Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал

    Аж раптом до дівчини підбіг хлопець і почав говорити до неї:
    -Як пройшло перше заняття?
    Проте дівчина була повністю в своїх роздумах і не помітила, що хлопець щось почав говорити.
    -Оля!!!
    -Що?!
    Змінивши тон на більш спокійний хлопчина продовжив: -Як пройшло перше заняття?
    -Нормально, контракт підписували
    -Контракт для того щоб навчитися фокусам?
    -Не фокусам
    -А чому ж тоді?!
    -Магії – сухо відповіла дівчина
    -Чого ж ти мене не запросила?! Ти ж знаєш як я люблю магію!!!
    -Тебе б навіть не пустили б, там лише по запрошенням вхід
    -В такій обшарпаній будівлі? Не сміши мене
    -Ну добре, може я трохи перебільшую, але б ти все одно не зайшов туди
    -До речі, чому ви займалися в такій будівлі? Що це за організація така?
    -Та не організація, а клуб!
    -Але ж хтось це організував! Забудь, нехай буде по твоєму. Краще дай мені той контракт, будь ласка
    -Тримай, Ні-ко-лас – проказала посміхнувшись Оля
    -Дякую, О-ля
    Дівчина йшла й помітила як її друг прямує в напрямку дерева. І підбігла до його, та підставила руку до дерева, коли хлопець збирався зіткнутися з деревом.
    -Ого, нічого собі, я мало не розшиб собі голову. Дякую велике
    -Я не тебе рятувала, а дерево
    -Я не розумію перший пункт, – відійшовши вліво від дерева говорив хлопець, – тут кажеться, що якщо розкажеш комусь не з членів клубу, то на тебе чекає покарання у вигляді заморожування, а тому кому розкажуть зітруть пам’ять
    -І що тобі тут не зрозуміло?
    -Заморожування чого?
    -Я думаю заморожують людину, яка розкаже
    -Як це?! Тебе ж не заморозять?!
    -Напевно, все таки так
    -Тобто не заморозять?
    -Тобто заморозять
    -Як?! Чому?! Навіщо?!
    -Заспокойся
    -Навіщо ти мені розказала?! – напівістерично прокричав Микола
    -Ти ж мій найкращий друг
    -І що?! Життя не дороге?!
    -Я вже виконала все що я хотіла в житті
    -Ти стала художником?!
    -Ні, але це вже не важливо. Головне, що я розповіла всім хто підписував не читаючи контракт всю правду
    -Добре, поговоримо, коли прийдемо до тебе додому – втомлено сказав Микола.
    Дівчина погодилась й підлітки пішли далі по дорозі…

     

    0 Коментарів

    Note