Розділ 1

Розділ 1

     Ніч, що ми знаєм про неї? Тільки ніччю нам відкриваються секрети інших людей. Тільки в цей час ми відкриваєм душу, робимо не дуже нормально-моральні вчинки. Та тільки зараз, тільки тут ми живимо, дихаємо, це «ми» зараз справжні. Ось така вона ніч: роздягає повність, оголює твою душу та помисли, а тобі залишається лиш підкоритися цій силі.

   Десь напевно третя година ночі, та на сходах багатоповерхівки роздаються тихі голоса.

— Ну як воно тобі? Бути тим, кого ти проклинала? — запалюючи сигарету, насмішило питає брюнетка з довгим волоссям.

— Ой, блять, йди нахуй! По-перше, бути преподом в універі це не на багато краще, ніж говорити «Так, чим можу допомогти. Тобто столик забронювати на вечір чи вдень?». Ти ж в курсі, що ти наче якась прислуга? — шатенка з каре дістала цигарку та піднесла до цигарки співрозмовниці, бо немала запальнички.

— Ммм, да. Тут ми з тобою обидві лохонулись. От би ти була у мене викладачкою… В мене автомат стояв би, надійніше ніж хуй мого колишнього.— Видохнула дівчина дим зі смаком шоколадної капсули.

— Во-первых, моя дорогая, «за отсос — любой вопрос», во-вторых, какой нахуй бывший? Твою девственность забрал прекрасный розовый вибратор.— Заязвивши подрузі, зробила довгу затяжку, видихнувши дим сигарети червоного“Marlboro”, що став майже ароматом, візитною карткой дівчини, з 10 років.

— Софі? Як ти думаєш в нас з ним є шанси? Чи все таки він не має до мене почуттів? Я вже з ним спілкуюсь, та дохуя, 6-7 років точно. Ось подивись. — Дістає з карману штанів свій телефон та простягує дівчині. Та прийняла його та почала читати останню переписку.

— Ну давай подытожим. Он ебьет тебе мозги ещё со школи, вы регулярно говорите друг другу: «Я тебе люблю.  Добрий ранок. Як ти себе почуваєш?», как будто у вас все 7 лет сладко-букетный период. Если это не любовь, то что? Хотя у вас не было не секса, ничего, и когда разговор заходит про отношения, он говорит: «Я ще не знаю, мені потрібен час, що розібратися в собі. Я тебе люблю», целует в лобик и все, я же вроде ничего не упустила, верно? Дорогая, моя любимая, забудь о нем или лучше пошли его нахуй. Это же легко, или найди другого перспективного человека. Как вот Назар, а что? Работу дал, я уверена вы с ним переспали. —  Знову Софія повчала подругу, бо вже заї’балась слухати про тюбика Артема, який регулярно стає темою для діалогу і психологічно розбірку поведінки людини. І скільки б разів вони не доходили до висновку, що він підир, яких ще світ не бачив, все марно.

— Я ще раз тобі повторюю Назар, це прекрасний, чудовий, різнокольоровий — друг. Тим більш у нього також є прекрасний хлопець, і вони скоро одружуються. А повір мені на слово, змагатися з просто ахуєнним задом його обранця, в мене просто і шансів немає. Зате тепер потрібно влаштовувати їх весілля, при чому виїздне, непогане перше завдання в ролі адміністратора. А взяв він мене на роботу, бо по-перше, мені потрібна практика. По-друге, він добре мене знає і мої здібності. По-третє він у мене в невеличкому боргу. — Докурючи сигарету сказала Інна. — Але чому ми все про мене, та про мене. Краще скажи, як це бути демоном-узурпатор в очах 17-18-річних дегенератів? Або ще прекрасніші запитання: «Що в тебе на особистому? Як Христина?»

