дякую, що врятував мене (Куроло)

торкатись так, як торкаються книг. перший рядків протоптанмй сніг.  зимова сповільнюється течія. хто це тебе читає? це я.

вони познайомилися на смітнику, точніше у місті під назвою “метеор сіті” .він, себто Куроло врятував її, зовсім маленьку, від рук негідників, які хотіли її зґвалтувати, хоч і сам отримав порцію ударів по всьому тілу.

з тих пір, вона завжди поруч з ним, ходить разом у книжкові магазини, коли він хворіє приносить йому гарячий чай з печивом, яке готувала власноруч і читає йому улюблені книги, коли він не взмозі цього зробити.

вони разом створили цю небезпечну “шайку” правопорушників. разом приймали рішення як їй, тобто “шайці” буде краще.

вона завжди була поруч, завжди допомагала, давала йому поради і настави. вона була далеко не тупою, але і далекою від ідеалу.

він не вважав на це, для нього вона була усім, краще ніж ідеал, розумнішою ніж сам Господь Бог і сильнішою за диявола, хоча можливо, ним вона і була.

вона була шанувальницею спокою, книг і чаю, він же ж був відтворенням цього, лишень пив кофе, чого вона чесно кажучи не любила. ідилія, хіба не так? ну, може трохи.

він читав їй романи, хоч і ненавидив їх, але кожного дивлячись з яким інтересом вона його слухала, як вона хвилювалась за стосунки героїв, наче від цього залежить її життя не міг їй відмовити. іноді вони все-таки сходились на детиктивах, коли вона не хотіла читати йому біблію, а він їй романи.

вона не любила жити майбутнім чи минулим, завжди роблячи все для цього моменту. вона була реалістом, емоційним реалістом.завжди дивилась на життя без рожевих окулярів. без жалю убивала людей, адже нею керувало правило “якщо не вб’єш ти – вб’ють тебе”.

він був стриманим, і жив за таким же принципом. йому краще вдавалося розраховувати все на майбутнє, не забуваючи про теперішнє. він був милим у спілкуванні, завжди оберігав її, робив усе для неї.

Куроло кохав її, безмежно кохав, заради неї йшов на все, не втрачаючи здоровий глузд і вона неодмінно кохала його, завжди кохала і буде.