Глава 1

– правда чи дія? – говорила блондинка.

– давай дію – відповіла я.

– отже дія – дівчина задумалась, але через декілька секунд продовжила – ти маєш поцілувати першого хлопця який сяде на он ту лавочку

– добре, але ніхто ж не знає коли туди хтось сяде і чи сяде взагалі

– нічого, ми почекаємо – тепер вже говорила брюнетка.

– ну, а поки ми чекаємо, давайте продовжимо гру

Всі погодились.

Поки дівчата грають я вам трохи розповім про себе. Мене звати Аліна, але друзі частіше називають Аля. Мені 20 років і в мене є брат. Ми з ним двійнята. Доречі його звати Владислав Ванат, або коротко Влад. Родом я з Кам’янця – Подільська. Хлопця в мене немає, розійшлися десь місяць назад. В рідному місті закінчила медичний коледж і два роки назад переїхала до брата в Київ влаштовуватися на роботу. Спочатку працювала в звичайній поліклініці, але з наступного тижня буду працювати в клініці “Dila”.

Ну здається все.

– Земля викликає Алю – говорили дівчата.

– що таке?

– твоя жертва прийшла – сміючись відповіла Ангеліна.

– ха-ха, як смішно

– та все, не дуйся, а краще іди он хлопця того цілуй

Оскільки було темно, лице хлопця видно було погано. І проклинаючи той час, коли я погодилася грати пішла в напрямку сусідньої лавочки.

Хлопець сидів в телефоні і зразу не побачив, що до нього хтось йде. Коли я сіла на коліна до хлопця він хотів, щось сказати, але мої губи накрили його. Приблизно через 30 секунд я відсторонилася від нього і вже хотіла піти, але чоловіча рука на моїй талії не дала мені цього зробити.

– і що це було красуня?

– ну якщо в тебе таке вперше, то це називається поцілунок, і таке…

– я знаю, що таке поцілунок і питав тебе не про те

– а про що тоді?

– наприклад про те, як тебе звати?

– а ось цього тобі вже знати не потрібно

– давай ти мені просто даси свій номер, як компенсацію

– що?

– ну, а якщо ти моя долі і я навіть не зможу тобі подзвонити або написати

– ну якщо це доля то ми с тобою ще зустрінемося

– ну ні, так не піде, ти мені свій номер залишиш, а потім і дізнаємося чи доля це чи ні, або я тебе не відпущу

– добре, давай свій телефон

Хлопець вільною рукою дав свій телефон. Я швидко ввела свій номер і вже хотіла іти.

– а поцілунок на прощання?

– та пішов ти

Я вирвалася з його обіймів і пішла до дівчат.

– Аля я пишаюся твоєю витримкою – говорила Катя.

– дівчата, я більше в такі ігри грати на буду

Дівчата просто закотили очі. Посидів ще півгодини ми розійшлися.