Невідкладна допомога

Локі гнав коня всю ніч без зупинки. Тварина тяжко схропувала, навіть  деякі місця на тілі коня вкрилися густою піною. Хлопчик не міг дати жеребцеві перепочити, як би йому не було шкода, але пораненому ставало набагато гірше з кожною миттю. Локі боявся не встигнути, але на щастя вони вже майже досягли мети.

Кінь мчав між деревами та чагарниками, знову опинившись у лісі. І ось нарешті вдалині стали виднітися вогні. Локі з полегшенням зітхнув, зупиняючи жеребця, що захекався, і поспішаючи. Щойно хлопцеві вдалося стягнути з сідла потерпілого, кінь відчув свободу і швидким кроком попрямував до корита до країв наповненого омріяною водою.

Локі ж потяг свою ношу до будинку. Він хотів покликати свого старого на допомогу, але в останній момент передумав. Це могло привернути непотрібну увагу, а водночас і небезпеку.

Але раптом Інґвар і сам з’явився, здивовано розкривши рота:

– Локі… Ти що наробив? – з тривогою промовив старий вчитель.

– Я потім все поясню… – насилу видавив із себе хлопчик, укладаючи пораненого на ліжко. – Він сильно поранений, там стирчить стріла і… – вказав Локі на постраждале місце і тільки потім обдарував своїм запитальним поглядом Інґвара.

– Це не ти його поранив?

– Ні звичайно! – хлопчик починав лютувати. – Я знайшов його в лісі, коли збирав твої лілії! І я присягаюсь, що мене ніхто не бачив, а зараз його треба рятувати…

Локі не встиг домовити, як старий підбіг і почав уважно оглядати рану. Провівши над нею кілька разів рукою, важко зітхнув.

– Йому ще можна допомогти, – нарешті зруйнував незручну тишу Інґвар і звернувся до учня. – Я займуся стрілою, а ти в цей час повинен принести мені деякі зілля. Слухай уважно…

Старий вчитель швидко назвав усе, що йому було необхідно, і відправив хлопця, а сам зайнявся жахливою раною.

Порятунок нещасного затягнувся на всю ніч. Ні Локі, ні Інґвар не відходили від свого пацієнта ні на крок. Але старий з полегшенням відзначав, що стан пораненого хлопчика повільно, але правильно приходить в норму. Стрілу вдалося без ускладнень витягти. Але за раною, яку вона залишила, необхідно було ще спостерігати. І вже цю роботу Інґвар повністю поклав на свого юного учня: “Ти знайшов, значить, це твоя відповідальність”, – Локі не був проти, навіть навпаки. Вперше за весь час Інґвар довірив йому щось справді важливе. Залишалося тільки постаратися виправдати сподівання старого.

Локі не помітив, як заснув на світанку. Він стежив за постраждалим більшу частину ночі, але втома сильно зморила хлопчика. І ось раптом він відчув ворушіння під собою і розплющив очі, швидко прокинувшись.

Незнайомець заворушився, починаючи приходити до тями. Він розплющив очі, але відразу ж закрив знов. Де б він не знаходився, там було надто світло. До того ж, будь-який рух приносив досить неприємні відчуття у всьому тілі.

– Гей, ти ще живий? – подав ще тихий і втомлений голос Локі з цікавістю дивлячись на світловолосого.

Тільки зараз він звернув увагу на вбрання незнайомця. Все було з дорогих тканин із золотою вишивкою… Ким би не був цей хлопчик, але він наче з багатої родини. Це змусило задуматися Локі і не на жарт насторожитися. Йому доводилося не раз бачити дворян, які проїжджали повз містечко. Їхнє спілкування, звички та ставлення до менш забезпечених асів було жахливим. А Локі терпіти не міг таких особистостей.

– Наче живий… – насилу застогнав світловолосий і спробував підвестися на ліктях, але це виявилося марно. – Моя голова…

– Так, ти не дивуйся так, – хмикнув Локі. Він мав одну незвичайну звичку — перевіряти асів на стійкість. – Впасти з коня завдання нелегке.

– Я впав з коня… – здивувався незнайомець. – Ось цього я не пам’ятаю…

– Мабуть, дуже сильно вдарився головою коли впав, – цього разу Локі наважився і посміхнувся. Але навіть цього разу блондин не подав виду. – І може ти уявишся? А то навіть не знаю, як до вас звертатись, пане…

– Я Тор… – промовив хлопчик і різко замовк.

Він зрозумів, що зробив велику помилку… Але він перевів погляд на свого, напевно, рятівника і придивився до нього уважніше. Вираз обличчя не змінився. Хлопчик, явно трохи молодший за нього самого, з цікавістю в очах дивився на нього. – Просто Тор.

– Невже? А судячи з одягу і твого скакуна я не посмів би назвати тебе Просто кимось там, – хмикнув знову Локі і насупився. – Щось ти явно не домовляєш, Просто Тор.

– А ти сам представитися не хочеш? Або мені називати тебе Злим Хлопчиком? – Раптом висловився Тор, від чого Локі впав у ступор. Такої відповіді він точно не очікував.

– Мене звуть Локі… – він опустив погляд. – У тебе на спині глибока рана. Я і мій учитель змогли тебе трохи… підлікувати, але це ще треба повторювати якийсь час.

– Це? – не зрозумів Тор, до чого хилить Локі.

– Краще не вдайся до подробиць і просто повернися.

Тор вирішив нічого на це не відповідати і обернувся. І як тільки він це зробив, відчув полегшення в тому місці куди потрапила злощасна стріла Бальдра. Це щось було прохолодним і вологим, дуже незвичним. Але зараз для Тора було головним те, що відчуття виявилися приємними і добре знімали біль.