Диво

(P.S. я б хотіла написати більш велику та послідовну історію, але я надто пізно почала, а закінчити хочу вже зараз, до нр, тому..)

Розділ другий(і останній)

Дімон прокинувся від яскравого сонечка за вікном. Так, безсумнівно, глобальне потепління вже настало. Але і в цей раз його це не дуже цікавило.

Він дивився на свого коханця. Дивним чином трапилось так, що він не пішов з хати Діогєнчіка того дня. Але це на щастя. Бо тепер йому і не треба звідси йти. Це тепле ліжко — тепер їхнє спільне. А ці ясні очі навпроти його обличчя і ця чудова усмішка сяють так лише для нього.

— Слухай, а я міг би стати Моїсеєм серед хом’яків.

— Можливо, але ти наче поки що Діоген.

— Та ні, я про те, що я тебе того дня врятував. При чому, дуже неординарним способом, — він ляснув свого хом’ячка по дупці.

— То може приведеш ще десяток таких, пропащих? Рятувати будеш, — нахмурився Дімончік.

— Оо, ні, не тепер. То був може і не перший, але останній раз. Я тобі вже казав, що спочатку ти мені не сподобався фізично?

— Боже, не нагадуй. Як ти взагалі міг трахати того, хто тобі не подобається?

— Ну, я був молодий, дурний…

— Пройшов лише рік, ти не старий, а дурним так і лишився, — Дімон різко прикрився подушкою від ляпаса, який мав оглушити його нещасну голівоньку, — який хом’як з синдромом рятувальника додумався б допомогти комусь через ліжко, окрім тебе? Це жах.

— Згоден.

***

Пройшов рік, вони досі разом в своєму чудовому хом’яківському світі. Насправді, він жорстокий, цей світ. Дімона звільнили з роботи, чому доволі сильно посприяв Діоген, який навіщось написав його босу купу матюків, коли Дімон намагався відмазатися і пообіцяти, що то було в останнє.

За це Діоген був жорстокий побитий і трахнутий, бо нєхуй. Але в цілому все пройшло успішно. Дімон знайшов більш приємну роботу, і хоч й не мав великого успіху, але життям був задоволений.

Сам же Діоген, потішивши своє его тим, як змінив життя свого коханця, схоже, забув за своє почуття провини. Хоча ні, він все ще потай спокутував її, провину, просто більш нормальними способами. Саме тому у них в квартирі зара живе не то 5, не то 6 котів з вулиці. А може вже більше, у Діогена ще та удача на них.

Але ми зовсім забули за декого..

Аліна(та хом’ячиха, з його колишньої роботи) все ще іноді скидає йому меми з порошенком. Вони вже давно зрозуміли, що є просто хорошими знайомими, і навіть не намагалися якось змінити свої стосунки. Та і не змогли б, бо Дімон був приречено закоханий в своє маленьке диво (з бочки) Діогенчика.

З новим роком (особливе вітання Аліні, Наді, можливо Ромі та Івану ХЕХЕ)!!