Аріель-фея води і не тільки

Після неймовірно красивого вихору блискіток , в який потрапили ці двоє , вони опинились в глибині якогось хвойного лісу. Там кувала зозуля , бігали білочки , літали різні комашки.

-ці світлячки такі милі.-зачаровано промовила Аріель.

-це не світлячки,-твердо відповів Діксон.- це феї.

-феї?- в дівчини був легкий шок, бо не кожен ж день бачиш справжніх фей на власні очі.

-саме так. Вони щоссь типу бджіл в вашому світі , тільки вміють розмовляти. Ти теж фея до речі.

В голові дівчини не все вкладалось.

-я теж фея? Але ж я не така , як вони…

-існують різні види фей ,невже так важко додуматись?- роздратовано почав той.- Ти-фея з реального світу , в тебе інші можливості і тому подібне. Ти -не фея з нашого світу , тому ти практично повна протилежність тих фей , що тут.

Арі стало некомфортно від тону , яким говорив Діксон. Він був таким грубим і агресивним , що ще трохи і вона б розплакалась. Коли вони з Генрі сварились ,то вона практично завжди починала плакати, в неї не виходило стримувати сліз. Вона надто емоційна , і їй важко справлятись з емоціями , ще й в таких ситуаціях.

-а можна приязніше розмовляти? Ти дуже агресивний…

-я не агресивний , я роздратований, а коли я роздратований – я поводжусь саме так , як зараз.

-що не так?

-я голодний.-сором’язливо промовив дік.

І в цей момент дівчина розсміялась. Щиро і голосно.

-ну пішли поїмо.-з усмішкою сказала вона.

-спочатку треба..

Але не встиг він договорити , як його перебила Аріель.

-ні, ми спочатку поїмо. Не можна мучити себе голодом. Тим більше , я теж голодна , тому пішли,-вона взяла його за руку .-куди йти?

І він повів її по стежці до виходу  з лісу.

Вони прийшли в маленьку , але неймовірно затишну забігайлівку,продовжуючи триматись за руки, а коли хлопець це помітив- почервонів і відпустив руку супутниці. Там переважали коричневі відтінки, були миленькі столики і стільці , картини з котиками і різними магічними створіннями. В когось були вуха , довші за зріст. Хтось тримав в руках чарівну паличку. Хтось був з хоботом. Були навіть інші ельфи, такі як Діксон і Тревор, але ще миліші. Діксон провів її до дальнього столика і навіть відсунув стілець для Арі , як справжній джентельмен. Її це відверто здивувало, але вона посміхнулась і сіла за стіл. Можливо, подумала вона, він і не такий ,як здається на перший погляд. Він ,напевно, досить милий в душі, просто його щось могло зламати в минулому, тільки ніхто не знає що саме.

Вони отримали меню і , коли обрали собі їжу і напої, покликали офіціанта-ельфа з дуже красивими довгими кучерами. Вони замовили дві тарталетки з сиром і яблуками і напої: Аріель взяла собі чай з фіалок ,а дік кокосову матчу. Коли офіціант відійшов , то почалась розмова , що вас , як і Арі , поверне зовсім в інший бік.

-не треба загравати з всіма офіціантами.

Дівчина ошелешено подивилась на хлопця.

-загравати? Я просто вічливо поводилась. Чи мені треба вести себе так само нахабно, як ти?Чи ти , можливо, ревнуєш?-дівчинка пильно подивилась в очі своєму супутнику і почала посміхатись.

-я тебе ледве знаю,ревнувати? Думаєш що говориш?

І хоча це прозвучало дуже грубо , але щоки в нього трохи почервоніли і спочатку він навіть зніяковів від цього запитання. Одразу ж скажу, його зловили на гарячому, сподіваюсь, вам від цієї інформації стало легше.

-всеодно, тобі не треба строїти оченята всім під ряд.

-та добре, я зрозуміла вже ,ахах.

Через хвилин 5 вони отримали свої замовлення , а до того вони обговорили трохи біографії Аріель. На диво, дік навіть не перебивав і уважно слухав її розповідь, деколи навіть ставив запитання. Вони приступили до їжі.На диво Аріель, тут готували ще краще , ніж в реальному світі. Все було таке ніжне і солодке. Були дуже добре підібрані інградієнти, смачно і відповідально приготовано, акуратно оформлено. А чай з фіалок то взагалі відпад. По закінченню трапези вони посиділи ще хвилин 20 і просто поговорили , а закінчили , коли офіціант прийшов забрати посуд і принести чек.

-вам рахунок спільний чи окремий?

-спільний

-окремий

Вони сказали це одночасно. Подивились один на одного і дік почав перший.

-поки зі мною дівчина, навіть така , як ти , я не дозволю їй розраховуватись самій за себе.

Дівчатка, можна починати сохнути по Діксону. Він мовчки дістав гаманець , а звідти пару копійок і поклав на стіл. Це були великі золоті монети з обличчям якоїсь жінки на ній. Вочевидь це та, хто започаткував таку грошову одиницю тут.

Після того, як вони вийшли з цьго закладу , вони направились назад в ліс , з якого прийшли. Через декілька хвилин ходьби по ньому вони прийшли на галявину з дерев’яним столом і картонними силуетами, розставленими по різні боки території.

-отже,-сказав дік і став біля столя , спершись на нього рукою.-зараз ми перевіримо твої вміння з стрільби. Стріляла колись ?

Насправді колись вона ходила на стрільбу. Рік тому закінчила, тому проблем з цим завданням в неї бути не мало.Вона чесно відповіла Діксону стосовно стрільби і без проблем влучила практично в центр кожного з силуетів. Дік був , відверто кажучи , в легкому шоці, але промовчав.

Після цього випробування на дівчину очікувало ще 3…