Топись, палай, пануй!
від Rohak SofiiaТопись, палай, пануй!
-Прошу сюди, пані.-манірно сазав Джек, і з єхидною усмішкою провів Софі до невеличкої каюти.
Дівчина бачила цього пірата вперше.
-Боже, пірата! *Що я роблю* Скакало у її голові. Але щось незрозуміле тягло її до нього.
-*Чому він такий гарний?- Його запах рому та терпких прянощів, впевненість у собі та горда усмішка, яка пасувала лише йому. Впевнені рухи Джека, такі приваблюючі. Софі бачила його вперше і робила все, щоб емоції не захлинули її.
-Я знаю, що дуже гарний, але давай проведемо час разом пізніше, крихітко.-так само з усмішкою проказав капітан.
-Що? Ні!-Софі гордо підняла голову-Крихіткою для тебе я зможу стати у двох випадках, або я сп’янію, або мене примусять-тепер уже посміхалася Софі.
-*Хм, яка цікава, горда.*Ще поговоримо, я попрошу помічника Гіббса занести тобі речі, у цьому наврядче зручно подорожувати Карибами-проказавши це, Джек вийшов з каюти.
Дівчина залишилася у каюті на самоті. Вона обійшла невеличку кімнатку, запах морської води, рому. Все приваблювало її тут, на “Чорній Перлині” величному кораблі капітана Джека Спароу. Різкий опік у грудях, дівчина впала додолу.
-Ах! Я…
Софі заклало вуха, вона нічого не чула і готова була провалитися в обморок, аж поки не почула дивний голос.
-Ти на правельному шляху.Топись, палай, пануй!-прошептав прямо у голову дівчини дивний звук.
Спалах і все проходить….
-Що за чортівня?! Що це означає? Я потряпляю у реальний світ піратів далеко у минуле, дивний голос у моїй голові говорить мені щось про шлях, невідомий штовхає мене просто з моста, знаючи, що я потряплю сюди, я то спалахую з середини, то замерзаю! Що в біса зі мною коється?-В цей момент входить пан Гіббс.
-Міс Армстронг, я приніс вам речі, це все, що я зміг знайти на кораблі.
-Е, так дякую.-не може отямитись Софі.
У вас все гаразд?-спитав спантеличений пірат.
-Так, так все добре, дякую…
-Гаразд, залишу вас. Ми скоро відчалюємо….
Дівчина взяла одяг та почала одягатись, вона вбрала біли блузку та чорні потерті штани, благо вона була у чоботях, які їй стали в нагоді. Софі поправила біле волосся та вийшла на палубу. Заклопотані пірати бігали навколо, готуюючись до відпливу. Софі оглянулась і побічила на капітанському містку Джека з Гіббсом, які щось потайки обговорювали. Згодом один з піратів помітив дівчину і підійшов до неї.
-Я Фельтчер, буду тобі допомагати на кораблі та вчити володіти шпагою-озвався на вигляд грізний та підстаркуватий пірат.
-Дякую, я Софі-відповіла дівчина.
Фельтчер показав їй коррабель і провів її до піратського столу на вечерю.
-О, привіт, крихітко-привітався Джек-проходь до нашого скромного столу.
-Скільки разів повторювати, що я ніяка тобі не крихітка!-сказала Софі і сіла за капітанський стіл.
-Гаразд, гаразд-Джек звів руки догори, наче перед ним тримають револьєр.-але принаймні розкажи, як така краса попала на мою “Перлину”.
“Софі переповідає історію появи”
-Хм,- усміхнувся Джек.
-Що смішного в тому, що я попала сюди?
-А як же? Ти була нещаслива у себе в, як ти кажеш? Лондоні. Хотіла бути вільною, а що може бути кращим за піратське життя?
-Але не кожен день потряплають жінки на декілка століть у минуле..-продовжила Софі.
-Так, тому побачимо що з цього вийде-знову грайливо усміхнувся Джек.
Пірати закінчили вечерю, а Софі подалася на палубу. Була уже глибока ніч, але їй просто потрібно було усе обдумати. Непомітно для неї, підійшов капітан корабля.
–
0 Коментарів