліси. Куди вона могла подітися?! Адже все було чудово, і днями він був у неї і не помітив нічого дивного. І раптом він бачить знайомий силует, який їде на інвалідному візку з пепсі та чіпсами до лікарні.

-Чонгук? Що ти тут робиш?

-Це я в тебе хотів спитати, пропажа моя. Чому я з ніг збився, шукаючи тебе скрізь і розриваючи твій телефон, а ти мило гуляєш вулицею і ще їж шкідливу їжу.

-Не гнівайся, братику. Мені просто стало нудно. А лікарі б мені не дозволили поласувати таким. Я просто трохи збунтуватися. Вибач, рідний.

-Гаразд, все гаразд. Але де твій телефон?

-Блін, я забула зняти його з беззвучного. Зараза.

Чонгук пирхнув, але стримався. Він ніколи не міг злитися на свою улюблену сестричку. Але вона завжди йому підкидає приводи для занепокоєння.

Через кілька годин.

-Чорт. Голова болить. Що сталося? – прокидаючись, скиглив Техьон і питає поряд людину, що стоїть.

-Ви втратили свідомість через голодування і сильний біль, отриманих від травм. Ми вже зробили все. Прокапаємо вам вітаміни та трохи обстежуємо організм. І потім ви спокійно зможете повернутись додому і на роботу. І ще деякі аналізи показали, що якщо такі повторитися, то ви можете залишитися без дітей, – закінчив з діагнозом лікар.

-Що?

-Так, ви правильно почули. Я не знаю причин цих травм. Але вони дуже небезпечні. Будь ласка, вживіть заходів, бо у вас не буде шансів побачити ваших дітей у майбутньому. Подумайте гарненько. А я ще випишу ліки та вітаміни на весь період вашого відновлення. Бажаю удачі. – лікар вклонився і вийшов.

Техьон здригнувся від думки повертатися додому до брата. Він згадав, що тепер йому точно потрібно сховатись від нього. І якнайдалі. Ще й Чонгук. Як він може сказати йому, що голодував і ховав свої рани від нього. Так соромно і ніяково. Він звик вирішувати свої проблеми сам. А тепер ці травми можуть йому зіпсувати все життя і не дати побачити своїх діточок. Чому це з ним відбувається? Чим він заслужив таку паскудство і темряву у своєму житті.

Звичайно, він все зробить для того, щоби це не сталося. Але як йому сховатись від бід. Чонгук – це його альфа безумовно. Але вони ще не до кінця разом і нічого один одному не обіцяли, окрім приголомшливого сексу. Як він може у нього просити захисту та скаржитися на всіх і вся. Ні. Він повинен сам упоратися. Розібратися зі своїми проблемами та спробувати щастя з Чонгуком.

Раптом від роздумів його відволікає двері, що відкриваються, і заходить Чонгук.

Техон дивиться, не дихаючи. Він такий гарний. І такий свій. Але в той же час він такий жахливий і сильний, що його потужній енергії хочеться підкорятися і вдаватися кожну хвилину свого сірого життя.

-Ну, привіт, Техьон. – каже Чонгук дуже низьким голосом і дуже ніжно цілує його в лоб. – Лікерчик мій. Тепер ти можеш пояснити, що з тобою сталося.

-Яяяя…. Я не міг… я не міг тобі сказати, що я вже не їв пару днів. Я дуже боявся, що ти розлютишся на мене. Лікарі мені прокапали вітаміни, і тепер усе гаразд.

-Чому? Невже ми не довели одне одному, що…?

-Що ми довели один одному, Чоне? – вскрикнув Техьон. – У нас був просто розкішний секс. Але в іншому ми чужі люди. Ми не зустрічаємось і не вирішуємо проблеми. Ми тільки трахаємось і все.

-Не зли мене, Техьон. Ти сам відчуваєш, що ти мені не байдужий. І яина все готовий заради тебе. Ти мій Омега, і я хочу захищати тебе. Чому ти мені не довіряєш?

