Вона

— Ти вже закінчила?

На столі в бібліотеці були розкидані книжки, списані пергаменти, а в її руках було перо, але зосередити свою увагу на навчанні їй вдавалося насилу, коли поруч із гріффіндоркою сиділа найвродливіша слізеринка на їхньому потоці.

Очі Юджі вивчали профіль Сукуни, її довгі вії, красивий вигин носа, що спускається до напрочуд пухких і блискучих губ. Вона завжди наносила багато бальзаму і це робило рот дівчини таким чудово привабливим для поцілунків.

— Соплячка, ти витріщаєшся.

Юджі почувалася голодною, такою, що потребувала того, щоб нахилитися, поцілувати Сукуну, вбираючи запах, відчуття і смак. Їй хотілося смоктати, кусати, облизувати, пробувати на смак її губи.

Їм би ніхто не завадив, вони сиділи в самому кінці серед книжкових полиць, ніхто б навіть не помітив, чим займаються підлітки між перервами від свого домашнього завдання.

Вона заскулила, коли Сукуна схопила Юджі за шию. Довгі наманікюрених пальці зімкнулися навколо її горла, чорні нігті натиснули на ніжну шкіру, а рум’янець розтікся на щоках від усвідомлення того, що її спіймали за підгляданням.

— Ти відволікаєш, соплячка.

І перш ніж Юджі встигла схаменутися, рот Сукуни притиснувся до її губ, і вона відчула потребу в опорі. Руки її потягнулися до мантії, інстинктивно стискаючи тканину між пальцями. Вона застогнала від інтенсивного поцілунку, відчуваючи запаморочення. Дівчина була так само гарна на смак, як і зовнішнє, це змусило її почуватися в повному безладі.

Слизеринка самовдоволено посміхнулася, відсторонившись, а в її червоних очах, що випромінювали силу, був голодний блиск. Гриффіндорка не зовсім розуміла, що саме сталося, але її давня закоханість звернула на неї увагу — це все, що хвилювало її наразі.

— Ми можемо повторити, якщо ти добре здаси всі свої есе.

(Юджі думає, що якщо це сон, то краще ніколи не прокидатися, бо це єдине місце в усьому світі, де небожителі й демони дозволяють їм бути разом, не розділяючи гіркої долі.)

(Десь Сукуна голосно й похмуро сміється з неї.)