вечір

Перший день не вирізнявся чимось особливим. Вони обоє просиділи весь час у своїх кімнатах. Чуя старався змиритись із думкою, що йому тут доведеться провести ще двадцять дев’ять днів. Дазай же не міг повірити, що йому вдалось так легко переселити Накахару до себе. Час від часу рудий чув шум за дверима, та сам не наважувався покинути кімнату, коли все стихало. Чомусь він дуже соромився з’являтися на очах власника квартири. Весь остаток дня він провів у цілковитій тиші, якщо не враховувати крики Койо, яка одразу зрозуміла, куди подівся Чуя. Він такого непоганого прочухана від неї отримав, та зрештою дівчина змирилась із цією ситуацією.

– Ходи поїси, – закликав його Дазай ввечері, – Я ж знаю, що ти ще від ранку нічого не їв, – від вчорашнього дня, якщо бути точнішим.

– Я не хочу їсти, – відповів Чуя, нехай шлунок уже давно просив хоч якусь крихту хліба, – Іди геть, – юнак відвернувся від Дазая.

– Я тебе чекатиму на кухні. Сподіваюсь, ти передумаєш, – Осаму вийшов і попрямував на кухню.

Але Чуя не прийшов ані за десять хвилин, ані за пів години. Їжа вже давно охолола і втратила свій привабливий вигляд. Кароокий розчаровано зітхнув. А чого він очікував від хлопця, якого змусив переїхати сюди? Ясне діло, що вони не зможуть так легко почати спілкуватись. Дазай вирішив глянути, чим же його сусід такий зайнятий, що не прийшов. Заглянув одним оком у щілину між дверима та стіною. Здається, Накахара спав. Схоже, він скористався порадою «хочеш їсти – лягай спати.» Осаму зайшов у кімнату. Реакції від рудого не було, а таке диво могло статись тільки якщо той спав.

– Дурень, – шатен накрив Чую пледом і залишив його.

Ранок виявився приємнішим за вечір. Чуя вперше за довгий час виспався. Чи то на нього так вплинула нова обстановка, чи то він просто ліг швидше, ніж зазвичай. О, а він часто сидів до пізньої ночі, а потім ледве підіймався з теплого ліжка. Чомусь Накахара був впевнений, що Дазай ще спить, тому вийшов з кімнати і вирушив на пошуки ванни. Вмивши бліде лице, попрямував на кухню, де його зустрів Осаму.

– Раночку, – сонно промовив він і позіхнув. Він цієї ночі хоч трохи спав? Він сидів за столом, поїдаючи канапку.

– Доброго, – відповів Чуя. Він поглянув на їжу, і його одразу почало нудити, – Мені тільки каву. Організуєш чи мені самому цим зайнятись?

– Сідай, організую, – Дазай ліниво піднявся зі свого місця і почав щось шукати у шафках. Чуя тим часом спостерігав за кожним його рухом.

Взагалі він вперше бачить такого Дазая. В універі він крутий хлопець, поруч якого завжди друзі та дівчата. Він завжди одягнений зі смаком, а в очах повно енергії та бадьорості. Зараз же він у домашньому одязі, з розпатланим волоссям, позіхає, наливаючи каву своєму гостю.

– Блять! – раптом вирвалось із уст Дазая, Чуя одразу підняв погляд на нього. Той тримався за руку, матюкав ту каву і кип’яток, який пролив собі на долоню.

– Господи, який же ти ідіот, – рудий підходить до Осаму і бере його за руку, яку пильно оглядає. Шкіра почервоніла, але нічого серйозного. Достатньо охолодити шкіру водою, що він і зробив, – Не пече? – Дазай помахав головою, і Чуя відпустив його руку.

– Чує, давай нарешті поїмо.

– По-перше, Накахара. По-друге, добре, але я повторюю, я буду тільки каву, – Чуя взяв напівпусту чашку напою, і глянув на саму чашку, – З днем матері? Ти серйозно? Хоча знаєш, краще не відповідай.

– Не дуже і хотілось, пий давай, не подавись, – сказав Дазай, доїдаючи свої канапки.