-Я вірю але я не знаю чому я не вірю. Я все своє життя боюся комусь відкриватись. Зрозумій, я стільки років жив сам і справлявся сам! Тому мені просто на думку не спало звернутися до когось за допомогою.

-Гаразд, не заганяйся. Але прошу ще раз, поділися зі мною. А то я поставлю тобі мітку, і ти тоді від мене нікуди не дінешся.

-Ой, боюсь, боюсь. Тож давай збиратися. Я зараз заберу свої аналізи та можу вже їхати додому. Виклич мені таксі, будь ласка.

– Навіщо? Я нікуди не поспішаю. Давай я тебе відвезу.

-Добре.

Але коли вони вже їхали в машині, Техьон вирішив таки назвати адресу свого друга Чиміна. Йому було так соромно розповідати, що він в офісі жив і спав, і він не мав грошей на все. Тому, коли Чонгук поїхав, Техьон стояв біля під’їзду друга і просто дуже розплакався і попросив Чиміна прихистити його на кілька днів. Звісно, ​​Чимін не відмовив. Але до нього днями мали приїхати його батьки, тож у понеділок Техьону треба було з’їхати. Омега все розуміє та не хоче нікому заважати. Техьон дуже вдячний своєму другові і до цього моменту вже знайшов маленьку квартирку недалеко від офісу.

В офісі. Чонгук у гніві…

-Ти можеш мені пояснити, чому наші інвестори ніяк не можуть отримати вже фінальний звіт про наші розробки та кампанії на цей рік? Чим ти взагалі займаєшся? За що я тобі гроші плачу?

-Ти серйозно зараз? Тобто те, що я робив для твоєї компанії – тобі все це порожній звук. Я орав як тато Карло. А щодо інвесторів. Вони отримали від мене звіт ще місяць тому. Але досі не перевірили його та не підтвердили свій намір продовжувати з нами співпрацю. А це точно вже не моя компетенція.

-Добре, чорт з ним. А тепер поясни, що я спостерігав днями… Це стосується тебе та Богома. Що за флірт на робочому місці? І ці всі його дотики до тебе. Що за херня?

Невже ти звернув на це увагу з огляду на той факт, що ти мене ігнорував увесь тиждень. Оо, містер голова компанії, чорт забирай. А ще ці підкати до Чиміна та усмішки йому у відповідь. Це теж нічого не означає для тебе? Так? Не треба виставляти мене цапом. Я завжди душею та тілом з тобою. Ти знаєш, грьобаний шоколад. Я примушу тебе повірити в нашу любов та істинність.. Так що закрий свій рот, – і затикає рот Альфі найжорсткішим і найпалкішим поцілунком.

Потім владно проводить своєю рукою по паху Чонгука і злегка тиняє своє нове володіння, щоб його ревнивий Альфа показав йому справжнього себе і простогнав йому просто у вухо. Йому дуже не подобалося що Чонгук його ревнує до кожного стовпа, але Техьону вдавалося завжди змінити ситуацію на краще і заспокоїти його бурхливі гормони на свою користь.

-Ах ти. Лікерчик. Ти граєш нечестно. Але ти трохи не врахував, мій любий, що я зараз у гоні. І тебе просто зжеру сьогодні за всі такі капості, малюку.

Чонгуку сьогодні треба було їхати у відрядження до Сеула і тому він потягнув Техьона із собою. Вони з метою безпеки зупиняються на парковці біля заправки на шляху до Сеулу і зустрічають гон Чонгука там у повному обсязі. Їх накрила така ейфорія, що навіть небеса соромляться їхнім стисканням. І просто спалюють один одного стогонами, дотиками, важким диханням на двох і злиттям їх несамовитих ароматів.

– Чорт, ти мене просто вб’єш, красунчиків . Твій гон – це не жарт. Сподіваюся, моя дупка це переживе.

-Сподівайся! – і вони закінчують свій гономарафон одночасними оргазмами, забуваючи, що далі їм потрібно усунутись один від одного, адже зчіпка – справа серйозна.

