Демони не святкують Різдво

Присвята:

моїм безбожним ідеям, їх посланнику і пісням Rainbow Kitten Surprise та Queen

— ну ж бо, Кроулі, відчини двері, – тихо бурмотіла собі під ніс двічина, вже втретє гримаючи у двері квартири

Не пройшло і десяти хвилин з початку її настирливого і вимогливого стукоту, як двері таки відчинились і показався сам демон власною персоною, щоправда…

— кому там в небесну святість живеться так безтурботно… – одразу невдоволено викрикував він, доки відчиняв двері і не побачив, хто за ними стояв, – Кора?

Так, він був не надто задоволений пізнім візитом і, якщо повернутись на декілька секунд назад, то Кроулі саме збирався навчити гарних манер і розповісти про допустимі години відвідування(таких у нього, звісно, не було) безсоромнику, що відволікав його від надважливих роздумів та стояння посеред кімнати і витріщання на спинку стільця

— як ся маєш, Кроулі? Ще ноги не відмовили? Чи чого ти так довго не відчиняв? – так, за порогом була Кора. Його Кора, яка, схоже, наслідувала поведінку, тож стояла нагло, а може і просто втомлено спершись на дверний косяк

— чого ти вештаєшся сама о такій пізній годині у передвечір Різдва? – він пропустив мимо вух підкол дівчини, але його тон став м’якшим і він паралельно зняв темні окуляри, які вдома, звісно, не носив, та схопив зі стола, коли очікував побачити за дверима незнайомця

— прошу, просто впусти, я втомилась, – дівчина і справді виглядала виснаженою, Кроулі мовчки відійшов всторону, пропускаючи Кору

Вона вдячно кивнула і, скинувши пальто, яке притрусило снігом, поплепталась до вітальні, а демон чемненько йшов за нею і, відверто, був стурбований такою поведінкою та виглядом дівчини

Кора плюхнулась на диван, перекидаючи ноги через бильце, а Кроулі сів поряд з її головою

— то відколи, кажеш, демона хвилює Різдво? – дівчина на силу тримала очі розплющеними

— нівідколи, та ви, люди, його чогось святкуєте і дуже цьому тішитесь, того і запитав, – знизив плечима Кроулі і підсунувся ближче, щоб покласти голову Кори собі на коліна

Якийсь час, вони сиділи(і лежали) в тиші, яка не навіювала дискомфорт, та зате спокій. Кроулі звично розкинув руки в сторони і уникав зорового контакту, в той час як Кора то заплющувала очі на відносно довгий період, то майже не кліпаючи вдивлялась в жовті очі демона та його тонкі зіниці

— знаєш, може тому я і прийшла до тебе, бо втомилась від своїх же думок і хотіла, щоб ти мені допоміг, – нарешті заговорила вона

Кроулі лише зараз опустив очі і з здивуванням глянув на дівчину

— я слухаю

— мені нема що розповідати, – дівчина промовчала декілька секунд, але таки заговорила, – я не розумію, Кроулі, чому усе так відбувається? Чому світ завжди має бути таким жорстоким і темним, у чому сенс цього всього? Чому цей ваш Бог дозволяє, щоб усе йшло саме так і не втручається, хіба ж це не його мета, допомогти..? – на останньому реченні голос дівчини обірвався, а на очах виступили сльози, які повільно скотилися по обличчю до скронь

Корі було боляче, до біса, прости Кроулі, боляче, страшно і важко. Важко усвідомити, хто і за що так її карає і чого її життя котиться в прірву

Демон скривився.

— послухай те, що я тобі скажу зараз, – тихо почав він, так-сяк витираючи сльози дівчини рукавом своєї кофти,- ти кмітлива, не дурна, тож послухай. Немає Богу до нас жодного діла. Він є і він просто робить, що собі задумав, не пояснюючи, не говорячи ні до кого з нас. Ти думаєш, ангели і ми виконуємо його Великий Незбагненний Задум, бо він його пояснив? Чорта з два. Він не говорить ні з ким. Ти просто існуєш і діло до тебе є тільки тобі самій і мені. Подорослішай і зрозумій це врешті, – по його тону було зрозуміло, що Кроулі і сам не в захваті від того, що говорить

— ти сказав, мені і тобі тільки є діло..? – перепитала дівчина, не будучи впевненою в його словах

— по-перше, ти не в тому шукаєш суть, а по-друге, тільки нам двом і якщо ти про те, що я думаю, то так, мені є діло до тебе і нема чого дивуватись

— але ж, якщо все, як ти кажеш…

Дівчина не встигла договорити, бо Кроулі роздратовано її перебив

— янгол би тебе побрав, Коро, я ж казав, ти не дурна, то і не поводься як дурна! Просто живи собі і перестань думати про дурниці, які тебе не стосуються. Так, життя не казка і люди жорстокі, не світ, а саме люди, але нічого не зміниться, тобі доведеться звикнути

— не кричи на мене, я хоч не зганяю свій гнів на Бога на кімнатних рослинах, доки у них листя тремтіти від голосу не почне! – дівчина піднялась і сіла, щоб бути на рівні з демоном, хоча голос настільки не підвищила

— я не кричу на тебе, але й тобі перегинати не раджу, – додав Кроулі вже тихіше, але не менш погрозливо

Декілька хвилин вони обоє мовчки пускали іскри з очей, доки Кора нарешті схилила голову на плече Кроулі, може, від перевтоми, і той зробив те саме, але вперся в голову дівчини. Чудове вирішення конфлікту

— пробач, що я почала влаштовувати істерію, – прошепотіла дівчина

— не вибачайся, я теж надто завівся. Але ж то і не сварка, правильно? І все ж, нема тобі чого сподіватись на чиюсь допомогу. Вкінці ми всі опинимось одні

— дуже позитивно, Ентоні Кроулі, дуже позитивно, дякую.

Так, точно, вирішення конфлікту було чудовим. Тепер лише тихі перешіптування із заплющеними очима

— я серйозно. Але перестань думати про це

— добре-добре, перестань бути таким насупленим, – Кора передразнила його і так само нахмурила лице

— ну все, годі, – демон всміхнувся і відвернувся

Кора взяла його обличчя руками і повернула до себе, вдивляючись в чудні очі. Близько, надто близько. Кроулі міг спокійно відкинути її руки і просичати щось в своєму роздратованому стилі, та замість того лише спокійно піддався

— кажуть, очі – відображення душі, але в твоїх нічого не видно. Вони наче не живі, але ж я знаю, що твоя душа сидить дуже глибоко

Тепер він таки не витримав і різко піднявся з дивану, одразу повертаючись спиною до дівчини та прямуючи до дверей кімнати

— годі вже. Я йду спати

— стривай, а різдвяної вечері не буде? – розсміялася дівчина услід

— не в цьому домі, спробуй інший, – Кроулі різко махнув кистю догори і двері за ним зачинились, грюкаючи

Дівчина втомлено усміхнулась і вляглась на дивані. Мабуть, Кроулі думає, що хоче провести цю ніч наодинці, та наврядчи він не повернеться за пів години і не попросить Кору піти до спальні з ним

— іду спати і точно не буду зараз думати ні про тебе, ні про те, що ти робила чи казала, – наостанок крикнув він зі спальні

Точно повернеться. Це ж Кроулі.