Лисичка

Фентезі-фанфік

Людмила Гакк Олегівна

ДС-20-1

У далеких-далеких краях, де вітер співає пісні деревам, де трави в степах не бачили людину, жила маленька лисичка. У тих землях магією було просочено все: дріади та німфи танцювали в дні сонячного сонцестояння, єдинороги ховалися в хащах серед розрухів стародавніх замків, а зірки нашіптували казки про різні місця, створення, світи. Лисиця любила слухати їх, засинаючи у своїй норі, бачачи світи сповнені незримого, старовинного чарівництва, чудові видіння інших, паралельних світів, незвичайні пригоди. Щоночі вона чекала оповідань зірок, щоб уві сні опиниться там.

Якось руда вирішила помандрувати світом і натрапила на місто. Пробігаючи через натовпи людей, вона натрапила на ярмарок, де почула розмову

-Яка ж я щаслива, моя душа ось-ось покине тіло. Яке ж це чудове почуття.

І цікава лисичка, забравшись на бочки, запитала у дівчини, що говорила.

-Що таке це щастя? Через нього буває так радісно?

І їй відповіла говорила

-Ну, щастя – це власний будинок, куплений на чесно зароблені гроші. Немає кращого відчуття. Якщо ти купиш будинок, то твій світ висвітлять тисячі зірок, все стане дуже легким і таким простим.

-Я теж. Я також хочу бути щасливою. Як отримати цей будинок?

Розповіли їй дівчата про те, щоб купити будинок, потрібно влаштуватися на хорошу роботу, а для цього потрібно стати людиною.

Маленька лисичка, подякувавши їм, побігла в ліс, де, довго благаючи божеств про те, щоб стати людиною, нарешті була перетворена на дівчину. Хоч і перебування в тілі було болючим, лисиця не покладаючи рук трудилася днями й ночами, аби лише заробити грошей. Незважаючи на те, що вона втомлювалася і на старе сире ліжко падало без задніх ніг, думки про щастя змушували її трудитися в поті чола. Руда, звичайно, сумувала ночами наповненими чудовими казками та снами у своїй нірці, але заради щастя, такого важливого, як вона дізналася від усіх, хто зустрічався їй на шляху, їй треба цим пожертвувати. Насилу накопичивши грошей і купивши будинок лисичка прокричала

-Нарешті я буду щасливою: у мене є будинок і більше нічого не потрібне

Але мимо проходив маг сказав

-Хіба це щастя? Досягти майстерності у магії, ось це щастя!

Тяжкість тіла змусила лисицю опуститися навколішки від болю та розчарування. Вона так працювала, терпіла незручності людського тіла, і це виявилося даремно.

Але вона вирішила не здаватись і досягти щастя. Тому й вступила до школи для чарівників. Проходячи через важкі випробування, відчуваючи тепер не тільки ріжучий біль від перебування в людському тілі, а й мерзотну обпалюючу трапляється при використанні магії, що заповнює кожну клітинку, немов гарячою чорною смолою, лисичка продовжувала працювати, ночами ридаючи в подушку. далекі історії зірок. Минули роки, лисиця закінчила академію та проговоривши

– Ось воно щастя. – була готова розплакатися

Але стара жінка, що проходила повз, сказала

-Любонько, що ти таке кажеш? Щастя – це успішно вийти заміж. Ось коли це зробиш, у твоїх грудях оселиться ангел, який грає найкращу музику.

-Заміж? -перепитала дівчина

-Так Так. Знайти багатого та доброго чоловіка і поєднати себе з ним узами шлюбу, – повторила жінка

Сльози вже збиралися политися з очей, але вона вперто витираючи їх вирішила продовжити свій шлях на щастя. Знайшовши того, кого всі вважали за ідеальне, вона, прчіарувавши його, готувалася піти під вінець. Але перед цим вона вирішила прогулятися містом і уточнити у когось про щастя. Побачивши натовп жінок, він підійшла до них і сказала

-Скажіть, а я буду щаслива маючи будинок, володіючи магією, будучи зарученою з добрим чоловіком? – сказала маленька лисичка втомленим, трохи охриплим голосом.

-Що ти, що ти, – відповіла їй одна жінка, – для щастя потрібні ще дітлахи. Заведеш їх і будеш немов у раю.

– А я ось не згодна, щоб бути щасливою, потрібне господарство та багато землі, – відповіла інша

-Золото, потрібне золото, -вторила третя

Поки між жінками почалася суперечка, лисиця пойшла геть із міста, зриваючи людський одяг і звертаючись у справжній вигляд. Вона так утомилася. Вона просто хоче спати. Знайшовши свою нірку і прикривши свинцеві повіки, вона почула рідні голоси зірок, вона бачила уві сні сказання, нашіптані ними. Лисичка, бачачи ці прекрасні сновидіння, плакала, адже воно, її щастя.