-Ти вийшов?

-Так. Не одразу. Ти ж казав, що приймаєш пігулки.

– Так і є. (Йому здавалося, що він їх прийняв).

– Так, любий, треба віддихатися і їхати, а то не встигнемо додому до 12. А я ще хочу провести мітинг із партнерами зі США.

-Добре, пане! – і укутавшись у плед, відвертається і спить у кріслі поруч до кінця подорожі.

Чимін забрав Техьона, коли вони приїхали з Пусана разом з Чонгуком, і сказав, що вони домовлялися з Техьоном про спільний вечір перегляду матчу з футболу. Під чіпсони та класне пиво. Це було чудове прикриття на випадок, коли Чонгук захоче привезти його додому.

Але Чонгуку знову довелося терміново виїхати. Робота ніколи не чекає. Тому фух, вони вже не так нервували і Техьон зміг спокійно повернутись у свою орендовану однокімнатну квартиру.

-Чимін, дякую. Я не знаю, щоб без тебе робив. Мені так соромно дурити Чонгука. Але я не можу.

-Чому ти йому не скажеш? Він же весь твій. Весь, з тельбухами. Чонгук переживає за тебе. Тим більше ти гад такий, вже вагітний і скоро твій живіт буде видно.

-Не думаю, що він захоче від мене дітей. Я думаю, його плани на життя не включали мене і мою дитину.

-Досить займатися самоаналізом. Ти бовдур. Поговори з ним, розтлумач всю ситуацію. І ще, я боюся тебе залишати одного, поки ця мразота на волі. Адже ти в такому становищі.

-Все нормально, любий. Я впораюся. І він точно не знайде мене у цій квартирі. Але про всяк випадок я хочу домовитися з тобою про якийсь знак. Якщо я потраплю в біду, я одразу або надсилаю, або показую знак серця саране.

-Добре. Але мене так лякають ці думки та такі прохання. Будь ласка, щоб не сталося, будь обережний. Я просто тебе благаю, хай Чонгук тобі допоможе.

-Я подумаю, Чимі. Давай. До завтра.

Увійшовши до квартири і ще не зачинивши двері, Техьон відчув, як щось тверде впиралося йому в спину. То був пістолет. Його брат чіплявся йому в спину пістолет і показав, щоб він мовчки зачинив двері перед Чиміном. Техьон був охоплений страхом і панікою, але на кінець зустрічі, перед тим, як зачинити двері, він прошепотів:

– Чімін, я люблю тебе, саране.

І показав серце пальцями.

Чимін побачив його погляд і одразу все зрозумів. Він хотів був забігти до нього в квартиру, але Техьон швидко її закрив. Чимін у паніці дзвонить Чонгуку і попереджає, що брат Техьона добрався до нього. Чонгук просто в мить кидає всі свої справи, влітає в машину і їде до Техьона. Чимін усі координати скинув і просив узяти поліцію, щоб одразу його заарештувати та засадити за побиття свого милого та невинного брата.

Чонгук просто в паніці і не розуміє, чому Техон про все мовчав. Чому вони не мають довіри. І тепер вирішує, що точно поставить йому мітку та зробити все, щоб він йому довіряв.

Він просто на всій своїй швидкості влітає до під’їзду до Техена, знаючи, що поліція вже там. Але у квартирі нікого не виявляється. Мабуть, його брат Юнгі забрав його в інше місце, і тепер їх потрібно шукати.

– Чорт, падла, сука. Не встиг. Паскудство. Техьон, сонечко, тримайся. Я тебе знайду. Я цю суку просто нахуй уб’ю якщо він образить Техьона.

– Чонгук?

Альфа обертається і бачить Чиміна.

– Що? Немає його у квартирі. Ця гнида забрав його кудись.

Чимін відповідає, що Техон скинув йому локацію телефону, коли його забирали. Їхній шифр працював, і брат ні про що не здогадувався. Це єдине, що давало надію на порятунок Техьона.

– Поїхали тоді. Сідай.