— Вітаю наречених, ну, а за твой зад. Я думаю он у тебя восхитительный, кстати сиськи тоже. — Втянувши побільше диму, заповнючи легені майже до останнього.— Знаешь мы разбежались, расстались импортируй, как хочешь. Если коротко, ей было некомфортно из-за моей  «гиперропеки». — Інна не втрималась від смішка, в адрес подруги, через таку причину розлучення.

— Знаєш. Мама. В чомусь вона права.

— Ой, иди ты нахуй…

— Тільки якщо на твій. — Підмигнула дівчина. — Тоді, які в тебе плани на цей рік?

—  Думаю, что я не знаю. Может встречу какую-то прекрасную первокурсницу и мы уедим с ней в закат. Ибо меня деканат так прежмет, если узнаёт, что мы с ней философски разбираем Камасутру, чисто в пределах православия и науки. Так что в перспективах научить первокурсников отличать философские мысли и их пьяный бред в есе и рефератах.  Ну, а потом, требовать, что мне нужны не их знания, а пьяные мысли которые возникают в 3 часа ночи. Ведь, ебать детей так прекрасно.— Затушила окурок цигарки.

— Сказала ніби тост, але підйоб звичайно ї’бейший. Але ти подумай. Все ж таки, потрібно чимось відволіктись. І давай побільше довіри пратнеру, якоїсь свободи.

— Знаешь, может ты и права.

Дівчата задумались про сказані слова. Настигла тиша, вогники освітлювали ціле місто. До цього краєвиду було легко звикнути. 24 поверх, балкон і чудовий вигляд на місто. Саме тут, саме на цьому місці відбулись найцікавіші події. Перша зустріч, цигарка, поцілунок, відверта розмова, зупинка від суїциду… Таке прекрасне місце, на якому все, здається штучним та іграшковим; автомобілі, люди, слова. Така мовчазна тиша пробула 5 хвилин, допоки ніжний морозець не пройшовся по шкірі дівчат. Взглянувши одна на одну, без слів кивнули та розійшлись по домам. Точніше по квартирам, Інна жила на 24 поверсі, а Софія на 23.

   Як вони взагалі зустрілись, можливо хтось когось затопив, не працював ліфт і вони зустрілись на сходах. Ні, вони знайомі зі школи. Десь на початку 9 класу, дівчата знайшли одна одну, ні, не за гаражами. Просто один раз на уроці світової літератури дійшли до висновку, що кількість вживання алкоголю/наркотиків рівнопропорційний популярності автора. Так і зійшлися два генія. Вони пройшли багато чого разом, цигарки, алко, поцілунки. Дійшло навіть до зізнання в коханні. На жаль, далі в них нічого не пішло, характери занадто різні, Інна намагалась ідеалізувати стосунки, а Софія занадто гіперопікала свою дівчину. Іноді було забагато звинувачень в зраді, зі сторони Інни. Так, недовіра, вона нікому не могла довіритись, боялась людей та їх зради. Єдине в чому вони були згодні до кінця своїх днів — разом назавжди, в будь-яких відносинах. Так і сталось. Хоч Софія і пішла після 9, поступила в універ, за 4 роки написала матеріал для докторської, тому в свої 25 стала викладачем філософії. Інна, провчилася всі 11 класів, оскільки школа була приватним ліцеєм, то набратися корисних знайомств вона встигла. Наприклад Назар, якому вона допомогла піти разом в гей-клуб, познайомитись з нареченим і якому допомагає влаштувати весілля. За таку тісну дружбу, в неї є робота з початку 4 курсу адміністраторкою в престижному ресторані в центрі міста. До цьогу моменту вона отримувала стипендію та отримувала додаткові кошти від сім’ї. Сама ж ніколи з ними тісно не спілкувалась, батькі не були проти таких відносин. Хоча дівчата були дуже зайняті впродовж 5 років, завжди знаходили час один для одної. Тільки рік тому вони дізнались, що стали сусідками, можливо це доля, а можливо це підступний план СБУшників, які вирішили не розлучати дівчат, тому їм вискакували реклама тільки цього житлового комплексу.

Ось так і пройшла остання літня ніч.