Чи все так добре закінчиться, як почалося?

Венздей вийшла з кімнати, а Енід жестом показала руці шпигувати за нею. Вчасно прийшовши на місце зустрічі дівчина побачила Ксав’є, котрий прийшов трохи раніше.

—Привіт Венздей. Чудово виглядаєш!—Сказав хлопець.

—Дякую.—Відповіла дівчина. Затягнулася незручна пауза.

—Тож куди йдемо?—Ніяково мовив Ксав’є.

—На кладовище.—Як завжди холодно відповіла Венздей і пішла в указане місце, а хлопець потягнувся за нею.—Якщо ти не проти.—Додала дівчина і сама була в шоці з себе.

—Добре.—Мовчки пройшовши хвилини дві, Ксав’є врешті решт не витримав і запитав поглянувши своїми зеленими жвавими очима в очі дівчини.—Венздей, що у тебе з Тайлером?

Дівчина у відповідь подивилася хлопцю прямо в очі і завмерла. Здавалося, що її чорні, як зимова ніч, очі зовсім стекляні і позбавленні будь-яких емоцій, але придивившись можно було побачити леть помітний вогник відчуттів.

—Нічого. Нас з Ґелпіном молодшим нічого не об’єднує.—Відказала Венздей і повернулася знову вперед продовживши йти, як і до цього.

—Венз, тоді на балконі, я хотів сказати, що ти неймовірно граєш. Ти просто неперевершена. Це було так чарівно і казково.—Мовив Ксав’є, щиро захоплюючись дівчиною, згадуючи її мелодію на віолончелі.

—Дякую.—Кинула Венздей.—А що ти робив на моєму балконі о такій пізній порі?—Недовірливо запитала дівчина.

—Я тебе шукав цілий день, а потім почув твою музику і одразу помчав на звук.—Зніяковів хлопчина і на хвилинку відвів від неї погляд.—А куди ти зникла тоді,.нікому не сказавши?—Серйозно сказав Ксав’є повернувшись до дівчини.

—Я тобі скажу, але нікому не слова, ясно?

—Угу

—Я ходила з Юд…

З кустів вийшов Тайлер перериваючи дівчину.

—Люба Венздей, а чи знала ти, що вночі ходити з художником погана прикмета?

—Чого тобі, Тайлере?—Сердито вигукнув Ксав’є.

—Мені не “чого”, а “кого”.—Усміхнувшись продовжив Тайлер наближаючись до Венздей.—Венз, згадай, як добре нам було разом… Я не розумію, нащо тобі цей обірванець, коли є я? Повернись до мене, і ніхто не постраждає, все знову буде добре.

—Тайлере, я вже тобі ясно сказала, щоб ти забирався і більше ніколи не підходив до мене. Твої недопогрози на мене не діють.—Ці слова дівчина проговорила дивлячись холодним і злим поглядом на Тайлера крізь зуби, ніби отруту яку виприскнула на парубка.

—Тайлере, забирайся. Вона не хоче тебе бачити.—Промовив Ксав’є пристально дивлячись на Ґелпіна.

Слова художника стали останнім ляпасом для Тайлера. Він перетворився на гайда. Очі його стали кроваві, а тіло жахливе. Бліда біла шкіра стала сірою й потворною. Одні лише руді кучері залишилися, хоча вони тепер здавалися мерзотними.

Гайд замахнувся на Ксав’є, але дівчина в останню мить загородила собою художника, взявши весь удар на своє крихке маленьке тіло. Венздей втратила свідомість і впала в руки Ксав’є. Тайлер, злякавшись такого повороту подій, втік геть.

Впавши на коліна тримаючи Венздей в руках Ксав’є приголомшено дивився на дівчину —Венздей, ти мене чуєш?! Венз!!—Кричав парубок. Побачивши, що вона дихає йому стало трохи легче і він одразу поніс її до медпункту в Невермор.

Ксав’є просидів цілу добу біля Венздей, поки та не прийшла до тями.

—Ксав’є? Що сталося?—Рвучко ставши сказала дівчина.

—Ляж, тобі треба відпочивати.—Мовив хлопець і на його обличчі з’явилась легка втомлена посмішка.

—Так що сталося.—Сівши зручніше повторила Венздей.

—Ми гуляли і на нас напав Тайлер. Він хотів кинутися на мене, але ти захистила мене собою. Лікарка сказала, що нічого серйозного і через два дні ти вже будеш повністю вільна, а допоки тобі треба відпочивати.—Розводячи руки проговорив Ксав’є.

—Ксав’є,—збираючись духом казала дівчина.—Дякую, що відніс мене сюди.—Думки Венздей: зовсім я якоюсь соплячкою стала. Жах якийсь, причому в поганому сенсі слова.

—Це тобі дякую. Знаєш, ти перша хто захистив мене від монстра собою.

У відповідь дівчина просто кивнула. Хлопець пішов до Енід з Аяксом з новиною, що Венздей нарешті прийшла до тями і Енід відразу побігла до подруги.

—Ну що, чуваче. Як ти?—Сказав Аякс.

—Не погано, але могло бути і краще.

Хлопці потиснули один одному руки і розійшлися по своїх справах. Аякс на диво, пішов провідати “готку з косичками”. Енід повернулася до своєї кімнати, де її вже чекав річ з розповіддю про прогулянку. Дівчина сіла на своє ліжко біля руки і уважно дивилася.

—Спочатку. було. все. добре. Вони. зустрілися. Ксав’є. сказав. що. наша. непідступна. дама. класно. виглядає. і. вони. пішли. на. кладовище. через. ліс.—Доповідав річ.

Енід від хвилювання лише кивала і навіть не кліпала.

—Коли. вони. йшли. на. кладовище. то. з. кустів. виліз цей. Тайлер. і. обірвав. все.—Роздратовано продовжив річ.—Він. знову. почав. істерику. типу. “Венздей. тільки. його. а. Ксав’є. її. не. достоїн.”

—От гад!—Додала свій коментар Енід.

—Згоден. Так. от… Потім. Тайлер. перетворився. на. гайда. і. накинувся. на. Ксав’є. але. Венз. закрила. художника. собою.—Розповідав річ мовою жестів, а в цей момент Енід була дуже знервована, і здається, забула, як хоч на секунду заплющувати очі.—Ксав’є. взяв. нашу. героїню. на. руки. і. романтично. поніс. до. медпункту. Ну. а. далі. ти. знаєш.

—А-ф-і-г-е-т-ь. Я в повному шоці. Ох Тайлеру непоздоровиться. А тобі, річику, дякую, що розповів. Ти найкращий!

Рука зробивши уклін пішов навідати Венздей, а в цей час Енід пішла до свого хлопця розповідати історію про проулянку.