Фанфіки українською мовою

    Холодний довгий день був нестерпним для Ксав’є. Все було як зазвичай, але Венздей ніде не було…

    —Енід, привіт!—Гукнув Ксав’є наздогнавши білявку-перевертня.

    —Ой, привіт, Ксав’є.—Розгублено відповіла дівчина.

    —А ти часом не знаєш де Венздей?

    —Вона вчора вночі ходила до склепу з Тайлером і після цього зникла. Я дуже турбуюсь за неї.—Занепокоїно відказала та.

    —З Тайлером…—Невиразно повторив хлопець.—Я впевнений, що з нею все добре, тож не хвилюйся, Енід.—Сказав Ксав’є наостанок і пішов на заняття.

    Заняття завершилися, а дівчина з чорними косами все ще не повернулася, тож Ксав’є вирушив на її пошуки.

    —Гей, друже, куди йдеш?—Сказав Аякс у спину Ксав’є.

    —Та так, по справах.—Мовив той у відповідь.

    Уникаючи зайвих запитань, Ксав’є хутко пішов із кімнати, зачинивши за собою двері. Першим ділом, юнак вирішив розпочати пошуки з кімнати Енід і Венздей, проте там молодшої Аддамс не було. Потім він подався до склепу Крекстоуна, але і там він її не знайшов. Йдучи до кафе, хлопець подумки сказав—”Невже вона і справді зараз сидить десь із цим Тайлером? Чим він ліпший за мене? Що я не так роблю?!”. Дійшовши до кав’ярні, Ксав’є зайшов всередину, і знову таки не побачив жодного сліду Венздей. “Навіть не знаю, на щастя, її тут немає з цим Тайлером, чи, на жаль.”—замислився хлопчина.

    Прогулявшись по лісу ще дві години в пошуках Венздей, Ксав’є вирішив повертатися до Невермору. Вже було темно і час відбою, але Ксав’є все ніяк не міг заснути через Венздей. Вона його зводила з глузду, а її зникнення взагалі звели з розуму Ксав’є. Всі його думки були лише про неї.

    Виріши прогулятися по школі опівночі він почув неймовірну мелодію. Мелодію, яка затьмарювала йому думки, яка зводила його з розуму, яка навіювала цілу бурю емоцій. Цю мелодію на віолончелі грала лише Венздей на своєму балконі. Ксав’є одразу туди побіг. Хлопець опинився на балконі в тіні, а Венздей продовжувала грати на інструменті, не помічаючи хлопчину. Кожен рух її руки був ідеально витончений, кожна нота звучала прекрасно, кожна струна була в неймовірному стані, Венздей була неперевершеною…

    Дівчина закінчила мелодію, а Ксав’є вийшов з тіні.

    —Привіт, Венздей.—Сказав хлопчина.

    —Привіт—Сухо відказала Венсдей, хоча насправді, вона була здивована його появою.

    —Де ти пропадала цілий день і цілу ніч? Я і Енід за тебе хвилювалися та й Аякс теж, я в цьому впевнений.—Схвильовано мовив Ксав’є.

    Проігнорувавши запитання Венздей попрямувала до кімнати, але Ксав’є взяв її за зап’ястя, тим самим зупинивши непокірну пані. Дівчина холодно поглянула в зелені, мов туманний ліс очі юнака, здавалося, що там горів живий вогонь який згасав з кожною секундою, втрачаючи надії.

    —Вибач,—розгублено відказав Ксав’є і швидко відпустив Венздей.—Ми можемо поговорити? Будь ласка.—Продовжував юнак, поки Венздей стояла до нього боком і лише голова була повернута до нього.

    —Що ти хотів?—Кинула дівчина з чорними очима.

    —Ми можемо погуляти? Будь ласка, не відштовхуй мене, дай мені шанс!—Благаючи мовив художник. Венздей від таких слів повернулася повністю до нього обличчям, хоч і на лиці все ще була маска спокою, проте в середині дівчини виникали дивні і незвичні відчуття.

    —Де і о котрій?—Промовила хутко Аддамс.

    —В суботу опівночі біля воріт.—Радісно сказав Ксав’є.

    —Ксавье Торп, зарубай собі на носі, я погоджуюсь йти з тобою на просту прогулянку вперший і востанній раз.

    •   Ксав’є лише кивнув і не надавав значення словам Венздей, а дівчина вже зникла у своїй кімнаті.
     

    2 Коментаря

    1. Dec 23, '22 at 16:44

      Це просто шедевр

       
      1. @AntoninaDec 23, '22 at 18:13

        Дякую велике🥰🥰