– Жах, як ви всі можете зранку щось їсти? Я хочу ригати від будь-якої їжі у цей час, – Накахара скривився, спостерігаючи за співрозмовником.

– Не думаю, що їжа теж дуже в захваті від тебе.

– Наче ти вмієш думати, – Чуя випив всю рідину одним махом і залишив чашку біля раковини, – Дякую, – блакитноокий вже поспішав піти геть, але Дазай його зупинив.

– Послухай, може глянемо нині якийсь фільм? Чи серіал. Що тільки забажаєш, – Осаму підпер підборіддя кулаком і дивився Чуї прямо у вічі, очікуючи відповіді. Чомусь він знав, що Накахара не зможе йому відмовити.

– Е-е… ти до біса дивний останнім часом.. відколи я живу тут, – мовчання Дазая вельми сильно нервувало, ніде правди діти, – Чорт, та добре. Тільки з тебе крабові палички.

– У мене завжди були припущення, що твої смаки доволі специфічні. До речі, телевізор є тільки у моїй кімнаті, але якщо ти вже погодився, то чудово.

Весь день Чуя старався максимально відволіктись від думок про цього Дазая. Звичайно, спочатку він поскаржився Койо на його витівки, але після цього він вперше за довгий час зробив якесь домашнє завдання. Чого тільки не зробиш, коли геть нудно. Години за цим заняттям минали, пролітали, під кінець Накахара ще почитав одну з книжок, що лежали на поличці. Детективи, Осаму ніби знав, який жанр Чуя найбільше полюбляє. Не помітив, як надворі уже потемніло, а значить, пора обрати фільм. Зупинився на «Кошмарі на вулиці В’язів», нехай уже бачив його, але ніколи не буде зайвим переглянути.

– Чує, я вже чекаю! – крикнув Осаму зі своєї кімнати.

– Накахара! – роздратовано гаркнув рудий. Він переодягнувся у широку футболку і вийшов. Дазай же лежав на ліжку, а перед ним була тарілка із крабовими паличками, – Ну, я взагалі це сказав не всерйоз про крабові палички, але я не проти. Вмикай «Кошмар», – Чуя дещо засоромився і не одразу сів біля Дазая. Та потім на всівся на безпечній відстані від Дазая і вперся спиною в подушку.

– Чомусь я передбачав, що саме сей жанр тобі подобається, – Осаму вмикає фільм, після чого без крихти сорому зручно вмощує голову на ногах рудого.

– Лягай десь подалі, – Чуя зсунув з себе голову Дазая, та той знову влігся.

– Ну не будь таким злим, я ж тобі не заважаю, – всміхається до Чуї, така його поведінка дуже забавляла, нехай і хотілось, щоб він заспокоївся і дозволив влягтись на ньому.

– Ти занадто впливовий, лежи вже тоді, – фиркнув, злісно відвернувшись від Осаму. Його явно нервувала дивна поведінка хлопця. То він глузує, насміхається, не може пропустити нагоди злісно пожартувати, а тепер змушує переїхати, кличе дивитись фільм і лягає на рудого.

Далі вони вже сиділи спокійно, мовчки дивились фільм. Чи то він був таким цікавим, чи їм обом нічого було сказати одне одному. Під кінець Чуя вже геть не звертав уваги на Дазая, що лежав на його ногах. Ба більше, акуратно торкнувся кінчиками пальців його волосся, та різко забрав, ніби його вразило струмом, однак шатен взяв його руку і поклав знову на свою шевелюру. Чуя спершу почервонів, але пізніше навіть ледь-ледь погладжував темні пасма. Це якось розслабляло і все більше і більше хотілось спати, тож він сам не помітив, як заснув.

– Чує, – за деякий час тихо промовив Дазай, та відповіді не було. Тоді він і помітив, що його сусід вже давно спить, – Дурник, – Осаму піднявся і вклав Чую на подушку. Довге руде волосся розсипалось по подушці та худих плечах. Мимоволі кутики губ піднялись. Осаму вкрив соню пледом і сам ліг поруч.